Система права і законодавства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
яких люди можуть або повиннi дотримуватися вiдповiдно правовим приписам. Вони реалiзуються тодi, коли визначенi особи виконують вимоги правових норм, тобто вступають у правовiдносини. Сторони правовiдносин надiляються конкретними юридичними правами та обовязками, у загальнiй формi закрiпленими у нормах права: їх поведiнка будується у вiдповiдностi з цими правами та обовязками. Отже, за допомогою правовiдносин вимоги правових норм втiлюються у життя.
2)учасники правовiдносин надiляються взаємними юридичними правами та обовязками, якщо один субєкт правовiдносин надiлений правом, та на iншого покладаються обовязки.
3)правовiдносини мають свiдомо-вольовий характер. На вiдмiну вiд економiчних вiдносин, якi складаються обєктивно, незалежно вiд волi окремого iндивiда, правовiдносини завжди мають iндивiдуально-вольовий характер. Свiдомо-вольовий змiст правовiдносин має два взаємоповязаних аспекти. З одного боку, правовiдносини виникають на пiдставi правових норм, якi є продуктом свiдомо-вольової дiяльностi людей (правотворчих органiв). З iншого боку, учасники правовiдносин реалiзують передбаченi нормами права та обовязки також через свої вольовi, свiдомi дiї.
4) правовiдносини гарантуються державою i охороняються у необхiдних випадках її примусовою силою. Держава створює необхiднi економiчнi, соцiальнi та iншi умови для повної реалiзацiї правових норм. Якщо ж порушується ступiнь свободи однiєї iз сторiн правовідносин, держава приймає примусовi засоби до забезпечення правовiдносин.
Правовiдносини класифiкуються за рiзними пiдставами. За галузями права вони подiляться на державно-правовi, адмiнiстративно-правовi, цивiльно-правовi, сiмейно-правовi, кримiнально-правовi та iншi галузевi правовiдносини. Залежно вiд кiлькостi субєктiв правових вiдносин вони подiляються на простi та складнi. Простi, що вiдбуваються лише мiж двома субєктами; складнi - мiж трьома i бiльше субєктами. Залежно вiд того, якi обовязки покладаються на учасникiв правовiдносин, їх можна подiлити на активнi та пасивнi. У активних правовiдносинах зобовязана сторона має здiйснити певнi активнi дiї. У пасивних правовiдносинах зобовязана сторона має утримуватися вiд вчинення певних дiй, тому що правом встановлюються заборони на такi її дiї за певних обставин. За характером впливу правовiдносини можна подiляти на регулятивнi та охоронi. Пiд регулятивними розумiються такi правовiдносини, якi грунтуються на регулятивних нормах i завдання яких полягає у розвитку та змiцненнi суспiльних вiдносин шляхом їх безпосереднього регулювання. Пiд охоронними розумiються такi правовiдносини, якi спричиненi правопорушенням та складаються на пiдставi правоохоронних норм. За рiвнем iндивiдуалiзацiї субєктiв правовiдносини подiляються на: вiдноснi - в яких точно визначенi права i обовязки всiх учасникiв як уповноважених, так i зобовязаних; абсолютнi - в яких визначена лише одна сторона - носiй субєктивного права, а всi iншi визнаються зобовязаними не заважати здiйсненню ним своїх прав. За волевиявленням сторiн правовiдносини подiляються на: договiрнi, для виникнення яких необхiдне виявлення (згода) як уповноваженої, так i зобовязаної сторони; управлiнськi, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони.
Структура правових вiдносин має чотири необхiдних елементи:
- субєкти;
- обєкти;
- права;
- обовязки.
1. Субєкти правовiдносин - це окремi iндивiди, органiзацiї, обєднання та соцiальнi спiльностi, якi у вiдповiдностi з нормами права виступають носiями субєктивних юридичних прав та обовязкiв. Це загальне положення. Але в реальному життi не усi iндивiди та органiзацiї можуть бути субєктами правовiдносин, що пояснюється рiзними обєктивними чинниками: фiзiологiчними, психологiчними, економiчними. Малолiтнi дiти, душевнохворi, органiзацiї, якi припинили своє iснування, фактично не можуть приймати участь у правовiдносинах: адже якщо немає субєкта права, то немає субєкта обовязку, немає i самого обовязку - не можна бути зобовязаним вiдносно нiкого.
Ступiнь участi субєктiв у правових вiдносинах визначається їх правоздатнiстю та дiєздатнiстю.
Правоздатнiсть - це закрiплена в законодавствi здатнiсть субєкта мати юридичнi права та нести юридичнi обовязки. Вона починається з моменту народження iндивiда та припиняється разом iз смертю. Правоздатнiсть не є природною здатнiстю особи, а породжується обєктивним правом. В нiй концентруються тi юридичнi права та обовязки, які може мати субєкт, однак це ще не означає, що вiн дiйсно має їх. Щоб стати реальним учасником правовiдносин, правоздатний субєкт повинен бути дiєздатним.
Дiєздатнiстю називається визнана нормами обєктивного права здатнiсть субєкта самостiйно своїми усвiдомленими дiями здiйснювати юридичнi права та обовязки.
Дiєздатнiсть подiляється на загальну та спецiальну. Загальна, наприклад, має вiдношення до всiх без винятку юридичних угод, спецiальна ж розповсюджується лише на їх суворо визначений вид.
Внаслiдок iстотних причин правоздатнiсть та дiєздатнiсть не завжди збiгаються. Усi люди правоздатнi, однак не усi вони одночасно дiєздатнi. I, навпаки, усi дiєздатнi люди є правоздатними. Отже, правоздатнiсть - поняття бiльш широке, оскiльки розповсюджується на велике коло осiб. Вiдмiнностi у дiєздатностi окремих осiб закладенi вже у самiй природi людей та умовах їх життя.
Змiст та обсяг дiєздатностi залежить вiд наступних чинникiв:
1. Вiд вiку правоздатного субєкта. Законодавство усiх країн визначає вiк цивiльного повнолiття, по до?/p>