Реалiзацiя концепцiСЧ мiжнародноСЧ кримiнальноСЧ юрисдикцiСЧ в заснуваннi та дiяльностi Нюрнберзького i Токiйського воСФнних трибуналiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?СЧ мети гласний суд. У США цей погляд з осенi 1944 року рiшуче пiдтримували воСФнний мiнiстр Г. Стимсон, генеральний атторней Бидл, державний секретар Е. Стеттинiус, котрий прийшов на замiну К. Хеллу, радник президента С. Розенман, а пiзнiше i президент Г. Трумен. Незважаючи на те, що в урядi Сполучених Штатiв були активнi прихильники британськоСЧ позицiСЧ, представники США також вiдстоювали використання судового механiзму . На цiй основi держави-переможницi в кiнцевому пiдсумку досягли спiльностi поглядiв .
У Заявi трьох союзних держав, прийнятiй у лютому 1945 року на Ялтинськiй конференцiСЧ, пiдкреслювався намiр цих держав пiддати всiх злочинцiв вiйни справедливому i швидкому покаранню i стягнути в натурi збитки за руйнування, заподiянi нiмцями; стерти з лиця землi нацистську партiю, нацистськi закони, органiзацiСЧ та установи. 8 травня 1945 року представники германського головнокомандування пiдписали в Берлiнi остаточний акт капiтуляцiСЧ ГерманiСЧ. 5 червня 1945 року в Берлiнi була пiдписана Декларацiя про поразку ГерманiСЧ й узяття на себе верховноСЧ влади щодо ГерманiСЧ урядами Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк, Об'СФднаного Королiвства, Сполучених Штатiв Америки i Тимчасовим урядом ФранцузькоСЧ Республiки. У ДекларацiСЧ, прийнятоСЧ вiдповiдно до рiшень ЯлтинськоСЧ конференцiСЧ, говорилося, що внаслiдок верховноСЧ влади, прав i повноважень, узятих на себе чотирма урядами, представники союзникiв проголошують такi вимоги, що виникають з повноСЧ поразки i беззастережноСЧ капiтуляцiСЧ ГерманiСЧ, якi остання зобов'язана виконати: Головнi нацистськi лiдери, зазначенi представниками союзникiв, i всi особи, чиСЧ iмена, ранг, службове становище чи посада будуть час вiд часу зазначатися представниками союзникiв у зв'язку з тим, що вони пiдозрюються в здiйсненнi, пiдбурюваннi чи виданнi наказiв про проведення воСФнних чи аналогiчних злочинiв, будуть арештованi й переданi представникам союзникiв .
Для виконання цих рiшень з 26 червня по 8 серпня в Лондонi була проведена конференцiя представникiв Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк, Сполучених Штатiв Америки, Об'СФднаного Королiвства ВеликоСЧ БританiСЧ i ПiвнiчноСЧ РЖрландiСЧ, Тимчасового уряду ФранцузькоСЧ Республiки з вироблення договору про утворення Мiжнародного воСФнного трибуналу i його статуту.
Протягом шести тижнiв Лондонська конференцiя зумiла вирiшити ряд складних полiтичних i правових проблем, зв'язаних з органiзацiСФю новоСЧ форми iнтернацiональноСЧ юстицiСЧ - утворенням Мiжнародного воСФнного трибуналу. РЗСЧ робота вiдбувалася в атмосферi великого гнiву народiв, породженого нечуваними злочинами фашизму, i владно закликала до спiвробiтництва, - пише Н.С. ЛебедСФва . 8 серпня 1945 року на конференцiСЧ була прийнята Угода Про судове переслiдування i покарання головних воСФнних злочинцiв СФвропейських краСЧн осi. Додатком до неСЧ став Статут Мiжнародного воСФнного трибуналу . У той самий день вiдбулося пiдписання Угоди чотирьох держав про заснування Комiтету з розслiдування справ i обвинуваченню головних воСФнних злочинцiв (утворення такого комiтету передбачав роздiл III Статуту Мiжнародного воСФнного трибуналу).
Мiжнародний воСФнний трибунал для суду над головними воСФнними злочинцями СФвропейських краСЧн осi засновувався, як говорить стаття 1 ЛондонськоСЧ угоди, для суду над воСФнними злочинцями, злочини яких не зв'язанi з визначеним географiчним мiiем, незалежно вiд того, чи будуть вони обвинувачуватися iндивiдуально, чи як члени органiзацiй або груп, чи в тiй i iншiй якостi. В Угодi пiдкреслювалося, що нiщо в нiй не применшуСФ встановлених Московською ДекларацiСФю положень про повернення воСФнних злочинцiв у краСЧни, де вони вчинили злочини (стаття 4), а також не применшуСФ компетенцiСЧ i не обмежуСФ прав нацiональних чи окупацiйних судiв, що вже утворенi чи будуть утворенi на будь-якiй союзнiй територiСЧ чи в ГерманiСЧ для суду над воСФнними злочинцями (стаття 6). Трибуналу ставилося завдання не тiльки справедливого, але i швидкого суду i покарання головних воСФнних злочинцiв СФвропейських краСЧн осi.
Другий роздiл Статуту присвячений характеристицi юрисдикцiСЧ i загальних принципiв дiяльностi Мiжнародного трибуналу. Вiдповiдно до статтi 6 (1) Статуту, персональна юрисдикцiя Мiжнародного воСФнного трибуналу обмежувалася головними воСФнними злочинцями СФвропейських краСЧн осi, котрi дiяли в iнтересах СФвропейських краСЧн осi iндивiдуально чи як члени органiзацiСЧ.
Юрисдикцiя Трибуналу не поширювалася на представникiв чи переможцiв осiб, що дiяли в СЧхнiх iнтересах. Основним критерiСФм для вiднесення iндивiдiв до категорiСЧ головних воСФнних злочинцiв були характер i масштаби iнкримiнованих СЧм злочинiв
Вiдповiдно до статтi 7 Статуту, службове становище пiдсудних, СЧхнСФ становище як глави держав або вiдповiдальних чиновникiв рiзних урядових вiдомств не маСФ розглядатися як пiдстава до звiльнення вiд вiдповiдальностi чи зм'якшення покарання. Той факт, що пiдсудний дiяв за розпорядженням уряду чи наказу начальника, не звiльняСФ його вiд вiдповiдальностi, але може розглядатися для зм'якшення провини, якщо трибунал визнаСФ, що цього потребують iнтереси правосуддя (стаття 8). Остаточне визначення осiб, котрi пiдлягають суду Трибуналу, було вiднесено, вiдповiдно до статтi 14 Статуту, до компетенцiСЧ Комiтету з розслiдування справ i обвинувачення воСФнних злочинцiв, що складаСФться з головних обвинувачiв, призначуваних краСЧнами-учасниками Лондонс