Арабські країни після ІІ світової війни
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?ених видів зброї та ядерних боєприпасів. США втрутилися в жорстке придушення багдадським режимом виступів курдів та шиїтів, заборонивши польоти військової авіації та суттєво обмеживши право на перебування іракських військ в „зонах безпеки", якими визначено райони північніше 36-ї та південніше 33-ї паралелі.
Опинившись під „американською парасолькою" курди північного Іраку отримали фактичну автономію, хоча між лідерами двох груп (ДПК - Масуд Барзані та Патріотичний союз Курдистану Джеляля Талабані) ішла боротьба у яку в 1997р. втрутилися 25-тисячне угруповання турецької армії знищивши 900 бойовиків. У 1998р. за посередництвом США обидва лідери помирились і поділили владу. Територію Іраку не раз бомбардували.
Все це та економічні санкції привели до катастрофи в Іраку. Різко впали обсяги імпортно-експортних операцій. Якщо в липні 1990р. Ірак закупив за кордоном товарів на 260 млн. долл. то вже у вересні того ж року тільки на 700 тис. долл., борг Іраку складав майже 200 млрд. долл. Загроза голоду, зросла смертність особливо серед дітей, згорталися соціальні програми. В той же час С. Хусейн міцно тримав владу, репресивний апарат діяв, референдуми і вибори давали перевагу йому і БАСС.
Після теракту 11 вересня 2001р. в США і особливо в 2002р. почалася потужна пропагандистська кампанія США проти Іраку, яка в 2003р. переросла у війну. Дж. Буша підтримали Австралія, Великобританія, Італія, Іспанія, а також 40 країн Азії, Африки, колишнього комуністичного табору. З різкою критикою виступили Франція та Німеччина. У боях брало участь 225 тис. американських та 45 тис. британських військовослужбовців. Їм протистояла 500 тис. іракська армія.
С. Хусейн пішов на поступки, але 20 березня 2003р. почалася „глобальна анти терористична операція". Опір іракських військ хоч і був, але вони капітулювали після захоплення американцями Багдада. Під час війни США втратили 138, Великобританія 35 осіб вбитими. Втрати Іраку були на пункт більшими, до того ж загинуло 4,5 тис. цивільних осіб.1 травня 2003р. Дж. Буш-молодший оголосив про завершення воєнної кампанії.
Після закінчення війни територію Іраку було поділено на три окупаційні зони: американську, британську і польську, куди Україна вислала більше 1,5 тис. своїх миротворців. У країні вже йде громадянська війна, часті теракти навіть після виборів і створення іракського уряду в лютому 2005р. Союзники частково починають виводити свої війська із Іраку.
Саудівська Аравія.
Після закінчення Другої світової війни внутрішня і зовнішня політика країни визначалася під впливом нового, нафтового фактору. На протязі декількох років колись бідне королівство перетворилося в наймогутнішого експортера нафти. На кінець 1945р. АРАМКО (Арабсько-американська компанія) уже відкрила чотири найбільших родовища нафти в Даммані, Абу-Хадрії, Абкайке і Ель-Катифі. В травні 1951р. було відкрито найбільший резервуар нафти - Сафанія на континентальному шельфі Перської затоки. На початку 1950-х років було відкрито найбільше у світі нафтове родовище на суші - Гавар, довжиною 240 км і шириною 35 км. Розширювався нафтовий порт в Рас-Таннурі та збільшувалась потужність нафтопереробного заводу. Там були побудовані ще два заводи нафтопродуктів - в Джидді і Ер-Ріяді. Почалося будівництво трубопроводу із нафтового району Абкайк в Саудівській Аравії до ліванського узбережжя в районі Сайди довжиною 1172 км і можливість прокачки нафти 19 млн. тонн на рік., які потім збільшились до 25 млн. тонн.
Починаючи з 1945р. західні інвестори здійснювали інтенсивну розбудову нафтовидобувної інфраструктури. Протягом 1948 - 1953рр. нафтовидобувні компанії вклали в розвиток галузі 0,5 млрд. долл. і як результат - збільшилися їх прибутки. У цій ситуації природно постало питання про збільшення відрахувань до місцевого бюджету. Вже в 1949р. склалася парадоксальна ситуація, коли компанія АРАМКО платила більший податок зі своїх прибутків у США аніж відсоток відрахувань для Саудівської Аравії. У 1950р. укладено нову угоду про поділ прибутків від продажу нафти, згідно з якою Ер-Ріяд почав отримувати 50% зароблених на продажу нафти грошей. Надходження до бюджету країни від продажу нафти постійно зростали: 1950р. - 90 млн., 1953р. - 200 млн., 1956р. - 250 млн. доларів.
9 листопада 1950р. після 50-річного правління помер король Ібн Сауд, на престол вступив його син аль-Азіз, при якому розквітла корупція, зловживання владою, купівля розкішних віл у Єгипті та Лівані, будівництво таких же дома, в адмінапараті поширився непотизм, коли посада давалася за родинними звязками.
У 1958р. під тиском родичів Сауду довелося передати владу брату Фейсалу (1904 - 1975рр), якого призначено премєр-міністром. Вперше в країні сформовано постійно діючий кабінет.
У 50-х - першій половні 60-х рр. в Саудівській Аравії розгорілася гостра політична криза. Підтримка Насера під час троїстої агресії 1956р., пронасерівськи налаштовані „вільні еміри" із сімейства Саудідів підтримували Сауда, а консерватори за Фейсала. Налякала Саудидів і революція 1962р. в Ємені.
Восени 1964р. наступним королем країни проголошено Фейсала, який водночас знову зайняв пост премєра. Вихований в жорстких та аскетичних традиціях воїнів пустелі, Фейсал був обачним та розумним правителем. Ще у 15-річному віці він виконував окремі політичні доручення батька, а з 1926р. займав пост віце-короля Хіджазу, а водночас міністра закордонних справ. Будучи принцом, майбутній король багато подорожував, а тому набагато краще від своїх попередників на троні орієнтувався в реаліях сучасного світу.
Десятиліття його правління