Рух опору на Харківщині у роки Великої Вітчизняної війни
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
МІЖНАРОДНИЙ СОЛОМОНІВ УНІВЕРСИТЕТ
РУХ ОПОРУ НА ХАРКІВЩИНІ У РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Харків 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. РАДЯНСЬКИЙ РУХ ОПОРУ
РОЗДІЛ ІІ. СТИХІЙНИЙ РУХ ОПОРУ
РОЗДІЛ ІІІ. НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ РУХ ОПОРУ
ЗАКЛЮЧЕННЯ
СПИСОК ВИкористаної літератури та джерел
ВСТУП
З кожним роком усе далі відходять від нас події Великої Вітчизняної війни. Давно розорані траншеї i засипані окопи, зарубцювалися рани учасників війни та людська память знову i знову звертається до минулого. Що звідане i пережито, не забудеться ніколи. Час нещадний, але обєктивний суддя історії.
Історія Великої Вітчизняної війни належить до найбільш популярних періодів минулого століття. Її події постійно привертають до себе увагу. І сьогодні на початку нового тисячоліття реалії тієї війни викликають дискусії та сперечання.
Однією із таких проблем у сучасній історичній науці є діяльність руху Опору в України та в її окремих областях. Актуальність цієї теми полягає, по-перше, у зясуванні дійсного розвитку подій і, по-друге, у патріотичному вихованні сучасної молоді. Адже патріотичні почуття у молоді виховуються саме на таких фактах безмежної відданості своїй Батьківщині кращими синами і доньками, які віддали свої житті у боротьбі за незалежність своєї держави.
Скільки б не змінювалося поколінь на землі, вони повинні знати, що таке фашизм, яких мук страждань завдав він народам Європи, скільки жертв зазнав наш народ у битві із ним. Нащадки повинні пишатися подвигом воїнів, які розгромили найгрознішу на той час армію у світі. Це подвиг, якого не знала історія.
Перемога дісталася дорогою ціною. У справу розгрому гітлерівських загарбників гідний внесок зробили i харківяни, як на фронтах Великої Вітчизняної війни, так i в тилу ворога.
Важливість цієї теми полягає ще й в тому, що зараз у засобах масової інформації можна прочитати багато суперечливих думок про війну і тому важливо, щоб сучасні конюнктурні вимоги не сфальсифікували проблему, як це було у часи тоталітаризму., але ми як історики повинні довести підростаючому поколінню, як це було дійсно.
I нікому не дозволено принижувати значення ратного i трудового подвигу народу переможцю, а тим паче вдаватися до блюзнірських спроб його перекручування й замовчування. Ми повинні памятати про це завжди!
Хронологічні рамки дипломної роботи обмежені червнем 1941 року (початком Великої Вітчизняної війни) серпнем 1943 року, коли Харківщина була визволена від німецько-фашистських загарбників.
Територіальні рамки охоплюють територію Харківської області.
Дослідженню проблеми діяльності Руху Опору на Харківщині увага приділялась завжди як у загальних, так і спеціальних наукових роботах.
Для написання дипломної роботи були використані документи, наукові праці та мемуарна література, видані як в Україні, так і за її межами.
Важливими для вивчення умов утворення і діяльності руху Опору на Харківщині є документи ЦК ВКП(б) і командування вермахту. Слід відзначити, що підбір документів є тенденційним. Так, радянські публікації висвітлюють досягнення комуністичного і комсомольського підпілля у боротьбі з окупантами [6, 42, 49, 61, 62, 70], тоді як дослідники за кордоном визначають негативне ставлення окупантів, повязане із боротьбою з націоналістами [28, 37].
Окремо слід виділити постанову ЦК ВКП(б) від 18 липня 1941 р. "Про організацію боротьби у тилу німецьких військ" [43], з якої добре видно як радянський уряд поспіхом й непродумано організовував партизанські і підпільні загоні на окупованих ворогом територіях.
За ідеологізованістю відзначається написана з даної теми література і наукова, і мемуарна, особливо надрукована до отримання Україною незалежності [5, 15, 16, 38 і т.д.]. радянські історики висвітлювали націоналістичний рух Опору лише як співробітництво з окупантами. Українські ж учені з діаспори, навпаки, критично ставились до комуністичного підпілля, намагаючись принизити його значення у боротьбі з ворогом, підкреслюючи негативні явища, які приходилося переживати партизанам і підпільникам.
У роки незалежності вітчизняні вчені отримали можливість неупереджено дослідити дану проблему. Серед істориків, які присвятили свої роботи історії Великої Вітчизняної війни і окремо руху Опору, слід назвати М.В. Коваля [21 - 24], А. Трубайчука [69] і А.С. Чайковського [71]. Їх роботи написані на підставі архівних документів, що раніше були недоступними, і з урахуванням сучасних методик досліджень.
Радянські історики післявоєнного періоду зібрали значний фактичний матеріал з питань окупації регіону німецькими військами i визволення її від окупації.
У кінці 60-х на початку 70-х років було надруковано кілька з історії Харківської області, в яких згадувалося про воєнні часи в краї. Сюди відносяться такі роботи: " Історія міст i сіл. Харківська область" [17]. У ній розповідається про партизанський рух, але це не грунтовна робота, а лише нариси про окремі райони області.
Багато цінного матеріалу вміщено у дослідженнях, присвячених саме партизанському руху в Україні [3, 30, 41, 55, 71], в яких аналізуються умови боротьби і життя підпільників на окупованій території. В.І. Кучер [30], наприклад, у своїй монографії поділив Україну на певні регіони, за ефективніст