Проблема людини в фСЦлософСЦi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Реферат
з дисциплСЦни тАЬФСЦлософСЦятАЭ на тему
тАЬПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФРЖЛОСОФРЖРЗ СОКРАТАтАЭ
ПЛАН
Вступ
2. РЖдеi СЦ метод фСЦлософСЦi Сократа
3. Платон тАЬАпологСЦя СократатАЭ
Висновки
Список використаноi лСЦтератури
ВСТУП
У перСЦод розквСЦту рабовласницькоi демократСЦi в V столСЦттСЦ до н.е. зявилися софСЦсти. Слово тАЬсофСЦсттАЭ спочатку означало тАЬмудрецьтАЭ, тАЬвинахСЦдниктАЭ, тАЬумСЦлецьтАЭ, тАЬмастактАЭ, а з другоi половини столСЦття стало назвою певного типу фСЦлософа-професСЦонала, вчителя фСЦлософСЦi, людини, яка заробляла собСЦ на життя СЦнтелектуальною працею. За свою працю вони брали досить високу платню.
Визначним мислителем ГрецСЦi, який залишив незгладимий слСЦд у свСЦтовСЦй СЦсторСЦi, був Сократ. Ця людина, на вСЦдмСЦну вСЦд софСЦстСЦв, намагалася наблизити слухачСЦв до СЦстини СЦ зовсСЦм не брала грошСЦ за навчання мудростСЦ. Сократ про себе вСЦн казав, що вибрав роль такоi людини, яка приставлена до мСЦста, як тАЬТСедзь до коня, великого СЦ благородного, але такого, що облСЦнився вСЦд ситостСЦ СЦ потребуСФ, щоб його пСЦдганялитАЭ [3, 75]. Сократ переносив мСЦру оцСЦнки людських вчинкСЦв у саму людину (внутрСЦшнСЦй голос).
Сократ був дуже цСЦкавою людиною навСЦть тому, що вибирав вСЦдомого полСЦтичного дСЦяча або просто вСЦдому людини, пСЦсля того, як той прочитав свою промову, СЦ починав задавати питання. Причому спочатку Сократ нестримно хвалив свого спСЦвбесСЦдника, говорив, що вСЦн така розумна, вСЦдома людина в мСЦстСЦ, СЦ що йому не складе труднощСЦв вСЦдповСЦсти на елементарне питання. Сократ задавав своСФ дСЦйсно елементарне питання (але тСЦльки на перший погляд). СпСЦвбесСЦдник зухвало СЦ нехотя вСЦдповСЦдав на нього, Сократ у свою чергу задавав чергове питання, що стосуСФться все того ж питання, спСЦвбесСЦдник знову вСЦдповСЦдав, Сократ питав СЦ це доходило до того, що спСЦвбесСЦдник своСФю останньою вСЦдповСЦддю суперечив своiй першСЦй вСЦдповСЦдСЦ. ТодСЦ оскаженСЦлий спСЦвбесСЦдник питав Сократа, а сам то вСЦн знаСФ вСЦдповСЦдь на це питання, Сократ же абсолютно спокСЦйно вСЦдповСЦдав, що не знаСФ СЦ спокСЦйно вСЦддалявся. РЖ цСЦСФю своСФю винятковСЦстю, генСЦальнСЦстю Сократ приваблюСФ своiми думками та СЦдеями.
Метою реферативноi роботи СФ дослСЦдження думок та СЦдей Сократа про людину, ii мету СЦснування у життСЦ.
Тема достатньо вивчена у лСЦтературних джерелах. ЦСЦкавими СЦ зрозумСЦлими для сприйняття СФ працСЦ Петрушевича В. [6], Корнилова Е. [4], Горелова А.[3] та СЦнших.
РЖДЕРЗ РЖ МЕТОД ФРЖЛОСОФРЖРЗ СОКРАТА
Усякому, хто творить промову, годиться пристосовуватися до слухачСЦв, хто не хоче слСЦв на вСЦтер кидатитАж
Сократ - представник СЦдеалСЦстичного релСЦгСЦйно-етичного свСЦтогляду, вСЦдкрито ворожого матерСЦалСЦзму. Вперше саме Сократ свСЦдомо поставив перед собою задачу обТСрунтовування СЦдеалСЦзму СЦ виступив проти античного матерСЦалСЦстичного свСЦтобачення, природничо-наукового знання СЦ безбожника. Сократ СЦсторично був тим, що зачинаСФ " тенденцСЦi, або лСЦнСЦi Платона " в античнСЦй фСЦлософСЦi.
За основну задачу фСЦлософСЦi Сократ визнавав обТСрунтовування релСЦгСЦйно-етичного свСЦтогляду, пСЦзнання ж природи, натурфСЦлософСЦю вважав справою непотрСЦбним СЦ безбожним.
СумнСЦв ("я знаю, що нСЦчого не знаю") повинен був, по навчанню Сократа, привести до самопСЦзнання ("пСЦзнай самого себе"). ТСЦльки таким СЦндивСЦдуалСЦстичним, шляхом, учив вСЦн, можна прийти до розумСЦння справедливостСЦ, маСФ рацСЦю, закону, благочестя, добра СЦ зла. МатерСЦалСЦсти, вивчаючи природу, пришли до заперечення божественного розуму в свСЦтСЦ, софСЦсти поставили пСЦд сумнСЦв СЦ висмСЦяли всСЦ колишнСЦ погляди, - необхСЦдно тому, згСЦдно Сократу, звернутися до пСЦзнання самого себе, людського духу СЦ в ньому знайти основу релСЦгСЦi СЦ моралСЦ. Таким чином, основне фСЦлософське питання Сократ вирСЦшуСФ як СЦдеалСЦст: первинним для нього СФ дух, свСЦдомСЦсть, природа ж - це щось вторинне СЦ навСЦть неСЦстотне, не коштуСФ уваги фСЦлософа. СумнСЦв служив Сократу передумовою для звернення до власного Я, до субСФктивного духу, для якого подальший шлях вСЦв до обСФктивного духу, - до божественного розуму. РЖдеалСЦстична етика Сократа переростаСФ в теологСЦю. Розвиваючи своСФ релСЦгСЦйно-етичне навчання, Сократ в протилежнСЦсть матерСЦалСЦстам, що закликають "прислухатися до природи", посилатися на особливий внутрСЦшнСЦй голос, нСЦбито наставляючий його в найважливСЦших питаннях, - знаменитий "демон" Сократа.
Сократ виступаСФ проти детермСЦнСЦзму старогрецьких матерСЦалСЦстСЦв СЦ намСЦчаСФ основи телеологСЦчного свСЦтобачення, причому тут початковим пунктом для нього СФ субСФкт, бо вСЦн вважаСФ, що все в свСЦтСЦ маСФ на своiй метСЦ користь людини.
ТелеологСЦя Сократа виступаСФ в украй примСЦтивнСЦй формСЦ. Органи чуття людини, згСЦдно цьому навчанню, на своiй метСЦ мають виконання певних задач: мета очей - бачити, вух - слухати, носа - нюхати СЦ т.п. РСЦвним чином боги посилають свСЦтло, необхСЦдне людям для зору, нСЦч призначена богами для вСЦдпочинку людей, свСЦтло мСЦсяця СЦ зСЦрок маСФ на своiй метСЦ допомагати визначенню часу. Боги пСЦклуються про те, щоб земля проводила iжу для людини, для чого введений вСЦдповСЦдний розпорядок пСЦр року; бСЦльш того, рух сонця вСЦдбуваСФться на такСЦй вСЦдстанСЦ вСЦд землСЦ, щоб люди не страждали вСЦд зайвого тепла або надмСЦрного холоду СЦ т.п.
Свого фСЦлософського навчання Сократ в письмову форму не вдягався, але поширював його шляхом усноi бесСЦди у формСЦ своСФрСЦдноi, методологСЦчно направленоi до певноi мети суперечки. Не обмежуючись керСЦвною роллю в межах свого фСЦлософського-полСЦтичного кружка, Сократ б
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение