Сiм нових чудес свiту
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
еСЧ (2 ст. до н.е. 106р. до н.е.), римляни (106395 рр. до н.е.), вiзантiйцi i араби. У 12 столiттi н.е. ним володiли хрестоноii. Поряд з античним театром тут можна побачити будiвлю епохи iдумеСЧв або набатеСЧв. Проте, памятникiв, споруджених пiсля 6 столiття н.е. практично немаСФ, бо в ту епоху мiсто вже втратило своСФ значення.
В нашi днi близько пiвмiльйона туристiв приСЧжджаСФ до ЙорданiСЧ щороку, щоб подивитися на Петру, будови якоСЧ свiдчать про СЧСЧ славне минуле. Коли туристи проходять прохолодним каньйоном Сик завдовжки кiлометр, за поворотом СЧм вiдкриваСФться Скарбниця велична будiвля з фасадом, висiченим з величезноСЧ скелi. Це одна iз споруд першого столiття, що найкраще збереглися. Будiвлю вiнчаСФ величезна урна з каменя, в якiй нiбито зберiгалося золото i коштовнi каменi, звiдси й походить назва Скарбниця. Каньйон поступово розширюСФться, i туристи потрапляють в природний амфiтеатр, в пiсчаникових стiнах якого безлiч печер. Але головне, що впадаСФ в очi, це видовбанi в скелях склепи, в якi неодмiнно бажають потрапити туристи. Колонада i амфiтеатр свiдчать про присутнiсть римлян в мiстi в першому i другому столiттях. Сучаснi бедуСЧни, нащадки набатеСЧв, пропонують стомленим туристам проСЧхатися на верблюдовi, продають сувенiри i поять своСЧ стада кiз з мiських джерел, води яких угамовують спрагу людей i тварин. Старими мощеними дорогами Петри до цих пiр ходять виключно верблюди, конi i осли.
Сама назва Петра, що означаСФ скеля, повязана з каменем. РЖ Петра, дiйсно, була мiстом з каменя, подiбного до неСЧ в Римськiй iмперiСЧ не було. НабатеСЧ, якi побудували мiсто, з терпiнням висiкали будинки, склепи i храми з камяних глиб. Петра затишно розташувалася серед червоних пiсковикiв, якi вiдмiнно пiдходять для будiвництва, i до першого столiття нашоСЧ ери в серцi пустелi виросло монументальне мiсто.
Колiзе?й (лат. Colosseum) найбiльший амфiтеатр Стародавнього Риму, символ могутностi iмператорського Риму. Розташований в Римi, в улоговинi мiж Еквiллiнським, Палатiнським i ЦелiСФвським горбами, на тому мiii, де колись був ставок, що належав до Золотого Будинку Нерона. Вмiщав бiля 50000 глядачiв. Будiвництво цiСФСЧ споруди розпочато iмператором Веспасiаном пiсля його перемог в ЮдеСЧ i закiнчено у 80 р. н.е. iмператором Титом, який ознаменував вiдкриття влаштуванням у ньому iгор, якi тривали сто днiв i коштували життя багатьом сотням гладiаторiв i 5 тисячам диких звiрiв.
Спочатку Колiзей називався амфiтеатром ФлавiСЧв (лат. Amphitheatrum Flavium), нинiшня назва (лат. Colosseum, Colosaeus, iтал. Colosseo) закрiпилася за ним з VIII столiття, i походить або вiд колосальностi його розмiру, або вiд того, що поблизу вiд нього стояла гiгантська статуя, споруджена Нероном на честь самого себе.
Подiбно до iнших римських амфiтеатрiв, Амфiтеатр ФлавiСФвий в планi являСФ собою елiпс, середина якого зайнята ареною i концентричними кiльцями глядацьких мiiь, якi СЧСЧ оточують. Вiд всiх споруд такого роду Колiзей вiдрiзняСФться своСФю величиною. Це найграндiознiший античний амфiтеатр: довжина його зовнiшнього елiпса дорiвнюСФ 524м, велика вiсь 187,77м, мала вiсь 155,64м, довжина арени 85,75м, СЧСЧ ширина 53,62м; висота його стенiв вiд 48 до 50 метрiв. При таких розмiрах вiн мiг вмiщати в себе до 87000 глядачiв.
Амфiтеатр ФлавiСФвий побудований з великих шматкiв травертiнського каменя, якi колись були сполученi мiж собою залiзними звязками; для внутрiшнiх частин використанi також мiiевий туф i цегла. Дiрки, видимi нинi в рiзних мiiях стiн, гнiзда згаданих звязкiв, зниклих в середнi вiки, епоху, в яку залiзо дуже цiнувалося i всюди розшукувалося. РЖз зовнiшнього боку будiвлю представляли три яруси арок. Мiж арками розташованi пiвколони, в нижньому ярусi тосканського, в середньому iонiчного i у верхньому стилю Корiнфа. Зображення Колiзею на стародавнiх монетах, що збереглися, свiдчать про те, що в прольотах арок середнього i верхнього ярусiв стояло по статуСЧ. Над верхнiм аркадним ярусом пiдноситься четвертий вищий поверх, який СФ суцiльною стiною, розчленованою пiлястрами Корiнфа на компартiменти i яка мала по чотирикутному вiкну в серединi кожного компартiмента. На краях великоСЧ i малоСЧ осей елiпса знаходилися чотири головнi входи у виглядi трьохарочних ворiт. ДвоСФ з цих ворiт (на краях малоСЧ осi, з боку Еквiллiнського i ЦелiСФвського горбiв) були призначенi для iмператора; останнi служили для урочистих маршiв перед початком видовищ, для впускання звiрiв i для ввезення необхiдних машин.
Глядачi входили в амфiтеатр з-пiд арок нижнього поверху, помiчених цифрами вiд I до LXXVI, i пiднiмалися до своСЧх мiiь по сходах, яких було також 76. Цi мiiя були розташованi навколо всiСФСЧ арени у виглядi рядiв камяних лав, що пiднiмаються одна над iншою (лат. gradus). Нижнiй ряд, або подiум (лат. podium), був призначений виключно для iмператора, його сiмейства, сенаторiв i весталок, причому iмператор мав особливу, пiднесену нiшу для сидiння (лат. pulvinar). Подiум вiддiлявся вiд арени парапетом, достатньо високим для того, щоб захистити глядачiв вiд нападу випущених на арену тварин. Далi слiдували мiiя для публiки, складаючi три яруси (лат. maeniana), вiдповiдно яруси фасаду будiвлi. У першому ярусi, що мiстив в собi 20 рядiв лав (тепер абсолютно зруйнованих), сидiли мiськi властi i особи, що належать до стану вершникiв; другий ярус, що складався з 16 рядiв лав, призначався для людей, що мають права римського громадянства. Стiна, що вiдокремлювала другий ярус вiд третього, була досить високою, лави ж третього ярусу були розташованi на крутiшiй похил