Розвиток самосвідомості у молодших школярів
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ття, але прагне її і претендує на рівні з дорослі права.
2.4.4 Суспільство однолітків в школі і зовні неї
Як вже говорилося вище, одна з головних тенденцій перехідного віку - переорієнтація спілкування з батьків, вчителів на ровесників, більш менш рівних по положенню.
Потреба в спілкуванні з однолітками, яких не можуть замінити батьки, виникає в дітей дуже рано і з віком посилюється. Вже в дошкільників відсутність суспільства однолітків негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей і самосвідомості. Спілкування з однолітками в підлітковому віці виділяється в абсолютно особливу діяльність, предметом якої явилася інша людина, пізнання цієї людини, а також пізнання самого себе порівняно з ним.
Разом з батьківським будинком школа - сама найважливіша інстанція соціалізації. Шкільний клас - сама найважливіша група приналежності підлітка. Підліток вступає у певні особисті відносини з однолітками. Ці відносини грунтуються на відчутті симпатії і антипатії. Крім того особисті відносини можуть грунтуватися на спільності інтересів, думок, поглядів. Статус підлітка в системі особистих відносин є для нього дуже значущим і робить найсильніший вплив на його поведінку і самосвідомість. Відсутність близьких товаришів негативно позначається на емоційному стані підлітка, породжує глибокі переживання, наприклад відчуття самотності, невіру в себе і т.п. Несприятливе положення в класному колективі - одна з головних причин передчасного відходу дітей з школи.
Таким чином, група однолітків лише тоді явилася сприятливим для дитини середовищем, коли статус його достатньо високий. Місце в системі відносин залежить від різних рис вдачі школяра, у тому числі і від таких, як товариськість, здатність зрозуміти іншого, швидко орієнтуватися в обстановці, що склалася.
Будь-який шкільний клас диференціюється на групи і підгрупи, причому по різних, не співпадаючих один з одним ознакам. По-перше існує соціальне розшарування, що виявляється як в нерівності матеріальних можливостей, так і в характері життєвих планів, рівні домагань і способів їх реалізації. Іноді ці групи практично не спілкуються один з одним. По-друге, складається особлива внутрішньошкільна і внутрікласова ієрархія, заснована на офіційному статусі вчаться. їх учбової успішності або приналежності до “активу”. По-третє, відбувається диференціація авторитетів, статусів і престижу на основі неофіційних цінностей, прийнятих в самому учнівському середовищі. Виявляється різниця в положенні “зірок” і “відкиданих”.
Що стосується лідерства, в шкільних класах офіційний лідер, що посідає керівні посади, не завжди буває найавторитетнішою людиною в колективі. Часто його висувають не хлопці, а дорослі. В стихійних же групах лідером може бути лише той, хто володіє реальним авторитетом.
Крім шкільного класу, підліток явився членом референтної групи, тобто тієї групи, яка відповідає його віковим потребам.
Підліткові групи задовольняють передусім потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування - не просто спосіб проведення дозвілля, але і засіб самовираження, встановлення нових людських контактів. Приналежність до компанії підвищує упевненість в собі і дає додаткові можливості самоутвердження.
Часто референтні групи підлітків характеризуються певною манерою поведінки, відрізняючої її від дорослих і звичайно відношуваній до ознак субкультури. Субкультурой називають культуру щодо дрібних груп, що характеризується поряд властивих тільки їм особливостей. Субкультура має на увазі, як правило, власні норми, вдачі і звички, що нерідко суперечать пануючим в суспільстві.
2.4.5 Роль ідеалу в розвитку самосвідомості
Ідеал - то, що складає вищу ціль діяльності, прагнень. У віковій психології ідеал - це етичний зразок, еталон, який служить мотивом преосвітньої діяльності субєкта. Л.І. Божовіч пише: “ Психологічний ідеал виконує двояку функцію. По-перше, він створює більш менш постійну і інтенсивну систему етичних прагнень дитини, яка входить в структуру його афектних тенденцій, створюючи разом з іншими його потребами і прагненнями складну констеляцію спонукальних сил, визначальних його поведінку. По-друге, ідеал, будучи усвідомленим, починає виступати як того етичного еталона, по якому школяр прагнути свідомо формувати самого себе, оцінювати свої і чужі вчинки, ширше кажучи, який стає для нього етичним мірилом у всіх життєвих питаннях і ситуаціях” ( Божовіч Л.І., 1968, з. 404). А Л.С. Виготській вважає, що ідеал підлітка - це його зона найближчого розвитку. Тобто, бажане “Я” - це зона найближчого розвитку дітей, їх “завтрашній день”, а наявне “Я” - це зона актуального розвитку, це їх сьогоднішній день.
Більшість психологів вважають, що формування стійких ідеалів починається в молодшому підлітковому віці у формі конкретного ідеалу. Цей ідеал характеризується тим, що він відображає не стільки якості особи, скільки типові узагальнені вчинки, в яких ці якості виявляються (“завжди допомагає”). Таким чином, підліток виділяє переважно зовнішні якості ідеалу, а внутрішні не відділяє від його дій і вчинків.
Ідеал молодших підлітків характеризується ще і тим, що багато підлітків знаходять найбільш привабливі для себе зразки серед однолітків. В порівнянні з дорослими ровесник оцінюється підлітками як зразок, який ближче, зрозумілість, доступніше. Підлітки пояснюють це переважним спілкуванням з однолітками, спільною діяльністю, усвідомленням с