Редагування спецдокументації
Методическое пособие - Журналистика
Другие методички по предмету Журналистика
агування, коли авторський оригінал став видавничим, редактор повинен підготувати кілька можливих варіантів проектів конструкції видання.
Завдання
Які є типи конкретних норм?
У чому полягає основний парадокс теорії редагування?
Чому нормативні бази є динамічними?
4. Поняття про основний текст. Методи аналізу тексту документа
4.1 Текст. Будова тексту
Текст (від лат. textum - тканина, звязок, побудова) - повідомлення, яке складається з кількох чи багатьох речень, характеризується змістовою і структурною завершеністю і певним відношенням автора до змісту висловлення. Текст є сукупністю речень, що повязані із змістом (у кожному наступному реченні використана попередня інформація), і лексико-граматичними засобами (узгодження форм часу і способу дієслів, використання займенників, споріднених чи синонімічних слів тощо).
Інколи текст може складатися з одного речення. Це прислівя, коломийки, частівки, крилаті вирази, загадки, ліричні чи сатиричні вірші-мініатюри. Наприклад:
Під лежачий камінь вода не тече. (Нар. творч)
Лиш той достойний щастя і свободи, хто кожен день за них іде на бій. (Й.В. Гете)
Як не крути, на одне виходить, слід катюгам давно зазубрить;
Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить. (В. Симоненко)
Те, про що говориться в тексті, називається темою. Вона найчастіше відображена у заголовку. Тема може членуватися на підтеми (мікротеми). Зміст підтеми (мікротеми) розкривається в абзаці. Абзац (Absatz) - це частина тексту, що являє собою структурну, тематичну і змістову завершеність. На письмі абзац виділяється відступом вправо. Перші речення абзацу вимовляються з більшою силою голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу.
У кожному тексті є основна думка, те головне, заради чого твориться текст. Мовець відштовхується від "даного", того, про що вже було сказано, і додає "нове", розвиває думку.
"Дане" в тексті служить для звязку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення, використовуються повтори слів, займенники, синоніми. "Нове" в реченні містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом, У спокійному монологічному мовленні "нове" звичайно міститься наприкінці речення.
Речення в тексті поєднуються за допомогою "даного". У "даному" використовуються повтори слів, займенники, синоніми. Саме вони і є засобами звязку речень у тексті.
"Нове" в реченні містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні "нове", звичайно, знаходиться наприкінці речення.
"Дане" в тексті служить для звязку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення ("нове" або "дане").
У тексті може бути послідовний ("ланцюжком") і паралельний звязок. При послідовному звязку речень "даним" наступного речення стає "нове" попереднього. Паралельний звязок полягає в тому, що "дане" залишається одним і тим же.
Послідовний звязок речень використовується у всіх стилях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого повторення слів. Послідовний звязок з повторенням слів широко використовується в науковому і діловому мовленні, забезпечуючи точність мовлення. Наприклад: Правильно і чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-словесників, це - не тільки ознака, а й обовязок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично. (В. Антоненко-Давидович)
Паралельна будова тексту надає мовленню урочистості, піднесеності. Якщо ж зміст тексту не відповідає урочистому тону, то паралельний звязок може спричинити монотонність тексту. Повтор слова при паралельному звязку є засобом підсилення, підкреслення чого-небудь. Узагальнююче речення в такому тексті виконує роль експресивного повтору. Наприклад: І справді - раптом почав падати прямий дощ. Він лив, і половина сонця заховалася за хмари, а половина визирала: а що робиться на землі, бо там весною завжди дуже весело, і сонцю хотілося все бачити. Всі краплини сяяли на сонці від його проміння і сліпили очі. Це був веселий сліпий дощик! (О. Іваненко)
Засобом звязку між реченнями в тексті виступають займенники, прислівники, сполучники. Наприклад: Пролягають скиби благодатної ріллі через горби і виярки. Вони дихають силою життя, тепліють ласкою сонця. (А. Мястківський) Джмелі спросоння - буц - лобами, попадали, ревуть в траві! І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові! (М. Вінграновський)
Засобом звязку речень можуть виступати синоніми. Наприклад: Життєлюб! - часто говорять, коли йдеться про Рильського, і це справді так, про це найкраще свідчить сама його земна, життєлюбна поезія. Але для повноти, як то кажуть, образу слід би, характеризуючи нашого славного поета, частіше ще й додавати: - і працелюб. Великий працелюб. (О. Гончар)
Текстові властива звязність. Розрізняють два основні типи звязності тексту:
звязність за співвіднесеністю, коли окремі частини тексту звязані не безпосередньо одна з одною, а тільки "пучковидно" з темою усього тексту (словники, питальники тощо);
звязність лінійного типу, коли окремі частини тексту, наприклад, висловлювання, звязані безпосередньо одна з од?/p>