Реалiзацiя концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ в заснуваннi та дiяльностi Нюрнберзького i Токiйського воСФнних трибуналiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?коСЧ угоди.
Незважаючи на те, що в основi Статуту лежить принцип iндивiдуальноСЧ кримiнальноСЧ вiдповiдальностi, у ньому зафiксованi положення, що дозволяють побачити елементи корпоративноСЧ вiдповiдальностi: стаття 9 передбачаСФ, що при розглядi справи про будь-якого окремого члена тiСФСЧ чи iншоСЧ групи або органiзацiСЧ Трибунал може (у зв'язку з будь-якою дiСФю, за яку ця особа буде засуджена) визнати, що група чи органiзацiя, членом якоСЧ пiдсудний був, була злочинною органiзацiСФю.
Предметна юрисдикцiя Мiжнародного воСФнного трибуналу обкреслена у статтi 6 Статуту, що включаСФ три види злочинiв: а) злочини проти миру, а саме: планування, пiдготовка, розв'язання, ведення агресивноСЧ вiйни чи вiйни в порушення мiжнародних договорiв, угод або запевнянь, а також участь у спiльному планi або змовi, спрямованих на вчинення кожного з перерахованих вище дiй ; б) воСФннi злочини, а саме: порушення законiв або звичаСЧв вiйни, до яких належать убивства, катування, уведення в рабство чи для iнших цiлей цивiльного населення окупованоСЧ територiСЧ; убивства, катування вiйськовополонених чи осiб, що перебувають у морi; убивства заручникiв; пограбування громадськоСЧ чи приватноСЧ власностi; безглузде руйнування мiст або сiл; руйнування, не виправдане воСФнною необхiднiстю, i iншi злочини; в) злочини проти людяностi, а саме: убивства, винищування, поневолення, засилання й iншi жорстокостi, вчиненi щодо цивiльного населення до чи пiд час вiйни, чи переслiдування по полiтичних, расових чи релiгiйних мотивах з метою вчинення чи в зв'язку з будь-яким злочином, що пiдлягаСФ юрисдикцiСЧ трибуналу, незалежно вiд того, чи були цi дiСЧ порушенням внутрiшнього права краСЧни, де вони були вчиненi, чи нi. Професор А.Н. Трайнiн згодом об'СФднав цi види злочинiв СФдиним поняттям - злочини проти людства .
Часова юрисдикцiя Нюрнберзького трибуналу поширювалася на дiСЧ, що вiдбувалися в минулому i були безпосередньо зв'язанi з подiями ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Нюрнберзький трибунал заявив, що прийняття Статуту i встановлення юрисдикцiСЧ мiжнародного трибуналу за злочинами, що вiн охоплюСФ, СФ вираженням норм мiжнародного права, що iснували до моменту його прийняття. У зв'язку з часовою юрисдикцiСФю Нюрнберзького трибуналу виник про порушення принципiв nillum crimen sine lege, nulla poena sine lege та ex post facto. У подальшому це питання стало предметом широкоСЧ науковоСЧ i полiтичноСЧ дискусiСЧ. Багато якi вченi визнають, що порушення принципiв nillum crimen sine lege i ex post facto, особливо в тiм, що стосувалось звинувачень у злочинах агресiСЧ, сталося .
Для заперечення аргументiв захисту Нюрнберзький трибунал використовував концепцiю злочинiв за загальним мiжнародним правом. У своСФму вироку трибунал додержувався теорiСЧ, вiдповiдно до якоСЧ злочини, що належать до його юрисдикцiСЧ, розглядались як злочини за загальним мiжнародним правом, що iснували задовго до прийняття Статуту i початку Нюрнберзького процесу. Трибунал установив суттСФве застереження, вiдмовивши квалiфiкувати дiСЧ, що описанi у статтi б (в) Статуту як злочини проти людяностi, якщо вони були вчиненi до 1 вересня 1939 року.
Просторова юрисдикцiя Трибуналу позначена формулою: злочин, не зв'язаний з визначеним географiчним мiiем. Це формулювання пiдкреслювало масштаби злочинноСЧ дiяльностi, що виходили за межi окремих держав, унаслiдок чого обТСрунтованi претензiСЧ на здiйснення юрисдикцiСЧ за тими чи iншими пiдставами могла заявляти не одна, а кiлька держав. Очевидно, однак, що злочини, якi ставилися в провину головним воСФнним злочинцям, не чинилися поза територiями конкретних краСЧн, тому просторова юрисдикцiя Трибуналу включала в територiю всiх держав, втягнутих у збройний конфлiкт у РДвропi.
Уперше концепцiя мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ була реалiзована пiд час Нюрнберзького процесу (СФдиного судового процесу, що провiв Мiжнародний воСФнний трибунал). 18 жовтня 1945 року в Берлiнi вiдбулося перше вiдкрите засiдання Мiжнародного воСФнного трибуналу, на якому всi члени Трибуналу по черзi присягнули, а головнi обвинувачi подали Трибуналу обвинувальний висновок. Слухання справи почалося в Нюрнбергу 20 листопада 1945 року. Нюрнберзький трибунал розглянув понад трьох тисяч справжнiх документiв, допитав близько 200 свiдкiв (i ще кiлька сотень були допитанi за його дорученням). Суду були також поданi речовиннi докази, що пiдтверджували злодiяння обвинувачуваних. 31 серпня 1946 року, наприкiнцi 403-го вiдкритого судового засiдання, головуючий Дж. Лоренс оголосив перерву, i Трибунал видалився на нараду для винесення вироку. Через мiсяць, 1 жовтня 1946 року, був оголошений вирок.
Трибунал присудив Геринга, Рiббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фрика, Штрейхера, Заукеля, Йодля, Зейсс-РЖнкварта i Бормана (заочно) до страти через повiшення; Гесса, Функа i Редера - до довiчного ув'язнення; Шираха i ШпеСФра - кожного до тюремного ув'язнення на двадцять рокiв; Нейрата - на п'ятнадцять рокiв i Денiца - на десять рокiв. Пiдсуднi Папен, Шахт, Фриче були виправданi. Трибунал визнав злочинними органiзацiями керiвний склад нацiонал-соцiалiстськоСЧ партiСЧ, СС, СД i гестапо.
Другим прецедентом здiйснення мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ став процес, що одержав назву Токiйського, пiд час якого мiжнародному кримiнальному переслiдуванню були пiдданi четверо колишнiх прем'СФр-мiнiстрiв ЯпонiСЧ, одинадцять колишнiх мiнiстрiв, два посли, вiсiм представникiв вищого генералiтету.
Вимога суду над японськими воСФнними злочинцями