Розвиток пам’яті молодшого школяра
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ння.
Память, які всі інші психічні процеси, має характер діяльності. Чи запамятовує людина, чи згадує вона, а чи пригадує що-небудь, відтворює або взнає завжди вона здійснює певну психічну діяльність.
Память - специфічна форма психічного відображення дійсності, що забезпечує нагромадження, збереження і відтворення вражень про навколишній світ; основа придбання знань, навичок і умінь і їх наступного використання. [21, 54]
У памяті виділяють ряд основних (мнемічних) процесів: запамятовування, збереження, забування, відновлення. За допомогою запамятовування здійснюється введення інформації в память, на основі включення знову надходять елементи в існуючі системи асоціативних звязків. Під збереженням розуміються процеси, що сприяють утриманню інформації протягом більш-менш тривалого періоду часу. Збереження тісно звязано з забуванням. По суті, це дві сторони єдиного процесу: при неповному збереженні говорять про часткове забування, і навпаки.
Використання людиною свого досвіду здійснюється завдяки відновленню раніше засвоєного. Найбільш простою його формою, здійснюваною в умовах повторного сприйняття, є дізнавання. Більш складною формою відновлення є відтворення, при якому актуалізуються відомі по минулому досвіду думки, образи, переживання, рухи й ін.
Істотною особливістю відтворення є його виборчий характер: воно звязано з переробкою сприйнятого, котре визначається конкретними умовами і задачею діяльності, а також індивідуальними особливостями субєкта, тим, як він розуміє і переживає відтворене. Тому память не можна розглядати поза залежністю від особливостей і властивостей особистості, її актуального стану: спрямованості, мотивації, схильностей, інтересів, рівня активності і т.д. [21, 56-57]
Фактично, память будь-якої людини можна вважати строго індивідуальною, неповторною, оскільки вона являє собою відображення досвіду конкретного індивіду. Індивідуальні розходження в памяті порозуміваються як переважний розвиток одного з видів памяті.
Зустрічаються люди, які володіють так званою феноменальною памяттю. Вона, як правило, характеризується винятково сильною образністю. Яскрава образність памяті властива і дітям; досить часто в них відзначаються явища ейдетизму (- здатність до довільного, точного і детального відтворення зорових образів сприйнятого раніше). У якості одного з факторів, що визначають індивідуальні і вікові особливості памяті, вказуються особливості вищої нервової діяльності (наприклад, інертність).
Перші спроби обєктивного вивчення памяті були розпочаті наприкінці XIX ст. у руслі ассоціаністської психології. Дослідження Г. Еббингауза, Г. Мюллера й ін. виявили ряд важливих кількісно-тимчасових закономірностей запамятовування, заснованих на механізмі утворення асоціацій між враженнями. [21, 59-60]
Гештальт-психологія зверталася до значення структурування матеріалу для ефективного запамятовування. Біхевіоризм підкреслював роль підкріплення як центрального моменту в різних формах навчання. Психоаналіз виявив залежність явищ памяті від особистості: з памяті витісняється усе, що не відповідає підсвідомим потягам людини, і, навпроти, зберігається все приємне для неї.
У рамках когнітивної психології память розглядається як один з аспектів загального процесу переробки інформації. Використання кібернетичного підходу призвело до розгляду памяті як набору когнітивних одиниць, асоціативно звязаних між собою: ця модель послужила підставою для створення нових компютерних програм і баз даних.
У дітей шкільного віку особливо яскраво проявляється вплив інтересу на продуктивність запамятовування. Відомо, що багато хто з школярів неоднаково запамятовує і засвоює різні навчальні предмети. Пояснюються ці факти не різною памяттю учня, а різним інтересом до виучуваних предметів. Педагогічна практика показує, що коли вчитель виховує в дітей інтерес до так званих нелюбимих предметів, запамятовування та засвоєння цих предметів учнями різко поліпшується.
Таким чином, характер памяті, її продуктивність повязані з особливостями особистості. Людина свідомо регулює процеси своєї памяті й керує ними, виходячи з тих цілей і завдань, які вона ставить у своїй діяльності.
Встановлено, що протягом молодшого шкільного віку відбуваються кардинальні зміни в мотиваційній структурі особистості дитини. Вони починаються з перебудови мотивів навчальної діяльності на основі інтенсивного формування пізнавальних інтересів дітей. Навчально-пізнавальні мотиви стають провідними не лише в навчальній діяльності, а й всій життєдіяльності школяра.
1.1Фізіологічні механізми памяті
Память це психічна властивість людини, яка відкриває їй можливості для нагромадження досвіду. Память виявляється в запамятовуванні, збереженні, розпізнаванні та відтворенні явищ, процесів і психічних станів. Завдяки цій психічній властивості ми здобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ і розвиваємо наші вміння та вправність. У найширшому розумінні цього слова, память це властивість, яка створює умови для впливу попередніх подій і переживань на сьогодення. У вужчому розумінні, память це здатність пригадувати окремі переживання з минулого. Усвідомлюючи не лише саме переживання, але й його миттєвість в історії нашого життя зі свідомим розміщенням у часі і просторі. Завдяки памяті зберігаємо, переховуємо, відтворюємо різн?/p>