Розвиток перукарського мистецтва в різні історичні часи
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
і проділи, велика скручена чуприна, пейси з одного боку. Мода на коротку стрижку не означала повної відмови від зачісок з довгого волосся. Носили зачіски з гладкого волосся на прямий ряд, звязані вузлом або заколені в пучок на шиї, потилиці, наслідуючи відомій балерині Клео де Мерод.
15. Зачіски словянських народів
Загальна характеристика. В VI столітті на обширних територіях на схід від німецьких племен жили словяни. Вони селилися по берегах річок Дунаю, Лаби, Волги, Дону (землі Центральної і Східної Європи). З часом, в VII столітті, великі словянські племена розділилися на три групи західних, східних і південних словян. Східні словяни сталі предками народів, які населяють Радянське государство, російського, українського, білоруського. До західних словян відносяться чехи, поляки, словаки. На південні - серби, хорвати, болгари, словенські, македонці, боснійці. Археологічні розкопки дали можливість ознайомитися з побутом наших предків.
Історики і письменники античного миру, що бували в селищах словян, описали їх заняття, чин життя. До VI століття стародавні словяни знаходилися на первіснообщинному ступені розвитку. З VI століття починають складатися феодальні відносини.
В IX столітті в результаті обєднання декількох племен виникла Київська Русь. Ця стародавня держава була найбільшою зі всіх держав Європи. Широкі звязки по родинних лініях, торгові взаємини зробили цю ранньофеодальну державу високорозвинутою.
Київська Русь жила інтенсивним життям: будувалися деревяні міста, розвивалися ремесла. Існували спеціальні обєднання по професіях - цехи гончарів, теслярів, металургів, ювелірів, златоковалів. Особливо прославилися на весь світ російські умільці своїми майстерними роботами по зерну, перегородчатої емалі. Одруження князя Володимира на сестрі візантійського імператора сприяло проникненню нової релігії - християнства, яка стала офіційною з 988 р. Київ прикрашав новими спорудами, був споруджений собор Софія Київська, що не має собі рівних по красі і величності. В першій половині XI століття, в період правління Ярослава Мудрого, в Київській Русі були встановлені школи, встановлений початок книгодрукуванню, письмово оформлені російські закони, що отримали назву Російської правди. Київська Русь знала писемність, яка існувала ще до ухвалення християнства. Багато була усна творчість. На Русі склалося особливе відношення до античності. Грецька і римська міфологія була зрозуміла словянам, що пережили язичество.
Із зміцненням феодалізму почали визначатися класи феодали і селяни. Непосильні податки на користь церкви, князівської сімї, утиски землевласників, природні біди, засухи, неврожаї загострювали відносини між класами. Але виступи народу кожного разу жорстоко пригнічувалися дружинниками київського князя. Нашестя монголо-татар на якийсь час припинила розвиток економіки і культури.
На предметах матеріальної культури, що збереглися можна побачити зображення чоловіків і жінок Київської Русі. Чоловіки були високого зростання, міцні, широкогруді, з мужніми лицями, біляві і блакитноокі. Жінки високі, стрункі, з довгими косами.
Основні види і форми зачісок. Судячи по зображеннях, на зачіски населення і головні убори зробила великий вплив християнська релігія.
Зачіски словян були прості і однотипні для всіх верств населення, будь то князь, князівські дружинники або дворова челядь, ремісники, селяни.
Типовою зачіскою чоловічого населення була зачіска під гребінку і під горщик - волосся середньої довжини акуратно підстригалося по кругу. Ця зачіска отримала таку назву тому, що під час стрижки на голову надягали глиняний горщик і кінці волосся, що стирчать з-під нього, зістригали. Немолоді і старі люди носили волосся значно довше, до плечей. Пасма волосся злегка підвивалися і спадали на плечі вільними локонами. На старовинних книжкових мініатюрах і фресках зустрічається зачіска, що нагадує український оселедець. Це довге пасмо волосся, що звисає з одного боку. Можливо, це була зачіска князів. Лист з мініатюрою одній з якнайдавніших рукописних книг, Ізборник Святослава (1073), зберіг вигляд сімї київського князя. Опис візантійського історика Льва Диякона доповнює портрети великого князя Святослава Ігоревича. Історик характеризував князя як люту, похмуру людину, але з привабливою зовнішністю. Зачіска князя складалася з довгого жмута волосся на голеній голові. Жмут розділявся на два пасма, які звисали з обох боків особи. Борода, що доповнювала зачіску, була рідкісна, зате вуса густі і довгі. У вусі була сережка з коштовними каменями.
Чоловіки відпускали бороди по досягненні повноліття. Довгі? бороди носили тільки старі люди.
Жіночі зачіски тривалий час, не дивлячись на вплив ззовні, зберігали свій національний колорит. Всі вони були прості і, так само як і чоловічі зачіски, не розмежовувалися по станах, що багато в чому пояснювалося строгою християнською мораллю. Слідуючи правилам церкви, словянські жінки повністю приховували цю природну прикрасу. Правда, зачіски дівчат і жінок все ж таки мали деякі відмінності. Якщо дівчатам дозволялося носити косу, заплетену низько на потилиці, прикрашену косником або стрічкою, то заміжнім жінкам належало ховати волосся під головний убір. В день весілля подружки нареченої під спів протяжних, сумних пісень з плачем розплітали дівочу косу, щоб переплести її на дві скроневі коси, укласти короною навкруги голо