Розвиток перукарського мистецтва в різні історичні часи
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?а дві або декілька окремих пасмочок. Кожна з них могла бути перевита золотою ниткою або шнуром, сплетеним з тонких золотих ниток.
Католицькі священики і ченці вистригали на тімяній частині волосся у вигляді невеликого круга (називалося це тонзурою) і прикривали вистрижену частину маленькою шапочкою.
Жінки незалежно від стану були зобовязані покривати голову, як того вимагала церква. До заміжжя дівчатам дозволялося носити розбещене по спині волосся, символізуюче чистоту і непорочність. Знатні пані заплітали волосся в скроневі коси, перевиваючи їх широкими стрічками. Іноді коси були дуже довгі завдяки додаванню окремих смужок тканини. Ширина кіс досягала розміру долоні за рахунок багатопрядного плетення. Умовно ці коси називалися рицарськими.
Чоловічі зачіски племен варварств не відрізнялися складністю. Підкоривши народи різних національностей, вони охоче переймали їх зачіски. Носили напівдовге волосся, вільно падаюче на плечі. Вони могли бути прямими або злегка хвильовими. Серед німецьких племен було поширено тільки довге волосся як ознака свободи і войовничості. При цьому біля скронь заплітали по тонкій кісці. На портретах, що зображають варварів, зустрічаються чоловіки із зачісками, які силуетом нагадують зачіску кінський хвіст. При цій зачісці все волосся з усіх боків зачісувалося вгору і туго завязувалися на верхівці джгутом. При піднесенні династії Меровінгов (VII в.) чоловічі зачіски робилися з короткого волосся, часто при таких зачісках підголювали потилицю. Молоді люди вважали за краще носити довге волосся. З часом довжина волосся перестала служити знаком відмінності між вільними громадянами і рабинями. Найпоширенішою зачіскою було вільно розбещене волосся, що доходило до середини шиї. З IX століття ця зачіска укорінялася серед всіх верств населення. І лише злочинців в покарання коротко стригли. В IX столітті носили зачіску, яка нагадувала український оселедець. Все волосся, окрім невеликого чубка на верхівці, постійно збривало.
Чоловіки племені галлів носили великі бороди. Але під впливом римської культури зявився звичай голити бороду, залишаючи, проте, великі вуса. Часто залишали на щоках невеликі клаптики волосся підусники.
Жіночі зачіски в VVIII століттях були прості. Волосся вільно розпускало злегка скрученими пасмами по плечах і спині. Під час бенкетів і турнірів голову повязували стрічками, надягали вінки з квітів і листя, прикрашали тонкими металевими шнурами або обручами. Деякі жінки заколювали волосяні пасма на потилиці у вільний пучок по-римські, при цьому надягали зверху легке покривало або хустку. В кінці VIII першій половині IX століття, за часів піднесення династії Каролінгов, серед дівчат і жінок зявляється мода на коси. Плетення кіс було різне: в три, чотири, пять плетешків пасм. Таку косу називали многопрядной. Коси заплітали від скронь і від самої верхівки, вони вільно лежали на спині. Часто їх подовжували за рахунок вплетення шовкових стрічок, різнокольорових шнурів, утворюючи свого роду футляр.
8. Зачіски стилю Ренесанс
Основні види і форми зачісок. Чоловічі флорентійські зачіски всіх станів були однакові по силуету. Вони робилися з довгого, пишно скрученого волосся. Найпоширенішим силуетом зачіски став кулястий. Молоді люди завивали волосся в локони і носили їх розбещеними або пишно збитими. Довжина локонів досягала плечей. На лобі вистригав рівний чубок. Іноді волосся розділялося прямим проділом або зачісувалося назад. Завивка була різною хвилеподібній або дрібній, крутий. Волосся укладалося в широкий вал кінцями всередину. Такий вал іноді обрамляв всю особу, а іноді йшов від скроні до скроні через потилицю. При цьому верхівка голови була гладкою.
В цих зачісках значну роль грала стрижка. Іноді волосся підстригалося сходами і круто завивалося на папільотки. Іншим різновидом стрижки було рівне волосся, підстрижене еліпсообразно. Кінці їх підкручувалися всередину. Носили і пряме, нескручене волосся. Як і раніше можна було побачити пейзанську стрижку, як в середні століття. Всі ці зачіски міцно зміцнилися в побуті і не мінялися протягом багатьох років. Залишалися вони і після того, як законодавцем мод стала Венеція.
В цей час найпоширенішій стала еліпсообразна зачіска, що отримала назву колба. В цей же час носять і більш короткі зачіски, прикрашають голову ланцюжками, коштовними каменями. З появою високого коміра зачіски значно коротшають.
Обличчя чисто виголювалися, і лише по досягненні зрілих років чоловіка відпускали бороди і вуса. Догляду за бородою і вусами надавалося особливе значення. Головною умовою краси бороди був її рівномірний колір. Тому волосся на обличчі постійно підфарбовувало. Так, з появою першої сивини бороду повністю обезбарвлювали, додаючи їй білизну, часто з голубим відтінком. Єдиної форми бороди не було. Кожний виходив з індивідуальних смаків. Деякі носили одні лише вуса. Але з 70-х років XV століття сталі носити бакенбарди, яким додавали округлу форму і завивали. Молоді люди носили одні вуса або тільки одні бакенбарди, що досягали середини вуха.
Флорентійські жіночі зачіски вражали хитромудрістю. Повернулися зачіски, забуті за часів середньовіччя. Зачіски в різних областях Італії були різні, але всіх їх обєднувало одне довге розбещене волосся. Їх перестали приховувати під головними уборами. Зачіски всіх станів відрізнялися легкими витонченими лініями. Наслідуючи античним зразкам,