Редагування спецдокументації
Методическое пособие - Журналистика
Другие методички по предмету Журналистика
?і низькочастотні слова) - положеннєвими методами. Це забезпечить ефективність редагування.
5.1.2 Сучасні орфографічні норми української мови
Нині чинним є четвертий український правопис, на основі якого розроблено орфографічний словник.
Літерний знак загальновживаних слів у повідомленні повинен бути тотожним їх поданню в орфографічному словнику.
Сучасний четвертий правопис порівняно з попередніми, має деякі відмінності. Перелічимо найважливіші з них.
Відмінність перша. В український алфавіт повернута літера „ґ". Відповідно в орфографічному словнику змінилося написання слів, які раніше передавали звук „ґ за допомогою літери „г". Тому доцільно сумнівні слова, що мають у своєму складі літеру „г перевіряти за вказаним вище орфографічним словником. Не рекомендуємо використовувати для перевірки інші, незатверджені відповідними організаціями словники, де перелічено слова з літерою „ґ.
Відмінність друга. Слова, до складу яких входить два прикметники і які називають географічний обєкт, потрібно писати також разом (Східноєвропейська вершина).
Відмінність третя. Упорядковано ідеологізоване вживання великої літери, зокрема в назвах найвищих міжнародних і державних посад, державних та громадських установ (великою пишуть лише першу літеру в першому слові). Винятки зроблено для назв найвищих державних установ України (Верховна Рада України, Конституційний Суд України). Відтепер з великої літери пишуть назви релігійних книг (Біблія, Коран), свят (Великдень, Різдво) тощо.
Відмінність четверта. Змінено написання багатьох слів іншомовного походження. Так, тепер слід писати Чилі, Аргентина, Сирія. Тому для перевірки нормативного написання слів іншомовного походження редакторові слід звертатися тільки до найновішого орфографічного словника. Користуватися виданим раніше „Словником іншомовних слів можна лише за умови, що редактор врахує норми четвертого правопису.
У випадку, коли літерний запис загальновживаних слів має дві нормативні дублетні форми, в межах одного повідомлення слід використовувати лише якусь одну.
Приклад. Дублетними є дві форми - жарафа й жираф.
При виборі нормативного варіанта написання слова слід враховувати його семантичне та контекстуальне значення.
Приклад. Сорт винограду пишуть з малої літери (ізабелла), а жіноче імя - з великої (Ізабелла).
У випадку відсутності слова в орфографічному словнику контроль орфографічної правильності його написання слід здійснювати за правилами орфографії.
Зараз готують до затвердження наступний пятий правопис. Тому в процесі редагування треба враховувати динамічність правопису і слідкувати за правописними змінами.
Відхилення від правильного написання допустиме лише тоді, коли в повідомленні йдеться про юридичну справу і в паспорті (свідоцтві про народження) імя особи написано неправильно. У такому випадку редактор може: а) подати неправильне імя, вказавши у примітці до нього: Таке імя записане в паспорті; б) подати правильне імя, вказавши в примітці: У паспорті імя неправильно записане, як „Хххххх.
5.1.3 Методи пошуку орфографічних помилок за допомогою компютера
Лінгвістичні норми
Орфограми
Методи контролю. На перших етапах для автоматизації процесів редагування використовували різні методи пошуку орфографічних помилок. Ці методи можна класифікувати на такі чотири групи:
|
автокореляційні|кроскореляційні
|
1234
_ _ _ _ _ _
Поліграмні методи передбачають, що в тексті в кожному слові контролюють сполучення кількох сусідніх літер, наприклад, біграм, триграм, складів чи псевдо складів.
Використання словникових методів базується на тому, що контролюють не окремі частини слів, а відразу цілі слова.
Особливість застосування автокореляційних методів полягає в тому, що для контролю тексту як нормативну базу використовують сам текст, тобто його контроль на основі цього ж таки тексту. Використання кроскореляційних методів полягає у використанні заздалегідь підготованих масивів нормативних елементів.
Раніше - кілька десятків років тому - використання поліграмних методів було зумовлене малим обсягом памяті тогочасних компютерів. У наш час, коли в пристрої оперативного запамятовування можна в повному обсязі записати весь орфографічний словник будь-якої мови, застосовують лише словникові методи. При цьому використовують не автокореляційні, а кроскореляційні методи, оскільки елементи (індикатори), котрі однозначно вказують на необхідність розділового знака (наприклад, сполучники а чи але всередині речення однозначно вимагають коми). Ці індикатори названі формальними. Крім них, існують і такі, що вимагають попереднього автоматичного морфологічного, синтаксичного та семантичного аналізу. Оскільки не всі з цих видів аналізу під силу сучасним СР, то контролюють у системі „Редактор" лише формальні індикатори. За межами контролю залишаються однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти тощо.
Виходячи з характеру індикаторного принципу, СР „Редактор" не розставляє розділових знаків сама, а лише вказує на місця, де можливі помилки. Правильність розділових знаків, поставлених людиною, для СР є остаточною і контролю не підлягає.
СР працює за таким основним алгоритмом: якщо в реченні є пунктуаційний індикатор, біля якого не стоїть потрібний розділовий знак, то система повідомляє корис?/p>