Редагування спецдокументації
Методическое пособие - Журналистика
Другие методички по предмету Журналистика
?иви.
Зміна порядку слів у реченні допустима, коли її використовують зі спеціальною метою. Такий змінений порядок слів називають інверсією. Інверсія, крім атенційної, може виконувати ще три функції: синтаксичну, семантичну і стилістичну.
Переставивши в реченні Пять гривень числівник (Гривень пять), змінюємо його семантику (в першому реченні мова йде про рівно пять гривень, а в другому - про приблизно пять гривень).
Для контролю складних синтаксичних конструкцій слід використовувати такі норми.
Кожне залежне слово в реченні повинно залежати тільки від одного стрижневого слова.
Паралельні синтаксичні конструкції повинні мати однаковий порядок слів.
Дієприслівниковий зворот і головне речення повинні мати одного діяча.
5.4.2 Норми для рівня надфразних єдностей, блоків, дискурсів
Надфразні єдності - це група речень, обєднаних звязками граматики тексту так, що більшість цих звязків не виходить за межі тексту. НФЄ найчастіше збігається з такою одиницею, як абзац. Речення обєднують у НФЄ за допомогою звязків граматики тексту. Оскільки основним видом звязку граматики тексту є лексичний, то це означає, що редактор найперше повинен контролювати в НФЄ кількість повторень. Ці повторення утворюють мікротему НФЄ і є їх обовязковим атрибутом. Звязність НФЄ залежить від виду повідомлення, реципієнтської аудиторії та наявності в ньому підтексту. Контроль звязності НФЄ редактор повинен здійснювати двома методами: шаблонним (встановлювати за допомогою повторень наявність звязків граматики тексту між кожною парою речень НФЄ) і параметричним (контролювати ступінь звязності).
Блок - це множина НФЄ, обєднаних певною темою. Найчастіше блоку відповідає така одиниця, як розділ. Часто тема блоку буває сформульована в його назві. На цьому лінгвістичному рівні редактор повинен контролювати моно тематичність блоку та відповідність авторського поділу на абзаци існуючим лінгвістичним нормам. Норма редагування для цього лінгвістичного рівня полягає в тому, що в одному лінгвістичному блоці повинна бути тільки одна тема. Звичайно, це не заперечує наявності в межах такого блоку й інших тем, але лише друго- чи третьорядних. Контролюють тему повідомлення положеннєвими і когнітивними методами.
На рівні дискурсу суттєвою для редагування є стильова диференціація повідомлень.
Дискурс - одиниця найвищого рівня лінгвістичної структури повідомлення, яка обєднує один чи кілька розділів і призначена для передачі інформації. У видавничій структурі повідомлення відповідає виданню.
При редагуванні лінгвістичних одиниць повідомлення на рівні дискурсу редактор повинен чітко встановити його стильові характеристики.
Повідомлення повинно бути стилістично однорідним. Означення стилю, що випливає з потреб редагування - це група характеристик підмножини повідомлень, які функціонують у певній галузі життя суспільства. Вимога цієї норми зобовязує редактора видаляти з повідомлення всі лінгвістичні одиниці, які належать до інших стилів.
Виправлення, виконані редактором, повинні належати до того ж стилю, що й саме повідомлення.
Визначення стилю можна здійснити на рівні дискурсу. Тому порівневе опрацювання повинно відбуватися в такій послідовності:
спершу контролювати найвищий рівень;
потім найнижчий рівень;
тоді поступово підніматися вгору.
Під час контролю одного виду норм на якомусь певному рівні той чи інший компонент повідомлення повинен узгоджуватись одночасно з кількома нормами, і, відповідно, підлягати контролю кількома методами.
Іноді стосовно якогось слова треба послідовно застосовувати кілька методів контролю:
параметричний (контролюють довжину слова);
списковий (орфографічна правильність);
когнітивний (чи у правильному значенні);
компаративний (коли слово має два варіанти, проконтролювати, чи воно записано так само).
Виявивши помилку у певному компоненті, треба застосувати до нього всі потрібні методи контролю, і лише тоді усунути помилку. А після цього переходити до контролю наступного компонента повідомлення.
Про спеціальні методи
Спеціальні методи редагування базуються на спеціальних нормах редагування, ті, які використовуються в окремих видах літератури. Існують композиційні шаблони для статей енциклопедичних видань; спеціальні норми для інженерної графіки, для описів патентів та винаходів, норми для словникових видань.
Можлива й така ситуація, коли зявляється нова норма і для неї ще не знайдено потрібного методу контролю. У цьому випадку редактор добирає метод сам.
Послідовність операцій контролю.
Що контролювати спершу? Лінгвістичні чи композиційні, логічні чи інформаційні, видавничі норми. Бо, як правило, редактор працює інтегрально, тобто одночасно контролює різні види норм. Потрібно застосовувати методи, контролюючи норми, в такому порядку:
інформаційні;
соціальні;
композиційні;
логічні;
лінгвістичні;
психолінгвістичні;
видавничі;
поліграфічні;
інші.
Схема повного лінгвістичного аналізу художнього тексту
Виразне читання тексту.
Автор. Час і місце написання твору.
Визначення жанрово-стилістичної належності та експресивно-емоційного колориту твору.
Тема (підтема), основна думка.
Тип мовлення.
Монолог чи діалог.
Образ автора.
Засоби звязку речень у тексті.
Аналіз мовних засобів (фонетико-орфоепічних, графічних, лексичних, морфемно-словотвірних, морфол