Geum.ru


Роль ведучого в реалiзацiСЧ авторського задуму на Запорiзькому телебаченнi

Дипломная работа - Журналистика

Другие дипломы по предмету Журналистика



? виражаСФ його дiСЧ пiд час обробки й передачi iнформацiСЧ це переконання. Процес комунiкацiСЧ багато в чому визначаСФться тим, як журналiст розумiСФ свою соцiальну роль, у чому бачить своСФ завдання i якими принципами керуСФться у своСЧй професiйнiй дiяльностi. Успiшнiсть дiяльностi творчого працiвника телебачення залежить також вiд ступеня його компетентностi в питаннях, висвiтленням яких вiн займаСФться. НемаСФ необхiдностi говорити про те, що ведучий повинен знати предмет своСФСЧ передачi в достатнiй мiрi.

Звертаючись до почуттiв аудиторiСЧ, ведучий повинен при цьому сам володiти добре розвиненою емоцiйно-чуттСФвою структурою.

Ведучий телевiзiйноСЧ програми СФ представником певноСЧ соцiальноСЧ групи, i його взаСФмодiю можна розглядати як,,представницьке спiлкуваннятАЭ, маючи на увазi спiльнi iнтереси, цiнностi, iдеали i настанови цiСФСЧ соцiальноСЧ групи. Вiн повинен сам представляти себе глядачевi як партнера у спiлкуваннi. Здатнiсть ведучого викликати до себе i, вiдповiдно, до свого повiдомлення довiру аудиторiСЧ СФ дуже важливим моментом. Тут спрацьовуСФ так званий,,кредит довiритАЭ аудиторiСЧ до людей своСФСЧ соцiальноСЧ групи.

Автори i ведучi готують i записують телевiзiйну передачу, памятаючи про образ,,потенцiйноготАЭ партнера телевiзiйну аудиторiю. Ведучим слiд володiти великою кiлькiстю вмiнь i навичок, серед яких: готовнiсть до творчостi, здатнiсть до самостiйних дiй i швидкого прийняття рiшень, висока концентрацiя уваги, саморегуляцiя поведiнки, комунiкабельнiсть. В структурi особи телевiзiйного ведучого мають фiгурувати такi характеристики, як: впевненiсть у собi, психологiчна зрiлiсть, здатнiсть проявляти дружелюбнiсть i емоцiйну виразнiсть.

Ведучий повинен легко, швидко i вiльно орiСФнтуватись в будь-якiй обстановцi, звертати увагу на щось важливе. Велике значення маСФ здатнiсть концентрувати i розподiляти увагу i добра оперативна память.

До основних якостей, якими маСФ володiти телеведучий, належать: привiтна зовнiшнiсть; голос i мова; освiта i життСФвий досвiд; уява; скромнiсть; що ТСрунтуСФться на вiрi в себе; щирiсть i почуття гумору, розум i винахiдливiсть.

Багато людей уявляють собi образ,,iдеальноготАЭ ведучого таким: спiвчутливий, маСФ аналiтичний розум, глибокий, шанобливий, не авантюрист, аскет, принциповий, працюСФ для iнших, вiдчуваСФ настрiй iнших, маСФ гарний настрiй, приСФмну зовнiшнiсть i чудовий зовнiшнiй вигляд.

Головна мета ведучого встановити контакт, але зробити це дуже тонко, так, щоб аудиторiя прийняла цей контакт не як навiювання чи навязування певноСЧ думки, а як дружню, невимушену розмову. СвоСФю працею вiн реалiзуСФ авторський задум, допомагаСФ глядачевi правильно сприйняти i зрозумiти iнформацiСФ, яка подаСФться з телевiзiйного екрану. Саме через постать телевiзiйного ведучого автор розмовляСФ з глядачами.

Список використаних джерел

  1. Азарин В. От замысла до экрана. М.: Аспект-Пресс, 1995. 267 с.
  2. Андронников И. Слово экранное и сказанное. М.: Луч, 1984. 163 с.
  3. Асмолов А. Психология личности. М.: Высшая школа, 1990. 235 с.
  4. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Миг, 1986. 186 с.
  5. Беляев И. Спектакль без актера: записки режиссера документальных фильмов. М.: Высшая школа, 1982. 164 с.
  6. Беспамятнова Г. К проблеме имиджа человека на экране. Воронеж: Весть, 1999. 156 с.
  7. Богомолова Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М.: Высшая школа, 1991. 156 с.
  8. Борецкий Р., Кузнецов Г. Журналист ТВ: за кадром и в кадре. М.: Миг, 1990. 186 с.
  9. Браун Л. Имидж путь к успеху. СПб.: Лига, 1997. 205 с.
  10. Вакурова Н., Московкин Л. Типология жанров современной экранной продукции. М.: Ин-т современного искусства, 1997. 156 с.
  11. Васильева Л. Делаем новости. М.: Аспект-Пресс, 2002. 190 с.
  12. Вильчек В. Под знаком ТВ. М.: Искусство, 1987. 187 с.
  13. Герриг Р. Зимбардо Ф. Психология жизни. СПб.: Лига, 2004. 439 с.
  14. Голдовская М. Человек крупным планом. М.: Луч, 1981. 201 с.
  15. Гоян В. Ведучий телепрограми: Методичнi рекомендацiСЧ. К.: Медiа, 2002. 183 с.
  16. Гуревич П. Приключения имиджа: типология телевизионного образа и парадоксы его восприятия. М.: Высшая школа, 1991. 189 с.
  17. Додонов Б. В мире эмоций. К.: Весна, 1987. 178 с.
  18. РДлiсовенко Ю. Технiка екранного мовлення. К.: Прапор, 2002. 257 с.
  19. Ершов П. Режиссура как практическая психология. М.: Встреча, 1972. 145 с.
  20. Засорина Т., Федосова Н. Профессия журналист. Ростов н/Д: Феникс, 1999. 320 с.
  21. Каган М. Мир общения. Проблема межсубъективных отношений. М.: Политииздат, 1988. 141 с.
  22. Ким М. Технология создания журналистского произведения. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. 320 с.
  23. Князев А. Основы тележурналистики и телерепортажа. Бишкек: КРСУ, 2001. 160 с.
  24. Коновроцкий П. Личность и майстерство журналиста-ведущего как важный фактор телевизионной программы. М.: Высшая школа, 1993. 208 с.
  25. Копылова Р. Кинематограф плюс телевидение. М.: Миг, 1977. 167 с.
  26. Копылова Р. Контакт: Заметки о телевизионности. М.: Искусство,

1974. 173 с.

  1. Корконосенко С. Основы творческой деятельности журналиста. СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. 146 с.
  2. Краткий словарь литературоведческих терминов // Под общ. ред. С.Тураева. М.: Высшая школа, 1988. 168 с.
  3. Кузнецов Г. Телевизионный журналист. М.: МГУ, 1980. 185 с.
  4. Кузнецов Г., Цвик В., Юровский А. и др. Телевизионная журналистика. М.: Высшая школа, 2002. 304 с.
  5. Лазутина Г. Основы творческой деятельности журналиста. М.: Аспект-Пресс, 2001. 240 с.
  6. Льюис Б. Диктор телевидения. М.: Встреча, 1973. 234 с.
  7. Маклюэн М. телевидение: робкий гигант // Телевидение вчера, сегодня, з