Барон Федір Штейнгель: особистість і науковець
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
»а йому не лише славу, як благодійника української культури, а постать, яка залишиться назавжди у нашій памяті. Я вважаю, що якби в наш час таких людей як він було хоч трохи, суспільно-філантропічне життя нашої країни було б у кращому вигляді. Якби наші політики, хоч на деякий час думали не лише про себе і про свої сімї, а і про простих людей, ми б не спостерігали тієї кризи безробіття і бідності, яка панує в нашій країні. Барон завдяки своїм зусиллям допоміг не одній людині. Якщо ти зробиш добро один раз, воно тобі обовязково повернеться. На мою думку мешканці Городка ніколи не забудуть про барона і про його благодійну діяльність щодо їхнього села.
Як стверджують старожили барон Штейнгель був дуже доброю людиною. Якщо хтось щось вкрав, барон ніколи не карав його. Приводили бо барона того, хто провинився і барон питав: Чого не прийшов до мене злодію? і наказував відвезти накрадене тому, хто провинився, і відпускав його. Якщо барон дізнавався, що хтось у чомусь потребує, він особисто відвідував цю людину і задовольняв його потреби. [1]
Після закінчення громадянської війни у 1924 році Щтейнгель повертається на Волинь у свій Городок. Тут він займається вихованням своїх дітей. Адже від першої дружини у нього був син Борис, від другої сини Володимир та Федір. Останній вчився у Ґданьську та Львові, Борис помер, помер також Володимир, який похований у Городку. Федір же був одружений на дочці полковника Німсадзієва, який жив у Рівному.
Столярчук І. П., 1912 p. народження, доповнює свої спогади про родину Штєйягелів тим, що син Борис Штєйнгєль в революцію воював на стороні більшовиків і в громадянську війну загинув. А Володимир був агрономом Після одруження отримав від батька землю на куреганах і вів там своє господарство У нього був навіть власний конезавод.
Після смерті дружини Віри Миколаївни Федір Рудольфович одружився на гувернантці Вірі Вільгєльмівні, бід якої народився в 1312 році син Федір Федорович, Вчився він спочатку у Городоцькій школі, потім навчався у Рівному,
Цілком ймовірно, що барон був знайомий з Володимиром Оскілком, колишнім отаманом армії Української Народної Республіки, який в кінці 1918 року і на початку 1919-го організував Північну групу Військ і командував північно-західним протибільшовицьким фронтом. Він зробив спробу державного перевороту в Рівному, заарештувавши членів уряду УНР, але ця спроба не вдалася, і Оскілко вимушений був тікати у Польщу.
У 1921 році Оскілко прибув у Городок, де проживав у школі, яка була збудована бароном і була в кількох сотнях метрів від маєтку барона. Оскілко видавав у Рівному фінансовану польським урядом газету Дзвін.
Цікаві сторінки життя Штєйнгеля в цей час розкривають спогади тих людей, хто або працював у його маєтку, або добре знав його.
У 1989 році молодший науковий співробітник Рівненського краєзнавчого музею Г.Г.Непомнящий зустрівся зі старожилами Городка, які поділилися спогадами про Ф.Р.Штейнгеля, його родину. Так, Микола Гначишин та його дружина згадували, що Штейигель по святах відпочивав в одному з живописних місць Городка під назвою Швейцарія. Туди ж приводили і селяни, їм виносили пиво, цукерки, їжу. Барон роздавав дітям цукерки та гроші. В кінці він запитував: Чи всі їли, пили?. А МальчикО.А. (1905р. народження), який служив у барона до 939 року водовозом, згадував, що всім, хто служив у нього, видавав 20 злотих і кубометр дров щомісячно (пуд хліба коштував тоді 2 злотих), а також 0,5 га городу і буханку хліба по суботах.
3. Штейнгель і розвиток волинознавства
Федір після закінчення університету співпрацював з цілим рядом наукових закладів та організацій, зокрема він був заступником голови Київського наукового товариства (голова М.С.Грушевський), активно співробітничав з Київським університетом Св. Володимира, музеєм старожитностей і мистецтв у Києві. [9, ст.12] Як ми уже знаємо, що родина Штейнгелів проживала у Києві. Це давало можливість брати активну участь барона у громадському житті. Так 17.04.1906 року Федір Рудольфович був обраний депутатом першої Державної думи (10.052107.1906р.). саме барон від імені своїх виборників підписав звернення у Раду Міністрів, у якому читаємо, що сімдесят виборників …висловлюють свою одностайну вимогу скасування смертної кари в Росії на зорі нового політичного життя країни, одночасно настоюють на повній амністії по всіх злочинах, як політичних, так і аграрних, страйкових і друку, а також на скасуванні обмежувальних законів.
За своїми поглядами Федір Рудольфович Штейнгель належав до автономістів та федералістів, він мріяв про вільну Україну у вільній Росії. Був час, коли він належав до партії конституційних демократів, де своїм авторитетом підтримував українські інтереси. [1]
У 1906 році Штейнгель входив до складу української фракції першої Державної Думи. З 1908 року член проводу товариства українських поступовців.
Під впливом ТУПу були майже організації Просвіти, клуби, Наукове товариство у Києві. Наради ТУПу проходили в приміщенням, які належали Штейнгелю у Києві. Згодом ТУП перетворився на Союз українців-автономістів. Штейнгель також був його активним членом. Пізніше він вступає і до Української демократичної партії. Програма її передбачала скасування абсолютизму в Росії та введення конституційного ладу, автономію України з Українським Крайовим Сеймом, впровадження української мови шкільництво, судівництво, адміністрацію. Серед лідерів УДПбули С. Єфремов, Є. Чикаленко, Б. Грінченко. З о?/p>