Сiм нових чудес свiту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
рилягають до сусiднiх глиб. Можливо, найпринаднiшим зi всiх споруд в Мачу Пiкчу СФ розташований в схiднiй частинi площi Храм трьох вiкон. Цi три вiкна, якi мають форму трапецiСЧ, що виходять на схiд, мають з бокiв слiпi вiкна таких же розмiрiв, якi могли служити нiшами. Якщо вiрити мiiевiй iсторичнiй хронiцi, перший правитель iнкiв наказав побудувати храм на тому мiii, де вiн народився, в Тамбо-Токо, причому в нiм мали бути три вiкна, символiзуючих собою печери, будинок його предкiв по батькiвськiй лiнiСЧ, вiд яких вiн веде своСФ походження. Бiнгхем вважав, що тут якраз i знаходиться це мiiе. На жаль, таке принадне припущення суперечило достовiрним свiдоцтвам про те, що архiтектурний стиль Мачу Пiкчу вiдноситься до пiзнього iнкському перiоду.
РЖнтiуатана
Вiд СвященноСЧ площi по гранiтному схилу з терасами, по довгих сходах ледь можна дiстатися до вершини скелi, там лежить великий, вирубаний багатокутний камiнь iнтiуатана, або мiiе, де привязано сонце (у художньому перекладi iнтi означаСФ сонце; уата привязувати). Бiнгхем припускав, що тут iнки символiчно привязували сонце, щоб воно не тiкало вiд них пiд час зимового сонцестояння. Тi жерцi, писав вiн, якi могли двадцять першого або двадцять другого червня зупинити рух сонця i привязати його до камяного стовпа в одному з храмiв, користувалися у iнкiв особливою повагою i шануванням.
Цей елегантний, вирубаний в скелi камiнь мiг бути i сонячною обсерваторiСФю, де жерцi визначали кращий час для початку сiвби або збору урожаю, стежачи за зникненням тiней вiд сонця пiд час осiннього i весняного рiвнодення. В таких випадках жерцi засипали камiнь оберемками квiтiв i трав, зокрема, в час iнтi раймi в червнi i груднi влаштовувалися прекраснi свята Сонця. Жителi Мачу-Пiкчу, мабуть, збиралися бiля iнтiуатани, де протягом декiлькох днiв проводили релiгiйнi обряди iз статуями божеств, спiвали пiснi i молилися.
Дорога з Мачу-Пiкчу до Куско прекрасного зразка мистецтва iнкських будiвельникiв. Навiть у сезон дощiв перебувала у чудовому станi. Вся iмперiя була охоплена широкою мережею комунiкацiй, протяжнiстю приблизно в 40000км. Дороги в державi iнкiв мали перш за все стратегiчне значення по них повиннi були проходити вiйська. Крiм того, вони сприяли культурному обмiну мiж всiма областями держави. Завдяки дорогам люди вчилися один у одного майстерностi керамiки, ткацтва, обробки металiв, архiтектури i будiвництва.
РЖнки не знали колесо, i гiрськi дороги найчастiше були ступiнчастими. Тi, що проходили по океанському узбережжю, спецiально обгороджувалися з двох сторiн глинобитними стiнами, якi захищали вiд сонця, вiтру i пiщаних зсувiв. Якщо на шляху зустрiчалася болотиста низина, робили насип. Через рiчки будували камянi i перекидали пiдвiснi канатнi мости, якi у iнкiв вважалися за священнi обСФкти, того, хто пошкодить мiст, чекала смерть.
Христос-Спаситель (порт. Cristo Redentor) статуя РЖсуса Христа в Рiо-де-Жанейро, Бразилiя[1]. Статуя маСФ розмiр 39,6м заввишки, важить 700 тонн, i знаходиться на вершинi 700-метровоСЧ гори Корковаду в нацiональному парку лiс Тiжука, в межах мiста[1][2][3]. Збудована як символ християнства, статуя стала символом Рiо-де-Жанейро i БразилiСЧ[4].
РЖдея встановлення великоСЧ статуСЧ на горi Корковаду була вперше висловлена в серединi 1850-х рокiв, коли католицький священик Педру Марiя Босс попросив у принцеси РЖзабели фiнансування, щоб побудувати статую великого ченця. Принцеса РЖзабелла не була в захватi вiд цiСФСЧ iдеСЧ, яка була загалом забута в 1889 роцi, коли Бразилiя стала республiкою та за новою конституцiСФю церква була вiддiлена вiд держави[5].
Вдруге проект великоСЧ статуСЧ на горi був запропонований в 1921 роцi, вважаСФться що його висловив СФпископ Рiо-де-Жанейро. РДпархiя органiзувала подiю пiд назвою Semana do Monumento (Тиждень Памятника), щоб зiбрати пожертвування[1]. Проекти статуСЧ Христа, що розглядалися, включали великий християнський хрест, статую РЖсуса з глобусом в руцi, i пСФдестал, що символiзував би свiт[6]. В результатi була вибрана статуя Христа-спасителя iз розкритими руками.
Проект статуСЧ був складений бразильським iнженером Ейтором да Сiлва Коста, СЧСЧ спорудження було проведено пiд керiвництвом Поля Ландовського, французького скульптора польського походження[7][1]. Група iнженерiв i технiкiв розглянула пропозицiю Ландовського i прийняла рiшення побудувати структуру з залiзобетону (iнженерний проект був створений Альбертом Какоутом) замiсть запропонованоСЧ спочатку сталi, як матерiалу, що бiльше вiдповiдаСФ структурi хрестоподiбноСЧ статуСЧ[5]. Зовнiшня поверхня була облiщована стеатитом, вибраним за його стiйкiсть i легкiсть обробки[2]. Камiнь був завезений з Лiмгамна (Мальмьо, Швецiя). Спорудження монументу зайняло пять рокiв з 1926 по 1931 року i 12 жовтня 1931 року статую було вiдкрито. Вартiсть памятника склала 250 тисяч доларiв США.
Чiчен-РЖтца (вiд юкатецькоСЧ мови майя: chichen itza бiля виходу джерела РЖца) велике доколумбове мiсто цивiлiзацiСЧ Майя i археологiчна дiлянка, розташована в центрi пiвострова Юкатан, зараз територiя Мексики.
Чiчен-РЖца була важливим регiональним центром юкатанських Майя вiд пiзнього класичного перiоду до початку пост-класичного перiоду. Мiсто мiстить безлiч архiтектурних стилiв, вiд стилю Пуук, характерного для Майя пiвнiчних низовин до т