Проблема людини в фСЦлософСЦi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В°буть, неправильна думка всСЦх тих, хто думаСФ, начебто смерть - це зло. Цьому в мене тепер СФ великий доказ: адже бути не може, щоб не зупинило мене звичне знамення, якби я мав намСЦр зробити що-небудь неправильне.
ПомСЦтимо ще от що: адже скСЦльки СФ надСЦй, що смерть - це благо! Смерть - це одне СЦз двох: або вмерти - значить стати нСЦчим, так що померлий уже нСЦчого не почуваСФ, або ж, якщо вСЦрити переказам, це якась змСЦна для душСЦ, переселення ii з тутешнСЦх мСЦсць в СЦнше мСЦсце. Якщо нСЦчого не вСЦдчувати, то це однаково, що сон, коли спиш так, що навСЦть нСЦчого не бачиш у снСЦ; тодСЦ смерть - дивовижне придбання. По-моСФму, якби кому-небудь треба було вибрати ту нСЦч, у яку вСЦн спав так мСЦцно, що навСЦть не бачив снСЦв, СЦ зрСЦвняти цю нСЦч СЦз СЦншими ночами й днями свого життя й, подумавши, сказати, скСЦльки днСЦв СЦ ночей прожив вСЦн у своСФму життСЦ краще й приСФмнСЦше, нСЦж ту нСЦч, - то, я думаю, не тСЦльки найпростСЦша людина, але й великий цар знайшов би, що таких ночей було у нього мало, порСЦвнюючи з СЦншими днями й ночами. Отже, якщо смерть така, я, що стосуСФться мене, назву ii придбанням, тому що в такий спосСЦб увесь час здасться не довше однСЦСФi ночСЦ.
З СЦншого боку, якщо смерть СФ як би переселення звСЦдси в СЦнше мСЦсце й вСЦрний переказ, що там перебувають всСЦ померлСЦ, то чи СФ що-небудь краще, моi суддСЦ? Якщо хто прийде в Аiд, позбувшись от вСЦд цих самозваних суддСЦв, СЦ знайде там щирих суддСЦв, тих, що, по переказСЦ, судять в АiдСЦ, - МСЦноса, Радаманта, Еака, Триптолема й всСЦх тих напСЦвбогСЦв, якСЦ у своСФму життСЦ вСЦдрСЦзнялися справедливСЦстю, - хСЦба погано буде таке переселення?
А чого б не дав усякий з вас зате, щоб бути з ОрфеСФм, МусСЦСФм, ГесСЦодом, Гомером! Так я згоден умерти багато разСЦв, якщо все це правда: для кого СЦншого, а для мене було б чудово вести з ними бесСЦди, якби я зустрСЦвся, наприклад, з Паламедом СЦ з Аяксом, сином Теламона, або ще з ким-небудь СЦз древнСЦх, хто вмер жертвою неправого суду, СЦ я думаю, що порСЦвнювати мою долю з iхньою долею було б втСЦшно.
А сам головне - проводити час у тСЦм, щоб випробовувати й розбирати тих, хто СФ там, точно так само, як тутешнСЦх: хто з них мудрий, а хто тСЦльки думаСФ, що мудрий. Чого не дав би всякий, моi суддСЦ, щоб випробувати той, хто привСЦв велику рать пСЦд Трою, або Одисея, ССЦсСЦфа й багатьох СЦнших чоловСЦкСЦв СЦ жСЦнок, - з ними розмовляти, проводити час, випробовувати було б моiм несказанним блаженством. У всякому разСЦ там-то за це не стратять. КрСЦм усього СЦншого тСЦ, що живуть там, блаженнСЦше тутешнСЦх ще й тим, що залишаються увесь час безсмертними, якщо вСЦрний переказ.
Але й вам, моi суддСЦ, не слСЦд очСЦкувати нСЦчого поганого вСЦд смертСЦ, СЦ якщо що приймати за вСЦрне, так це те, що з людиною гарним не буваСФ нСЦчого поганого нСЦ при життСЦ, нСЦ пСЦсля смертСЦ й що боги не перестають пСЦклуватися про його справи. РЖ моя доля зараз визначилася не сама собою, навпаки, для мене ясно, що менСЦ краще вмерти й позбутися вСЦд турбот. От чому й знамення мене не стримало, СЦ я сам ледве не серджуся на тих, хто осудив мене, СЦ на моiх обвинувачСЦв, хоча вони виносили вирок й обвинувачували мене не з таким намСЦром, а думаючи менСЦ зашкодити, за що вони заслуговують осудження. Все-таки я про щось iх попрошу: якщо, афСЦняни, вам буде здаватися, що моi сини, подорослСЦючи, стануть пСЦклуватися про грошСЦ або ще про що-небудь бСЦльше, нСЦж про чеснотСЦ, накажСЦть iх за те, дошкуляючи iх тим же самим, чим я вам дошкуляв; СЦ якщо вони, не являючи собою нСЦчого, будуть багато про себе думати, дошкуляйте iм також, як я вам дошкуляв, за те, що вони не пСЦклуються про належне СЦ багато уявляють про себе, тодСЦ як самСЦ нСЦчого не представляють собою. Якщо ви станете робити це, то вСЦдплатите по заслугах СЦ менСЦ, СЦ моiм синам.
Але вже настав час СЦти звСЦдси, менСЦ - щоб умерти, вам - щоб жити, а що СЦз цього краще, нСЦкому невСЦдомо, крСЦм бога" [2, 72-76].
ВИСНОВКИ
Сократ ввСЦйшов в античну фСЦлософСЦю СЦ лСЦтературу як генСЦальний спСЦвбесСЦдник, проникливий суперечник СЦ дСЦалектик, вСЦчний учень, який отримував знання навСЦть вСЦд людей малоосвСЦчених СЦ малоталановитих, СЦронСЦчний, але добродушний, любитель правди. Ця людина стала перехрестям багатьох свСЦтових фСЦлософських тенденцСЦй. Саме Сократу ми зобовязанСЦ появою Платона-фСЦлософа. Платон, в свою чергу, став родоначальником платонСЦзму, вчителем Аристотеля, СЦ вСЦд сильного корСЦння виросло багато фСЦлософських гСЦлок: стоiцизм, гедонСЦзм, пСЦфагорСЦйство, скептицизм, неоплатонСЦзм. БезсумнСЦвно, без Сократа сучасна фСЦлософСЦя не стала б такою, якою вона СФ.
Сократ запамятався нащадкам великим скептиком. Будучи наймудрСЦшою людиною свого часу, вСЦн не побоявся сказати: тАЬЯ знаю, що нСЦчого не знаютАЭ. Це тСЦльки Сократ змСЦг думку про те, що людину можна пСЦзнати через ii мову, що мова СФ СЦнтелектуальним портретом людини, вмСЦстити в афоризмСЦ: тАЬЗаговори, щоб я тебе побачивтАЭ. ЗСЦ спогадСЦв сучасникСЦв вСЦдомо, що Сократ був бСЦдним, не маючи взуття, ходив босий, носив бСЦдняцький одяг, але грошСЦ за навчання не брав. Платний учитель нагадував йому продажну жСЦнку, яка зобовязана дарувати кохання тому, хто заплатив. Сократ не хотСЦв витрачати час на платних учнСЦв, вСЦн бесСЦдував лише з тими, у кого бачив ознаки тАЬдушевноi вагСЦтностСЦтАЭ, в кого тАЬпрацювалитАЭ душа й розум.
Основою фСЦлософСЦi СЦ етики Сократа стали доброчеснСЦсть СЦ благо та засудження зла. ВСЦн вважав iх пСЦдТСрунтям людського буття. Навчання СЦ пСЦзнання свСЦту через освСЦченСЦсть це пошук доброчесностСЦ СЦ блага. тАЬЛюдей достойних СЦ чесних чоловСЦкСЦв СЦ жСЦнок я зву щасливими, несправедливих СЦ дурних - нещаснимитАЭ, - так говорить Сократ у дСЦалозСЦ Платона тАЬГоргСЦйтАЭ. СлСЦд зазначити, що головним жанром Сократа були
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение