Розвиток перукарського мистецтва в різні історичні часи
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
влені на карикатурах Карла Берні. Молоді люди, повернулися з еміграції, що походили з буржуазії і городян, не відрізнялися ні родовитістю, ні освітою. Разом з тим вони всіляко хотіли протиставити себе революційному народу. До них приєдналася золота молодь, яка також намагалася створити щось нове в моді. За часів Директорії революційні традиції поступаються місцем помірності. З-за кордону повертаються переслідувані роялісти, спадкоємцям страчених повертають землі і конфісковане майно. Молоді люди влаштовують зборища, клуби, бали жертв, учасниками яких могли бути тільки потерпілі від революції. Всі ці заходи носили присмак смерті. Наприклад, під час танців, запрошуючи пані або відводячи її на місце, кавалер відважував їй уклін різким рухом голови, наслідуючи конвульсіям страченого. Особливо витончені чепуруни використовували цей мотив і в зачісці, що отримала назву жертва. При ній виголювалася велика частина потилиці, як осудженим на гільйотину. Її зважилися носити навіть деякі пані. Доповненням до цієї зачіски були червоні стрічки або намиста на шиї, що щільно її облягали, які імітували слід сокири. Поступово окрім цих ризикованих зачісок зявляються парики невеликих розмірів з світлого волосся. Зявляються зачіски собачі і котячі вуха на противагу короткій стрижці революціонерів. Довгі, злегка підвиті пасма волосся недбало спадали з скронь, нагадуючи вуха спанієля. Золота молодь починає вводити в моду зачіски XVIII століття типу їжак, щітка: волосся при цих зачісках повинне було стирчати вгору, ззаду заплітали косу або завязували вузол, петлю з волосся перевязували чорною стрічкою або прикрашали розеткою.
Чоловіки чисто виголювали особу, зявилася мода на бакенбарди- фаворити: вони були як би продовженням зачіски, неширокою смугою спускаючись уздовж щок. Їх завивали, акуратно підстригали. Бороди і вуса носили дуже рідко. В народі носили невеликі бороди, додаючи їм форму підкови, жабо, еспаньйолки. В наполеонівській армії офіцери і солдати носили зачіски з короткою стрижкою. Офіцери носили вуса і бакенбарди різних форм і розмірів.
Жіночі зачіски періоду Директорії наслідують античній моді. Перукарі вивчають зачіски грецьких і римських красунь, малюнки, скульптурні портрети старовини. Виникають варіанти зачісок з короткими локонами під Тіта, пучками, косами.
Найсміливіші модниці ризикували навіть носити зачіску а-ля соваж (дикунка). Вона нагадувала зачіску інкруаябль: довгі пасма волосся безладно спадали на плечі і груди. Аристократки продовжували носити парики з високими зачісками, але вони дещо змінилися в порівнянні з модами часів королеви Марії-Антуанети. Зникли скручені буклі, тепер волосся збивалося легкою піною, укладалися легкими хмарами треба лобом і скронями. Вниз, на шию, спускали один або два локони з кожної сторони. Додаванням до зачісок були шарфи. Розповсюдилася зачіска з дрібно скручених кучериків типу а-ля мутон Стало модно міняти парики залежно від часу дня. Так, вранці надягали хлопячий білявий парик, вдень, на прогулянку або для візитів, рудий або каштановий, а увечері чорний. Якщо волосся для зачіски не хапало, використовували штучні. Красуня мадам Тальєн, іспанка за походженням, вводить в моду парик білого кольору, що відтіняв її прекрасні темні очі. Вона часто придумувала різні зачіски з короткими стрижками, вдаючись до париків, що причесали під Тіта.
Марсельні модниці сталі носити зачіску з природного волосся а-ля Суворов на честь прославленого російського полководця Олександра Васильовича Суворова. Мервьєз (дивні, дивні, чарівниці), як їх називали в народі, були незвичайно винахідливі в зачісках. Це вони наважилися першими носити такі зачіски, як жертва, дикунка, під шибеника. Жінки з народу продовжували дотримуватися строгих вдач. Носили прості зачіски з косами і пучками, укладеними на потилиці або на темряві, покривши їх чіпцем. Іноді коси зміцнювали над вухами.
12. Зачіски стилю Ампір
Основні види і форми зачісок. Чоловічі зачіски з часів Директорії змінилися мало, то було все те ж коротко обстрижене скручене волосся, красиво укладене. Найпопулярнішими були зачіски типу тітус і каракалла. Парики із зачісками типу гаманець, вузол, щурячий хвіст більше не зявлялися. Волосся знов знайшло природний колір, оскільки пудра вийшла з моди. Разнообразілісь зачіски проділами прямим, бічним, крізним. Доповненням зачісок сталі невеликі бакенбарды фаворити, акулячі плавники. При них іноді носили невеликі вуса. Бороди носили украй рідко, і те типу еспаньйолки, жабо.
Жіночі зачіски стилю ампір в корінні відрізнялися від зачісок XVIII століття. Античні зачіски, які зявилися за часів Великої французької революції 1789 року і Директорії, продовжували користуватися популярністю. Їх доповнювали єгипетські зачіски, що розповсюдилися серед пані вищого суспільства після єгипетського походу Наполеона. Вони були значно усучаснені. Перукарі дотримували загальний силует, а в іншому жінки покладалися на власну фантазію. Прославлені красуні, світські леви цього часу мадам Тальен і мадам Рекамье вводили в моду всі нові придумані ними зачіски. З 1801 року серед жінок розповсюджуються зачіски з коротких, скручених в локони волосся, яке було схоже на чоловічі зачіски тітус і каракал