Розвиток пам’яті молодшого школяра
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
? елементи нашого досвіду, не лише інтелектуальні, але й емоційні та моторно-рухові. Память про почуття піднесення, напруження може іноді зберігатися довше, ніж інтелектуальна память про події, повязані з ними.
Своїм умінням пристосуватися до різноманітних, мінливих умов життя людина також завдячує памяті, яка, окрім того, є фундаментом для створення нових реалій, спричинюється до перетворення існуючої дійсності. Завдяки памяті про минулі події й переживання ми маємо відчуття неперервності власного розвитку й усього нашого життя попри те, що живемо в надзвичайно мінливому світі. [13, 10]
Незважаючи на численні дослідження психологів, нейрофізіологів, фізіологічні механізми памяті ще й досі залишаються мало вивченими. Прийнято вважати, що фізіологічна основа тривалої памяті полягає в так званих слідових часових звязках, утворених в корі півкуль головного мозку на умовно-рефлекторних принципах.
Запамятовування можливе завдяки пластичності нервової системи, мозку, тобто завдяки притаманній нервовій системі властивості змінюватися під впливом подразників, залишати й зберігати в собі сліди діяння подразників. Мозок кожної людини має властивість пластичності, але ступінь цієї пластичності у різних людей різний.
Від ступеня пластичності мозку залежить і якість памяті людини. Пластичність мозку не є раз і назавжди даною і незмінною властивістю. Показником пластичності мозку є швидкість утворення в корі великих півкуль тимчасових нервових звязків, тривалість їх збереження, жвавість і легкість їх оживлення. [13, 14-15]
Є ряд досліджень, які розширюють і поглиблюють знання про механізми закріплення і збереження слідів вражень. Відомо, що існують певні умови для фіксації і збереження сліду. За одних умов виниклий слід збудження є короткочасним, зберігається секунди чи хвилини, за інших зберігається детально. Щоб короткочасний слід збудження став довгочасним, необхідний деякий час, протягом якого слід закріплюється, або, як кажуть психологи, консолідується. Якщо після виникнення сліду збудження в нервовій клітині або групі клітин тут же виникає інших слід від дії нового подразника, та початкове враження загальмовується і зникає, тобто не консолідується. Таким чином, здобуті експериментальні факти дають змогу зробити такі висновки:
вплив або збудження викликає зміни рибонуклеїнової кислоти в нервовій клітині;
ці зміни створюють можливість специфічно відповідати на повторні подразники. [13, 19]
Тимчасові нервові звязки є фізіологічним механізмом утворення асоціацій. Асоціація це звязок між окремими подіями, фактами, або явищами, відображеними в нашій свідомості й закріпленими в нашій памяті. Без цих звязків, або асоціацій, неможлива нормальна психічна діяльність людини, в тому числі діяльність памяті. Запамятовування будь-якого предмета завжди відбувається в звязку з іншими предметами. Асоціативні процеси в корі головного мозку забезпечують запамятовування і відтворення різних явищ дійсності в певному звязку й послідовності. Асоціації бувають кількох видів: асоціації за схожістю і асоціації за контрастом.
Питання про механізми памяті складний і є предметом вивчення ряду наук: фізіологія звязує процес збереження інформації з утворенням нервових звязків (асоціацій), біохімія - зі зміною складу рибонуклеїнової кислоти (РНК) і інших біохімічних структур, психологія підкреслює залежність памяті від індивідуальних особливостей індивіда і т.д.
Одна з гіпотез про фізіологічні механізми, що лежать в основі запамятовування, була запропонована Д.О. Хеббом (1949). Він думав, що механізмом короткочасної памяті є реверберація (циркуляція з поступовим угасанням) електричної імпульсної активності в замкнутих ланцюгах нейронів, а перехід "сліду" памяті з короткочасної форми в довгострокову здійснюється за допомогою процесу консолідації, яка розвивається при багаторазовому проходженні нервових імпульсів через ті самі синапси. [13, 20-24]
Існують гіпотези, що допускають інший тимчасовий і функціональний взаємозвязок короткочасного і довгострокового процесів памяті. Біохімічні дослідження цих двох якісно різних фаз збереження "сліду" виявили, що в ході другої, стабільної, фази збереження сліду завершуються структурні зміни, які виникають у ході першої, лабільної фази.
Згідно різним даним, такими змінами є: ріст протоплазматичних нервових відростків, зміни в синаптичних закінченнях, у властивостях клітинних мембран чи у складі РНК.
З розвитком мікроелектродної техніки зявилася можливість вивчення процесів, що лежать в основі памяті на нейронному рівні. Найбільш ефективним виявився метод внутрішньоклітинного відведення електричної активності окремого нейрона, що дозволяє аналізувати роль синаптичних явищ у пластичних перетвореннях нейронной активності. Експериментально доведено, що в різних ситуаціях навчання пластичність виявляють нейрони гиппокампа, ретикулярної формації, рухової кори й ін.
1.2 Типи памяті
Класифікацію памяті можна здійснити, виходячи з участі волі в процесі запамятовування, тривалості збереження інформації, суті предмета й способу запамятовування. Також можна виділити різні типи памяті з огляду на тип збудників, які найрезультативніше використовуються при формуванні досвіду певної людини.
Мимовільна і довільна память.
Коли ми запамятовуємо певну інформацію без свідомого рішення її запамятати та без спрямованих зу?/p>