Рак молочноСЧ залози
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
При вiдсутностi дендритних клiток ефективнiсть iнфекцiСЧ MMTV рiзко слабшаСФ; безсумнiвно, вона залежить i вiд iнших причин. Для циркуляцiСЧ в органiзмi як мишей, так i людини MMTV використовуСФ лiмфоцити периферичноСЧ кровi. На цьому етапi число копiй провiруса в геномi порiвняно мало. Пiд час активного розподiлу епiтелiальних клiток молочноСЧ залози, що росте пiд дiСФю гормонiв, убудована в клiтинний геном провiрус одержуСФ можливiсть швидкого множення копiй у тисячi разiв. Очевидно, провiрус може вбудовуватися в клiтки молочноСЧ залози, що володiють властивостями стовбурних клiток, якi згодом дають початок множинним вогнищам пухлинного росту. РД данi про можливу пряму або опосередковану участь hMTV у розвитку раку молочноСЧ залози. В експериментах з культурами клiток рака молочноСЧ залози людини, що мiстять (+) i не утримуючими (-) провiруснi послiдовностi, група американських дослiдникiв виявила, що в (+)-клiтках спостерiгаСФться висока активнiсть генiв, повязана з iмунною вiдповiддю на iнфекцiю. Крiм того, у цих (+)-клiтках активувалися вiсiм генiв, якi були зовсiм неактивнi в (-)-клiтках. Порiвняння картин генноСЧ експресiСЧ за допомогою мiкрочипiв показало, що сумарна активнiсть генiв в iнфiкованих hMTV клiтках вiдповiдаСФ активностi генiв при запальному процесi за участю iнтерферонiв, тобто вiрусна iнфекцiя граСФ в розвитку раку молочноСЧ залози цiлком певну роль.
Чим же вiдрiзняються iнфiкованi й не iнфiкованi hMTV пухлини? Вiдповiсти на це питання спробували австралiйськi бiологи. Вони показали, що на раннiх стадiях раку молочноСЧ залози в пацiСФнток однiСФСЧ iз клiнiк Сiднея iнфiкованi цим ретровiрусом пухлини по своСЧй будовi й росту подiбнi з пухлинами молочноСЧ залози в мишей. Однак певна подiбнiсть у розвитку раку молочноСЧ залози мишей i людини було замiчено задовго до цiСФСЧ роботи. РЖ в людини й у мишей вiдомi пухлини молочноСЧ залози, у яких дуже швидкий рiст починаСФться вiдразу в декiлькох вогнищах. РД пiдстави припустити, що такi пухлини виникають iз клiток типу стовбурних, якi придбали здатнiсть до злоякiсного росту внаслiдок геномних порушень у клiтках, або вiрусноСЧ iнфекцiСЧ. Новим у дослiдженнi австралiйських учених став факт нагромадження в ядрах iнфiкованих hMTV пухлин молочноСЧ залози людини неактивного бiлка - продукту гена р53, що придушуСФ рiст пухлини, про яке ми згадували вище. Чому цей бiлок не працюСФ, ще маСФ бути розiбратися, але для таких пухлин характерний бiльше швидкий рiст, найчастiше вони локалiзованi в областi проток молочних залоз.
У той же час група дослiдникiв пiд керiвництвом професора Сельмона з АвстрiСЧ за допомогою генно-iнженерних конструкцiй показала, що продукт одного з генiв МMTV мiстить послiдовнiсть амiнокислот, що вiдповiдаСФ послiдовностям амiнокислот в иммунорецепторах, або ITAM (вiд англ. Immunoreceptor Tyrosine-based Activation Motifs), що беруть участь у передачi сигналiв, що регулюють розвиток клiток. Гiперактывацiя цих сигнальних шляхiв внаслiдок прояву провiруса в епiтелiальних клiтках молочноСЧ залози може привести до переродження клiток i розвитку рака молочноСЧ залози. Можливiсть появи морфологiчно змiнених клiток, здатних до тривимiрного росту в середовищу in vitro, перевiрена в експериментах iз клiтками епiтелiю ембрiональноСЧ нирки людини, якi культивували з вiрусними клiтками мишей. Було показано, що вiруснi послiдовностi дiйсно вбудовуються в клiтинному геномi i на них утворяться транскрипти РНК. Впровадження провiруса в геном клiтки може спричинити змiна активностi генiв в областi такого обСФднання. Крiм того, у геному мишачого ретровiрусу СФ чутливi до дiСЧ гормонiв регуляторнi елементи, якi також можуть змiнити або повнiстю порушити роботу клiтинних генiв. ЗгадаСФмо також про MMTV, якi кодують амiнокислотнi послiдовностi в складi ITAM, якi можуть пояснити iстотнi змiни в iнфiкованих вiрусом клiтках. Однак при наступних розподiлах клiток у результатi хромосомних перебудов деякi iз хромосом втрачаються разом з убудованими в клiтинний геном копiями провiрусу. Таким чином, пухлинне переродження ймовiрно лише в обмеженому числi клiток. РЖнакше кажучи, крiм горизонтальноСЧ передачi hMTV, очевидно, iснуСФ й вертикальна: вiд матерi до дiтей. При цьому лiмфоСЧдна тканина кишечника людини може служити "воротами" ретровiрусноСЧ iнфекцiСЧ, а лiмфатичнi вузли - резервуаром. Важливо, що при множеннi числа провiрусних копiй у складi клiтинного генома спостерiгаСФться мiнiмальна iмунна вiдповiдь на iнфекцiю, хоча в iнфiкованих клiтках i виявляються ознаки, характернi для запалення. Наприклад, як уже говорилося, активне гени, що кодують бiлки, якi беруть участь у регуляторних процесах разом з iнтерфероном. На думку деяких дослiдникiв, саме запалення в молочних залозах, так само як i СЧхня рiзка iнволюцiя, тобто масове зменшення тканин (наприклад, пiсля аборту або раптового припинення лактацiСЧ), може пiдвищувати ризик злоякiсного переродження клiток.
Участь МMTV у розвитку злоякiсноСЧ пухлини, а можливо, i пухлин iнших локалiзацiСЧ дозволяСФ видiлити носительок hMTV у групу ризику поряд з пацiСФнтками зi спадково обтяжених родин, що несуть мутацiСЧ в генах схильностi.
Отже, завдяки зусиллям фахiвцiв в областi клiнiчноСЧ бiохiмiСЧ й генетики, молекулярноСЧ бiологiСЧ, вiрусологiСЧ й iмунологiСЧ вдалося скласти досить СФмний "молекулярний портрет" раку молочноСЧ залози. У той час як зусилля вчених зосередженi на зясуваннi причин i механiзмiв виникнення пухлин, лiкарi прагнуть розпiзнати пухлини на можливо раннiх стадiях, якi добре пiддаються лiкуванню й прогнозу.