Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи їх удосконалення
Информация - Банковское дело
Другие материалы по предмету Банковское дело
стему.
Внаслідок цього на поточний момент особлива увага приділяється запровадженню систем клієнт-банк на базі сучасних технологій.
Для більш детального охоплення розглядуваної теми, пропонуємо вдатись до історії виникнення та розвитку систем віддаленого користування рахунками, що беруть свій початок з широким впровадженням в банківську діяльність персональних компютерів та компютерних мереж.
Як і більшість нових банківських продуктів системи “клієнт-банк” беруть свій початок із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки країн з найрозвинутішими економіками та технологіями. І першими кроками було запровадження даних систем серед приватних клієнтів.
1. Однією з перших у цьому плані була американська система телефонної оплати рахунків (Telephone bill paying), впроваджена позиково-ощадними банками США.
Для телефонної оплати рахунків клієнт банку користувався спеціальним апаратом, зєднаним з банківським компютером, через який він міг оплачувати рахунки за товари, електроенергію, медичні послуги тощо. Спочатку, набравши спеціальний номер, клієнт підключався до банківського компютера, а пізніше натисканням клавіш уводив номер свого рахунку, персональний ідентифікаційний номер, кодовий номер одержувача грошей і суму платежу. Якщо поточний рахунок одержувача знаходився в тому ж банку, він негайно кредитувався, якщо ні - одержувачу надсилався чек.
Платіж телефоном - одна з найдешевших послуг у системі автоматизованих платежів. Однак, як і в інших випадках, система скуповується лише тоді, якщо в ній діє багато учасників. Ця форма не отримала широкого поширення через інертність споживачів і торговельників, які не бажають змінювати існуючі форми розрахунків.
2. Надалі більш широкого застосування знайшло банківське обслуговування вдома, або домашній банк (Home banking). Йдеться про комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських транзакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного звязку.
В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачала наявність у клієнта персонального компютера, за допомогою якого він міг передавати банку розпорядження про оплату рахунків, у будь-який час викликати на екран інформацію про стан свого банківського рахунку з переліком усіх кредитових та дебетових проводок, здійснювати миттєве переміщення коштів на рахунки контрагентів, давати банку інструкції про автоматичне виконання майбутніх платежів тощо.
Подібна система була дуже зручна для клієнта та різко знижувала банківські витрати.
Спочатку процедура розрахунків здійснювалась за усною згодою та оформлялась письмово після отримання платежу; потім вдалося її частково автоматизувати, застосувавши клавіатуру, але до появи відеографії цей вид діяльності вимагав великої кількості персоналу.
3. Відеотекс - це система передачі зорової інформації телефонною мережею та її прочитання на екрані спеціального термінала або телевізора, підключеного належним чином.
В європейських країнах ця система була розроблена управліннями звязку, які мають монопольне право на всі види звязку. У США її розробили і впровадили телефонні компанії - виробники обладнання і самі банки.
Домашній банк міг функціонувати у пасивному (консультативному) або у діалоговому режимі. У консультативному режимі ця система дозволяла тільки читати інформацію. Для цього могла використовуватись радіотрансляційна або телефонна мережа чи кабельний звязок. У діалоговому режимі вона забезпечувала обмін розпорядженнями і запитами між абонентами та центром звязку. З цією метою можна було використовувати телефонний або кабельний звязок. Домашній банк, що працював в діалоговому режимі, в основному пропонував абоненту інформаційні послуги, тобто клієнт міг отримати довідку про стан свого рахунку, про останні трансакції, про вартість портфеля цінних паперів. Через домашній банк можна було замовити чекову книжку, та виконувати всі класичні банківські операції після ідентифікації клієнта і перевірки його секретного коду за допомогою картки з мікропроцесором, для чого потрібно було встановити вдома читаючий прилад для карток. Одночасно з дистанційною оплатою набувала поширення практика дистанційної купівлі, тобто купівлі за допомогою замовлення телефоном чи кабельним звязком.
Зрозуміло, що експлуатація домашнього банку в діалоговому режимі вимагала попереднього встановлення звязку з банком і, як правило, внесення абонентної плати. Але для надання інших послуг можна було просто користуватися відеографічним звязком. Домашні банки зайняли важливе місце як реальний засіб звязку між населенням та фінансовими установами і як матеріальний засіб платежу, частково вступивши в конкуренцію з системою дистанційної оплати.
Найширшого розповсюдження набули домашні банки у Франції. Це було повязано з масовим розповсюдженням відеографічних терміналів міністерства звязку. Вони надали банкам ідеальну можливість для розвитку системи банківських послуг удома. Більшість банків надавало такі послуги. При впровадженні системи дистанційної оплати спочатку навіть використовувались одночасно картки з магнітною доріжкою або з мікропроцесором, однак достатній рівень надійності забезпечують тільки кар