Становлення фiлософсько-правовоСЧ проблематики в античнiй та середньовiчнiй фiлософiСЧ
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
янства, спираючись на вчення Арiстотеля. На думку Фоми, метою теологiСЧ та фiлософiСЧ СФ пошук iстини. РЗСЧ можна досягти трьома шляхами: 1) за допомогою розуму, 2) одкровення та 3) iнтуСЧцiСЧ. В концепцiСЧ Фоми Аквiнського Бог даСФ людинi ясну i доступну iстину в одкровеннi, але й, використовуючи розум, людина може дiйти до iстини, це також один зi шляхiв пiзнання Бога.
У фiлософiСЧ Фоми Аквiнського проблеми права i держави вирiшуються, безумовно, з точки зору верховенства Бога, який СФ творцем держави i права, що подiляСФться на вiчне, природне, людське. Вiдповiдно СФ такi закони: вiчнi забезпечують порядок у свiтi, природнi регламентують природу, людськi встановлюють порядок людського життя, божественнi визначають смисл людського життя, мету його буття. Вчення Фоми Аквiнського пiзнiше трансформувалося в самостiйний напрямок релiгiйноСЧ фiлософiСЧ томiзм.
СвоСФрiдне мiiе у фiлософiСЧ середньовiччя посiдаСФ фiлософiя ВiзантiСЧ, що довго зберiгала залишки античноСЧ спадщини. До освiти i науки вiзантiйцi ставилися з великою повагою. Вiдоме всiм прислiвя: тАЬВчення свiтло, а неуцтво пiтьматАЭ, належить знаменитому вiзантiйському богослову i фiлософу РЖоанну Дамаскiну.
Найвпливовiшим вченням у ВiзантiСЧ тривалий час був неоплатонiзм, що систематизував вчення Платона про окремо iснуючi iдеСЧ пiзнання як СФдино справжнСФ буття за допомогою методiв арiстотелевськоСЧ логiки. Починаючи з ХХРЖ ст. у вiзантiйськiй фiлософiСЧ виокремлюються двi тенденцiСЧ:
1) рацiоналiстично-догматична
2) мiстично-етична (iсихазм).
Розвиток теологiчного рацiоналiзму привiв до появи теорiСЧ подвiйноСЧ iстини, згiдно з якою iстини розуму i вiри не суперечать одна однiй, а СФ двома рiвноправними формами осягнення божественноСЧ сутностi свiту. Теорiя подвiйноСЧ iстини була обТСрунтована в роботi В. Оккама i стала основою для розриву фiлософiСЧ й теологiСЧ, що означало завершення середньовiчноСЧ фiлософiСЧ.
Висновки
Становлення фiлософсько-правовоСЧ думки це складний процес, в якому вiдбилися суспiльнi змiни, ступiнь рацiонального осягнення буття, пошуки мiiя людини у свiтi. Антична фiлософiя мiстила прототипи всiх видiв свiтогляду, що розроблялися в наступних столiттях, i визначила подальший розвиток СФвропейськоСЧ цивiлiзацiСЧ та культури.
Середньовiчна фiлософiя, не дивлячись на СЧСЧ релiгiйний характер, стала фундаментом для формування основ природно-наукового та фiлософського знання. В нiй були розробленi й уточненi поняття релiгiйних, правових i моральних норм.
Фiлософiя середньовiччя мала iстотний вплив на подальший розвиток гносеологiСЧ, визначила особливу цiннiсть навчання i виховання з погляду просування людини до власного порятунку, перетворила людину на духовну iстоту, здатну контролювати свою тiлесну природу й дотримуватись етичних правил i заповiдей, даних у Нагiрнiй проповiдi Богом.
ЛРЖТЕРАТУРА
1.Винниченко В. Вiдродження нацiСЧ. У 3 т. К.: Основи, 2008.
2.Гегель Г. Энциклопедия философских наук // Сочинения. Т. 3. М.: Мысль, 2007. 427 с.
3.Гельвеций. Сочинения. В 2 т. М.: Мысль, 2008
4.Дильтей В. Сущность философии. М.: Интрада, 2008. 160 с.
5. Кьеркегор С. Страх и трепет. М.: Мысль, 2007. 218 с.