Роль ведучого в реалiзацiСЧ авторського задуму на Запорiзькому телебаченнi
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
В°вся б правильно говорити украСЧнською, вiдчуваСФться неприроднiсть, штучнiсть, силуванiсть у вимовi. Це свiдчить про те, що вiн говорить украСЧнською мовою лише в ефiрi.
Крiм цього, за твердженням Г. БеспамятновоСЧ, ведучому слiд враховувати, що одна людина може перебувати на рiзних стадiях розумiння. Cприйняття мови характеризуСФться вибiрковiстю, зумовленою важливiстю того мовного матерiалу, який потрапляСФ в поле уваги iндивiда [6, c. 42].
Вибiрковiсть скеровуСФ зустрiчний пошук з боку iндивiда (ведучого), допомагаСФ йому обрати найбiльш вагомi для нього обСФкти або гранi обСФкта. Вибiрковiсть СФ також проявом активного реципiСФнта, значною мiрою визначаючи характер iнтерпретацiСЧ сприйнятого.
Отже, можна зробити висновок, що професiя телеведучого висуваСФ ряд вимог рiзноманiтного характеру, як щодо професiйних характеристик, так i до особистих якостей, визначаСФ його стиль. За роки iснування телебачення створено своСФрiдний образ бажаного ведучого: спiвчутливий, маСФ аналiтичний розум, глибокий, шанобливий, не авантюрист, аскет, принциповий, працюСФ для iнших, вiдчуваСФ настрiй iнших, маСФ гарний настрiй, приСФмну зовнiшнiсть i чудовий зовнiшнiй вигляд. Головна мета ведучого встановити контакт, але зробити це дуже тонко, так, щоб аудиторiя прийняла цей контакт не як навiювання чи навязування певноСЧ думки, а як дружню, невимушену розмову.
Роздiл 2. Реалiзацiя авторського задуму ведучими програм телеканалу,,ТВ- 5тАЭ
2.1 Особливостi реалiзацiСЧ авторського задуму в моделi: ведучий як автор задуму
Робота телеведучого нелегка. Багато в чому вона складнiша, вiдповiдальнiша i бiльш трудомiстка, нiж, скажiмо, актора театру чи кiно. Цiй працi людина повинна вiддавати себе повнiстю, вкладати багато сил i енергiСЧ.
Телеведучий людина, яка завойовуСФ аудиторiю масштабнiстю своСФСЧ особистостi. Найвищий професiоналiзм ведучого це його iнтелiгентнiсть, телевiзiйний талант, ерудицiя, вмiння зберегти,,обличчятАЭ за будь-яких обставин, переконання глядачiв у тому, що вони отримують найдостовiрнiшу, найобСФктивнiшу iнформацiю. Аудиторiя сприймаСФ телеведучого як транслятора iнформацiСЧ, якщо вiн i не сам проводив розслiдування, i не сам добував факти, то його обовязок умiло i тактовно СЧх подати. Ведучий маСФ бути впевненим, але не самовпевненим. Особистiсть телеведучого накладаСФ свiй вiдбиток на характер мовлення програми. Ведучий програми деякою мiрою повинен вiдчувати себе,,соцiальним педагогомтАЭ.
За словами Ю. РДлiсовенка, телевiзiйна аудиторiя як кiлькiсно, так i якiсно вiдрiзняСФться вiд тiСФСЧ ж театральноСЧ. Телеведучий маСФ це враховувати. Телеглядача можна порiвняти хiба що з читачем вiн перебуваСФ один на один iз предметом своСФСЧ уваги i надто прискiпливий до всього, що бачить на екранi, тим паче до образу телеведучого [18, c. 119].
Телевiзiйна комунiкацiя вимагаСФ встановлювати особистiснi контакти аудиторiСЧ з комунiкатором, щоб скласти судження про нього i про цiнностi його повiдомлення. Саме цим i пояснюСФться значення i привабливiсть для аудиторiСЧ телевiзiйноСЧ iнформацiСЧ, персонiфiкованоСЧ (тобто уособленоСЧ) СЧСЧ автором i учасниками подiй.
Ведучий повинен сам представляти себе глядачевi як партнера у спiлкуваннi. Пiд взаСФмодiСФю ведучого iз аудиторiСФю варто розумiти створення можливостi наблизитися до ситуацiСЧ реального спiлкування iз глядачем. Оскiльки глядацька аудиторiя сприймаСФ телевiзiйну iнформацiю не лише опосередковано через ведучого-тележурналiста (як iнформацiю проблемну, так i iнформацiю розважального характеру), а й через його особистiсть, то неабиякого змiсту набуваСФ персонiфiкацiя iнформацiСЧ. Питання звязку iнформацiСЧ з тим, як на СЧСЧ подання в ефiрi впливаСФ особистiсть ведучого СФ досить важливим. РЖнколи однiСФСЧ появи телеведучого достатньо для того, щоб глядацька увага зосередилася на ньому. РЖ навпаки, людина, яка говорить, здавалося б, цiкавi й потрiбнi речi, не може викликати глядацького iнтересу. Ведучий телевiзiйноСЧ програми, безумовно, СФ представником певноСЧ соцiальноСЧ групи, i його взаСФмодiю iз аудиторiСФю можна розглядати як,,представницьке спiлкуваннятАЭ.
Н. Вакурова наголошуСФ на тому, що особистiсть героя i особистiсть автора, якi включенi у змiст телевiзiйного повiдомлення, дозволяють зробити сюжет яскравим i таким, що запамятовуСФться, оскiльки людина була i СФ найбiльш цiкавим явищем для iншоСЧ людини. Найвищий рiвень персонiфiкацiСЧ коли журналiста чекають на екранi заради нього самого, чекають як лiдера, який вмiСФ пояснити складнi проблеми, як особистiсть значну в моральному, духовному планi [10, c. 52].
У пiдходi до питання взаСФмодiСЧ в моделi,,ведучий аудиторiятАЭ акцентуСФться проблема самовираження особистостi ведучого в комунiкацiСЧ. Створення ефекту участi глядача в дiалозi СФ головною комунiкативною метою ведучого програм, де основний обовязок комунiкатора говорити зрозумiло i правильно, тонко розбиратися у практичних питаннях i не менш цiннiше вмiння розумiти людей i подiСЧ. Бiльшiсть глядачiв вiдрiзнять зрiлого i вдумливого ведучого вiд,,телевiзiйноСЧ зiркитАЭ. Вони вiдразу повiрять людинi, яка знаСФ, про що говорить. Ведучий не просто читаСФ текст, а й вносить у передачу багато свого особистiсного. Достовiрнiсть кожного повiдомлення, повнота поданих фактiв i неупередженiсть позицiСЧ автора-ведучого ось речi, що мають допомогти ведучому.
В. Азарiн говорить, що телевiзiйна аудиторiя займаСФ одне з перших мiiь у роботi телеведучого. Образ аудиторiСЧ, трактування ведучим СЧСЧ реакцiСЧ серй