Сiм нових чудес свiту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iй поверхнi; цей задум мав на метi дати вiдвiдувачам третього ярусу можливiсть краще бачити арену i все, що вiдбуваСФться на нiй. Глядачi третього ярусу належали до нижчих станiв. Над цим ярусом знаходився портик, що опоясував все коло будiвлi i що примикав одною своСФю стороною до його зовнiшньоСЧ стiни. На його даху, пiд час видовищ, помiщалися матроси iмператорського флоту, якi вишиковувалися для натягування над амфiтеатром величезного тенту (лат. velarium) для захисту глядачiв вiд пекучих променiв сонця або вiд негоди. Тент цей прикрiплявся за допомогою канатiв до щогл, розставлених по верхньому краю стiни. У багатьох мiiях зовнiшнього карниза ще до цiСФСЧ пори видно отвори, через якi проходили такi щогли, що упиралися своСЧм нижнiм кiнцем в висунутi зi стiни каменi, як би кронштейни, що донинi уцiлiли там, де ще зберiгся четвертий поверх. Мiiя для глядачiв пiдпиралися знизу могутньою склепiнчастою конструкцiСФю, що мiстила в собi прохiднi коридори (лат. itinera), камери рiзного призначення i сходiв, що вели у верхнi яруси.
Пiд ареною, у фундаментi внутрiшньоСЧ стiни, знаходилися клiтки для звiрiв, а ближче до середини арени виявлено, як вже було сказано вище, безлiч стiн, стовпiв i зведень, що пiдтримували арену або що служили для миттСФвоСЧ появи з-пiд неСЧ людей, тварин, машин i декорацiй. Хоча новiтнi розкопки розповсюдилися бiльш нiж на половину всього простору арени, призначення багатьох з цих стiн i стовпiв поки що достовiрно невiдоме.
Довгий час Колiзей був для жителiв Рима та гостей мiста головним мiiем розважальних видовищ, таких, як боСЧ гладiаторiв, цькування диких звiрiв, морськi битви (наумахiСЧ). При iмператоровi Макрiнi цирк сильно постраждав вiд пожежi, але був реставрований за указом Александра Севера. У 248 iмператор Фiлiпп ще святкував в ньому тисячолiття Рима. Гонорiй в 405 заборонив гладiаторськi боСЧ як несумiснi з духом християнства, яке було запроваджено пiсля Костянтина Великого пануючою релiгiСФю римськоСЧ iмперiСЧ; проте, звiринi цькування продовжували вiдбуватися в КолiзеСЧ до смертi Феодосiя Великого. Пiсля цього для Флавiйового амфiтеатру наступили сумнi часи.
Нашестя варварiв привело амфiтеатр ФлавiСЧв у запустiння i поклало початок його руйнуванню. Ще в 1332 роцi мiiева аристократiя влаштовувала тут боСЧ бикiв, проте з цiСФСЧ пори почалося систематичне руйнування Колiзею. На нього почали дивитися як на джерело добування будiвельного матерiалу, i не тiльки камiння, яке вiдвалювалося, але i навмисне виламанi з нього, почали йти на новi споруди. Так, в XV i XVI сторiччях папа Римський Павло II брав з нього матерiал для споруди так званого венецiанського палацу, кардинал Рiарio палацу канцелярiСЧ (Cancelleria), Павло III паллацо-фарнезе. Проте значна частина амфiтеатру уцiлiла, хоча будiвля в цiлому залишилася спотвореною. Сикст V мав намiр скористатися нею для обладнання суконноСЧ фабрики, а Климент IX насправдi перетворив Колiзей на завод для добування селiтри.
З середини XVIII сторiччя прийняв колiзей пiд свiй захист Бенедикт XIV (174058). Вiн присвятив його Пристрастям Христовим як мiiе, обагрене кровю багатьох християнських мученикiв, i наказав поставити посеред його арени величезний хрест, а навколо нього поставити ряд вiвтарiв в память катувань, ходу на голгофу i хресноСЧ смертi Рятiвника. Цей хрест i вiвтарi були видаленi з Колiзею лише в 1874 роцi. Папи, що слiдували за Бенедиктом XIV, особливо Пiй VII i Лев XII, продовжували пiклуватися про збереження уцiлiлих частин будiвлi i пiдкрiпили контрфорсами мiiя стiн, якi могли обвалитися, а Пiй IX реставрував.
Колiзей втратив двi третини своСФСЧ первинноСЧ маси; проте, вiн i понинi безсумнiвно величезний: один архiтектор в XVIII сторiччi взявся приблизно обчислити кiлькiсть будiвельного матерiалу, використаного на будiвництво Колiзею, i визначив його вартiсть, по цiнах того часу, в 1 мiльйон скудо (близько 8 млн. франкiв). Тому Колiзей спрадавна вважався за символ величi Рима. Поки Колiзей стоСЧть говорили пiлiгрими в VIII сторiччi стоятиме i Рим, зникни Колiзей зникнуть Рим i разом з ним весь свiт.
Та?дж Маха?л монумент, розташований за два кiлометри вiд мiста Агра (РЖндiя), на березi рiчки Джамна. Збудований iмператором Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своСФСЧ персидськоСЧ дружини Мумтаз Махал (в дiвоцтвi Арумад Бану Бегум), також вiдомоСЧ як Мутмаз-Ул-Заманi, племiнницi впливового царедвiрця при дворi iндiйського правителя. Будiвництво зайняло 23 роки (з 1630 по 1652 рiк).
Слова Тадж i Махал походять з мови урду. Тадж на урду означаСФ корона або дiадема. Махал означаСФ палац, будинок або особняк. За iншою теорiСФю назва Тадж Махал походить вiд Тейо Махалая назви бога Шиви мовою гiндi. Висота Тадж Махалу з макiвкою досягаСФ 74м. В його основi лежить квадратна платформа зi сторонами понад 95м. По кутах мавзолея розташованi чотири мiнарети.
Стiни викладенi полiрованим мармуром, зовнi в деяких мiiях доповненi червоним пiщаником. У вiкнах та арках ажурнi решiтки. Склепiнчастi переходи розписанi сурами iз Корану арабськими лiтерами.
Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що Тадж Махал побудовано з матерiалiв, якi привозилися з усiСФСЧ РЖндiСЧ i АзiСЧ. Для транспортування будiвельних матерiалiв використовували понад 1000 слонiв. Бiлий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит i гiрський кришталь з Китаю. Бiрюзу завозили з Тибету, лазур з Афганiстану, сапфiри з Шрi Ланки, сердолiк з АравiСЧ. У будiвництвi брало участь до 20000 робiтникiв. РЖмя архiтектора невiд