Система права і законодавства
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
очностi та неясностi у нормативно-правових актах, удосконалюється практичне застосування цих актiв.
Акти офiцiйного тлумачення правових норм (iнтерпретацiйнi акти) уявляють собою, з одного боку, розяснення змiсту норм права, а з iншого боку, конкретизацiю та уточнення його приписiв. Особливість iнтерпретацiйних актiв полягає у тому, що вони дiють спiльно з тими нормативно-правовими актами, у яких мiстяться тлумаченi юридичнi норми.
Iнтерпретацiйнi акти подiляються у залежностi вiд їх змiсту та сфери розповсюдження.
Iнтерпретацiйнi акти правотворчостi, будучи офiцiйними розясненнями дiйсного змiсту норм права, вони одночасно є джерелами права, оскiльки мiстять конкретизуючi норми.
Iндивiдуальнi iнтерпретацiйнi акти - це такi акти, якi мiстять вказiвки з приводу застосування правової норми до конкретних життєвих обставин. На вiдмiну вiд iнтерпретацiйних актiв правотворчостi цей рiзновид актiв офiцiйного тлумачення не є наслiдком правотворчої дiяльностi компетентних органiв, а становить своєрiдну форму юридичної практики, форму узагальнення досвiду застосування юридичних норм. Саме такi акти у повному обсязi виконують функцiю офiцiйного розяснення норм права, оскiльки не повязанi з правотворчою дiяльнiстю компетентних органiв.
Неофiцiйне тлумачення - це розяснення змiсту правових норм, яке не є обовязковим. Воно може даватися будь-яким громадянином або походити вiд громадської органiзацiї. Таке тлумачення необовязкове для тих органiв чи посадових осiб, якi застосовують норми права. Однак неофiцiйне тлумачення надає їм значну допомогу у практичному застосуваннi правових норм. Особливе значення тля точної та вiрної реалiзацiї права мають висловлювання видатних державних та громадських дiячiв про суть та роль певного закону у суспiльному життi, про його практичний напрямок. Їх розяснення сприяють глибокому та всебiчному розумiнню змiсту закону, пiдвищують рiвень правосвiдомостi громадян, забезпечують правильну реалiзацiю вимог закону. Неофiцiйне тлумачення подiляється на доктринальне, компетентне i повсякденне.
Важливим видом неофiцiйного розяснення правових норм є доктринальне (наукове) тлумачення. Воно дається науково-дослiдними установами, квалiфiкованими вченими-юристами, у коментарях до законодавства, у наукових працях, статях, лекцiях, виступах.
Доктринальне розяснення правових норм та практики їх застосування базується на знаннi та глибокому розумiннi закономiрностей правового регулювання, ролi права в органiзацiї суспiльного життя, у вирiшеннi конкретних юридичних питань. Науковi рекомендацiї допомагають офiцiйним органам удосконалювати правотворчу та правозастосовчу дiяльнiсть, приводити її у вiдовiднiсть iз обєктивними закономiрностями суспiльного розвитку.
Компетентне тлумачення - це тлумачення, яке здiйснюють особи, обiзнанi з правом. У бiльшостi випадкiв це досвідчені юристи-практики: посадовi особи державного апарату, адвокати тощо. Консультацiї у перiодичних виданнях з окремих питань права, вечори запитань та вiдповiдей на правовi теми - все це вiдноситься до неофіційного компетентного тлумачення.
Повсякденне тлумачення - це тлумачення норм права всiма субєктами права. Його значення для правозастосовчої дiяльностi повязано з виявленням правової свiдомостi широкого кола субєктiв правовiдносин.
Таким чином, тлумачення забезпечує правильне та одноманiтне розумiння та застосування норм права.
Реальнi життєвi вiдносини мiж людьми та їх органiзацiями мають рiзнi сторони та форми зовнiшнього вираження. Вони можуть бути моральними, полiтичними, нацiональними, релiгiйними i правовими. Кожна суспiльна вiдносина становить собою складне та багатогранне явище, до якого можуть входити рiзнi елементи суспiльних iнтересiв та потреб. Однi з них охоплюються правовим регулюванням, а iншi - нi. З цього випливає, що не всi суспiльнi вiдносини i не в повному обсязi можуть набувати юридичну форму. Правовiдносини вiдображають той аспект конкретних життєвих стосункiв мiж людьми, який визначається нормами права. Бiльш того, не всi суспiльнi вiдносини обєктивно можуть бути юридичними. Вiдносини здатнi набути правового характеру лише в тому випадку, якщо мова йде про акти поведiнки, що мають соцiальне значення. Коли ж справа стосується думок та почуттiв, що не вiдображають їх дiї, говорити про їх юридичну природу не можна.
Правовiдносини - це лише один бiк суспiльного вiдношення, який визначається нормою права, специфiчна форма його вiдображення. Правовідносини є засобом переведення загальних установлень правових норм (обєктивного права) у конкретнi (субєктивнi) права та обовязки учасникiв суспiльних вiдносин. Право у обєктивному станi уявляє собою сукупнiсть правових норм, якi визначають змiст прав та обовязкiв персонально не визначеного кола субєктiв. У них мiстяться приписи, що стосуються до багатьох осiб, якi знаходяться у сферi дiї правової норми. Право у субєктивному станi є iндивiдуалiзоване право. У ньому загальнi юридичнi права та обовязки стають належнiстю конкретних осiб i таким чином переводять його у стан правовiдносин.
Правовiдносини - це такi суспiльнi вiдносини, у яких сторони повязанi мiж собою взаємними юридичними правами та обовязками, що охороняються державою.
Ознаки правовiдносин:
1)правовiдносини уявляють собою таку форму суспiльних вiдносин, яка створюється на пiдставi правових норм. У нормах права мiстяться загальнi (безособовi) юридичнi права та обовязки людей - типовi зразки тих суспiльних вiдносин,