Роль ведучого в реалiзацiСЧ авторського задуму на Запорiзькому телебаченнi
Дипломная работа - Журналистика
Другие дипломы по предмету Журналистика
>Ведучий телевiзiйноСЧ програми, безумовно, СФ представником певноСЧ соцiальноСЧ групи, i його взаСФмодiю можна розглядати як,,представницьке спiлкуваннятАЭ, маючи на увазi спiльнi iнтереси, цiнностi, iдеали i настанови цiСФСЧ соцiальноСЧ групи. Вiн повинен сам представляти себе глядачевi як партнера у спiлкуваннi. Мовець завжди хоче бачити масу обСФктом пасивною аудиторiСФю, слухняною, яка легко пiддаСФться впливовi. У той же час маса теж прагне до пасивностi, до керiвництва нею самою збоку, кимсь вожаком, лiдером. Але, безперечно, маса не СФ постiйно пасивною, СЧСЧ обСФктно-субСФктна роль може змiнюватися залежно вiд ситуацiСЧ, стану маси, iсторичного перiоду тощо. Встановлення мiжособистiсних контактiв у процесi телевiзiйного спiлкування вiдбуваСФться завдяки аудiовiзуальному характеру телевiзiйноСЧ комунiкацiСЧ. Глядач одержуСФ повiдомлення вiд конкретноСЧ особи, ведучого телевiзiйноСЧ передачi, саме тому таке повiдомлення маСФ характер персонiфiкованого.
Б. Додонов вважаСФ, що завдяки впровадженню професiСЧ телеведучого в практику телевiзiйного виробництва, а також завдяки використанню журналiстом-ведучим методу персонiфiкацiСЧ у своСЧй творчiй дiяльностi, можна констатувати, що телебачення намагаСФться адаптувати до сучасних реалiй i вiдродити фiгуру,,героя iдеологатАЭ [17, c. 121].
До комунiкатора висувають цiлий ряд особливих вимог. Наприклад, вiдсутнiсть безпосереднього зворотного звязку, коли ведучий не маСФ можливостi самостiйно побачити i почути свою аудиторiю, потребуСФ вiд нього вмiння спiлкуватися iз вдаваним слухачем, що повязано з багатьма психологiчними труднощами. Одна iз них називаСФться,,страх перед мiкрофономтАЭ. Щоб СЧСЧ подолати, слiд мати не лише професiйну пiдготовку, а й досвiд роботи в системi засобiв масовоСЧ комунiкацiСЧ.
Соцiально-психологiчнi дослiдження впевнено свiдчать про те, що формуванню позитивного образу ведучого сприяють найрiзноманiтнiшi його якостi вiд соцiально-демографiчних до iндивiдуально-особистiсних. Тут цi якостi важливi не лише окремо взяти, а й те, як вони сприймаються рiзними групами аудиторiСЧ, важлива,,публiчна iндивiдуальнiстьтАЭ комунiкатора.
За словами Н. БогомоловоСЧ, здатнiсть ведучого викликати до себе i, вiдповiдно, до свого повiдомлення довiру аудиторiСЧ СФ дуже важливим моментом. Тут спрацьовуСФ так званий,,кредит довiритАЭ аудиторiСЧ до людей своСФСЧ соцiальноСЧ групи [7, c. 107].
Якщо говорити про iндивiдуально-особистiснi характеристики комунiкатора, то вони СФ досить рiзноманiтними:
- характеристики зовнiшностi фiзичнi данi i оформлення зовнiшнього вигляду;
- комунiкативнi характеристики тембр голосу, дикцiя, манера спiлкування;
- внутрiшнi, особистi характеристики знання, iнтелект, емоцiйнiсть, моральнi цiнностi [7].
Для того, щоб краще розiбратися в сутностi найбiльш значимих для комунiкативного впливу особистих якостей ведучого, СЧх необхiдно розглядати комплексно, в межах певноСЧ системи чи моделi. Так, можна видiлити два ряди взаСФмовiдносин: комунiкатор повiдомлення i комунiкатор аудиторiя. Кожен мiстить свою систему характеристик ведучого, що включають когнiтивнi, емоцiйнi i поведiнковi аспекти. Стосовно першого фактора системи комунiкатор повiдомлення, можна назвати такi характеристики, як адекватне знання ведучого стосовно тiСФСЧ дiйсностi, про яку вiн говорить, його щирiсть, правдивiсть, впевненiсть, вмiння довести своСЧ знання, думки та погляди аудиторiСЧ. Не останню роль посiдають такi характеристики комунiкатора, як знання своСФСЧ аудиторiСЧ, щира повага до неСЧ i вмiння спiлкуватися з нею,,на рiвнихтАЭ.
Для аудиторiСЧ дуже важлива не лише зовнiшня, а й внутрiшня привабливiсть ведучого, його приналежнiсть до групи,,митАЭ. У цьому випадку проявляСФться дiя механiзму iдентифiкацiСЧ: ведучого вважають,,одним iз настАЭ i особливо йому довiряють.
За словами Р. Геррiг, у 80-х роках в американських дослiдженнях масовоСЧ комунiкацiСЧ була запропонована так звана,,харизматичнатАЭ модель стосовно постатi ведучого на телебаченнi. Пiд,,харизмоютАЭ слiд розумiти особисти й магнетизм, лiдерство, що йде вiд особи.
Можна видiлити 3 типи харизматичноСЧ особистостi:
- герой iдеалiзована особистiсть: смiливий, агресивний, говорить те, що,,ми хочемотАЭ;
- антигерой ,,проста людинатАЭ,,,один iз настАЭ. ВиглядаСФ, як бiльшiсть, говорить те, що говорить бiльшiсть;
- мiстична особистiсть чужий нам, незвичайний, непередбачуваний.
Для усiх типiв видiляються такi елементи харизми, як: зовнiшнiсть, чоловiча чи жiноча привабливiсть, передбачуванiсть, професiйна майстернiсть [13, c.124].
Дуже важливою особливiстю телевiзiйного стилю, що визначаСФ принцип телевiзiйноСЧ комунiкацiСЧ СФ вiдкрита дiалогiчна форма контакту, що прагне вiдтворити структуру мiжособистiсного спiлкування. Людина на екранi перестаСФ бути просто особою, носити лише певнi особистiснi риси. Його iндивiдуальнi якостi стають основою для побудови узагальненого типового образу, що втiлюСФ в собi конкретнi цiнностi уявлення аудиторiСЧ. Саме цiлiснiсть образу, дозволяСФ йому функцiонувати в ролi еталонного сприйняття.
Автори i ведучi готують i записують телевiзiйну передачу, памятаючи про образ,,потенцiйноготАЭ партнера телевiзiйну аудиторiю. У свою чергу, телевiзiйна аудиторiя в процесi сприйняття телеповiдомлення актуалiзуСФ свiй образ автора i ведучого. Важливою особливiстю опосередкованоСЧ комунiкацiСЧ СФ вiдсутнiсть зворотнього звязку, але без нього немаСФ повноцiнного акту спiлкування. Тому, ведучим слiд володiти в