Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи їх удосконалення

Информация - Банковское дело

Другие материалы по предмету Банковское дело

янемо функції кожної з них:

Банківська частина - комплекс, що розміщений у банку. Його основні функції:

ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

обмін платіжними документами з клієнтською частиною, з інформуванням клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обовязковим повідомленням причин відхилення);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Банківська частина

 

Клієнтська частина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2.1. Принцип роботи типової системи “клієнт-банк”.

 

обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи клієнт - банк може бути одним з компонентів ОДБ), який власне і виконує розрахунки клієнта за документами, що отримані через систему клієнт - банк, а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично виконаних трансакцій;

обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок виписка з рахунку, на основі яких клієнт має змогу отримати повну інформацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Клієнтська частина комплекс, що розміщений на підприємстві клієнта. Його функції:

ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Можливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тільки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуванням коштів у розрахунках прогнозованого;

підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийом їх із програми автоматизації бухгалтерії підприємства);

обмін з банком платіжними документами;

отримання відповідних платіжних документів з банку;

обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему клієнт-банк, так і за межами системи (наприклад, проведення документів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

ведення протоколів роботи, архівів проведених (та відхилених) трансакцій.

Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно від конкретних засобів електронної пошти і внаслідок цього забезпечити функціонування програмного забезпечення системи клієнт-банк у різних телекомунікаційних середовищах.

В Україні вже існують системи клієнт-банк, які є невідємною складовою програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє не тільки повністю автоматизувати бухгалтерський облік на підприємстві, а й побудувати єдину технологічну лінію для виконання всіх фінансових операцій підприємства.

Архітектура кожної конкретної системи клієнт-банк та специфіка технології її роботи перебувають в досить широкому діапазоні. Практично широка розробка та впровадження систем клієнт-банк в Україні тільки починається. Тому найближчими роками очікується різке зростання як кількості клієнтів, що користуватимуться цим сучасним видом послуг, так і рівня програмно-технічних розробок таких систем.

 

 

1.3. Огляд світової та національної законодавчих баз, що регламентують електронний документообіг

 

 

Правове регулювання електронного документообігу:

Хоч електронний документообіг в сучасному світі став глобальним і розгалуженим, далеко не всі відносини між його учасниками регулюються спеціальними законами або іншими юридичними документами. Розвиток електронного документообігу, повязаний не лише з технологією, а й із правом, потребує професійних підходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.

У розвинутих країнах електронний документообіг вже став самостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнародній торгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:

зявилася однойменна правова категорія і ціла сукупність повязаних із нею понять: електронна угода, електронний підпис, електронні платежі, електронні гроші тощо;

електронні повідомлення (або електронний обмін даними), що застосовуються для укладення та виконання угод, замінюють паперову договірну документацію, традиційну для комерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обовязкової форми електронних угод та необхідних вимог до процедури їх укладення;

природа угоди принципово не змінилася іншим став тільки спосіб її укладення і здійснення;

на рівні звичаїв ділового обороту ствердився основний правовий принцип електронного документообігу, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнів законність і дійсність угоди лише на тій підставі, то вона здійснена електронним способом.

Однак добитися гарантованого дотримання цього принципу не завжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, немає впевненості в тому, що всі положе?/p>