Розвиток перукарського мистецтва в різні історичні часи
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ся спереду укладалося плоско; ззаду, скручені в локони, збиралися високо на потилиці в масивний пучок. На плечі спускалися змієподібні, штопорообразні локони.
В кінці правління Людовика XIII жінки сталі носити компактні зачіски ан буффон. Тугі локони щільною масою обрамляли особу, грайливий чубок з дрібних, легких завитків закривав велику частину лоба. Волосся на потилиці запліталося в косу і укладалося в плоский щільний пучок у вигляді равлика або раковини. Буффони (смішні локони) носили з шиньйонами плоскої форми в зачісці твань кульбіт. В 1660 року в моду входить нова прическа Марія Манчині, названа на імя знатної пані, італійки за походженням. Вона полягала в тому, що все волосся над вухами завивалося в дрібні кучерики, збивалися і укладалися двома величезними півкулями на зразок розеток, що прикривали вуха. Тут був прямий проділ, а також один або два змієподібні локони, вільно спадаючих на спину або плечі. В 70-х роках розповсюджується зачіска, створена перукарем-жінкою Мартіной, названа юрлю-берлю вона дещо нагадувала по силуету зачіску типу Марія Манчині. Відмінність полягала в тому, що в зачісці юрлю-берлю локони завивалися та укладалися чіткими рядами, звужуючись до центру голови. Зачіска була широка за рахунок підтримуючих локони стрічкових петель. Можливо, вона була менш поширена, чим інші, оскільки дуже рідко зустрічається на портретах художників того часу. В 80-х роках зявляється нова зачіска, яка користується популярністю протягом подальших тридцяти років. Виникненню її передувала чиста випадковість і екстравагантний характер вісімнадцятирічної мадемуазель Анжеліки де Фонтанж. В неї під час королівської охоти вітер розшарпав зачіску. Метка красуня відірвала підвязку, прикрашену коштовностями, і завязала нею своє прекрасне біляве волосся в пучок на верхівці. Король похвалив імпровізовану зачіску, і всі придворні пані послідували прикладу фаворитки. Але загальне визнання зачіска фонтанж отримала після смерті її винахідниці. Зявилася безліч варіантів цієї зачіски, на різний зразок. Зачіска типу фонтанж представляла нагромадження високо треба лобом туго скручених локонів, розташованих горизонтальними рядами і поверхово. На лобі завивалося декілька кучериків-штопорів, а на груди спускався один або декілька змієподібних локонів. Герцог Сен-Симон Луї де Рувруа в своїх мемуарах висміяв чергове захоплення пані як безумство, що охопило всі верстви жіночого населення. Він характеризував зачіску як високу, багатоповерхову каркасну споруду з волосся, дроту, маси стрічок і мережив. Своєю висотою зачіска порушувала пропорції фігури, збільшуючи ріст, особу було в середині.
З часом розміри цієї зачіски зменшилися. Вона стала нижче і компактніше, отримавши назву зручна. Оскільки локони не могли утриматися на певній висоті, то застосовували дротяні каркаси або прикраси. Зачіска розповсюдилася по всій Європі і навіть в Росії.
Часто плутають зачіску фонтанж з чіпцем тієї ж назви. В зачісці волосся завивалося в дрібні локони і укладалося на туго накрохмалені мережива або щільно поверхово. Фантазія модисток в розташуванні рюшів, смужок газу, мережив і винахідливість перукарів в прикріпленні до остову зачіски скручених локонів сприяли появі більше сотні варіантів зачіски фонтанж, зі всілякими курйозними назвами, які в більшості випадків абсолютно не відповідали ні формі, ні назві. Волосся уквітчувалося і пудрилося. В 1680 року наймоднішої вважалася зачіска типу палісадник. Швидше, це був головний убір з маси постижів і стрічок.
Для більш тривалого збереження зачісок перукарі використовували розтоплений баранячий жир, яєчні білки, всілякі помади ароматизму і масла. Поступово всі зачіски, переобтяжені прикрасами, перетворилися на головні убори. Це дало можливість іноді використовувати штучні пасма, що наперед пришиваються до чіпців, наколок, струмів. Окрім перерахованих зачісок носили найрізноманітніші їх варіанти, але силует залишався незмінним локони у вигляді скрученої бахроми над вухами, інше волосся зібрано в тугі пучки на зразок бубликів або кошиків.
Останніми роками царювання короля Людовика XIV стали носити строгі, гладкі зачіски, що розчесали на прямий проділ, з пучками на потилиці. Цю зачіску ввела в моду мадам Ментенон, що славилася своєю набожністю. Зачіска отримала назву упокорювання. Іноді аристократки відстригали короткі пасма над лобом, завиває їх в крихітні ріжки, укладаючи кокетливо з кожної сторони лоба, над бровами. Жінки низьких станів носили зачіски з скрученого волосся, повторюючи силуети зачісок аристократок, тільки менш декоровані, виконані менш витіювато. Найбільш поширеними були силуети зачісок упокорювання і фонтанж.
В кінці XVII століття увійшов до моди парик, який назвали бандо дамур (сіті любові). Цей дамський парик був масою скрученого волосся, розташованого ярусами. В локони були витончений вплетені шовкові стрічки, на лобі з двох сторін розташовувалися кокетливі завитки. Зачіска декорувалася шпильками з алмазними навершіями у вигляді квітів, зірочок, а також нитками дрібних перлів і діадемою.
10. Зачіски стилю Рококо
Основні види і форми зачісок. Зачіски, що виникли в кінці XVII століття, продовжують удосконалюватися, набуваючи нові форми. До 1715 року на них позначається вплив Англії і поява нового стилю з його особливостями. Зачіски ?/p>