Проблема людини в фСЦлософСЦi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?рави ще мало досвСЦдчений.
Сократ категорично виступив проти релятивСЦзму софСЦстСЦв. ВСЦн стверджував, що софСЦсти Протагор СЦ ГоргСЦй люди нещирСЦ. Протагор обСЦцяСФ з кожним днем вдосконалювати своiх учнСЦв в мистецтвСЦ управлСЦння домашнСЦм господарством СЦ справами громадськими. Завдяки його мистецтву можна стати сильнСЦшим вСЦд усСЦх у вчинках СЦ в державних промовах. ГоргСЦй стверджуСФ, що його наука даСФ свободу СЦ владу над СЦншими людьми у мСЦстСЦ. Важливо, що вивчаСФш тСЦльки це одне, а не поступаСФшся майстрам будь-якого СЦншого.
Сократ заперечуСФ такСЦ погляди, вважаючи, що хибна думка найнебезпечнСЦше для людини. Бо весь напружений процес пошуку маСФ бути спрямований на благо СЦ доброчеснСЦсть. МудрСЦсть СЦ полягаСФ в тому, щоб знати СЦ розумСЦти змСЦст доброчинностСЦ.
Сократ творчо розвинув мистецтво полемСЦки (полемСЦка в перекладСЦ з грецькоi вСЦйськова справа). У тСЦ часи мистецтво суперечки еристика було дуже поширене, а основними засобами для його втСЦлення Сократ вважав СЦронСЦю (вСЦд удавання) СЦ майСФвтику.
Сократ не залишив по собСЦ нСЦяких текстСЦв. Але певне уявлення про його стиль промов може дати фрагмент з роботи його учня Платона.
ПЛАТОН тАЬАПОЛОГРЖЯ СОКРАТАтАЭ
Промова пСЦсля винесення смертного вироку:
"Через малий строк, що менСЦ залишилося жити, афСЦняни, тепер пСЦде про вас дурна слава, СЦ люди, схильнСЦ паплюжити наше мСЦсто, будуть винити вас у тСЦм, що ви позбавили життя Сократа, людини мудроi, - адже тСЦ, хто схильнСЦ вас дорСЦкати, будуть стверджувати, що я мудрець, хоча це й не так. От якби ви трохи почекали, тодСЦ б це трапилося для вас саме собою: ви бачите мСЦй вСЦк, я вже дуже старий, СЦ моя смерть близька. Це я говорю не всСЦм вам, а тим, якСЦ засудили мене на смерть. А ще от що я хочу сказати цим самим людям: бути може, ви думаСФте, афСЦняни, що я засуджений тому, що в мене не вистачило таких доказСЦв, якими я мСЦг би схилити вас на свою сторону, якби вважав потрСЦбним робити й говорити все, щоб уникнути приговора. ЗовсСЦм нСЦ. Не вистачить-то в мене, правда, що не вистачило, тСЦльки не доказСЦв, а нахабства й безсоромностСЦ, СЦ бажання говорити вам те, що вам усього приСФмнСЦше було б слухати: щоб я оплакував себе, горював - словом, робив СЦ говорив багато чого, що ви звикли чути вСЦд СЦнших, але що негСЦдно мене, як я стверджую. Однак СЦ тодСЦ, коли менСЦ загрожувала небезпека, не знаходив я потрСЦбним прибСЦгати до того, що личить лише рабовСЦ, СЦ тепер не каюся в тСЦм, що захищався в такий спосСЦб. Я скорСЦше волСЦю вмерти пСЦсля такого захисту, чим залишатися в живих, захищаючись по-СЦншому. Тому що нСЦ на судСЦ, нСЦ на вСЦйнСЦ нСЦ менСЦ, нСЦ кому-небудь СЦншому не треба уникати смертСЦ будь-якими способами не перебираючи. РЖ в боях часто буваСФ очевидно, що вСЦд смертСЦ можна пСЦти, кинувши зброю або звернувшись СЦз благанням до переслСЦдувачСЦв; багато СФ СЦнших вивертСЦв, щоб уникнути смертСЦ в небезпечних випадках, - треба тСЦльки, щоб людина зважилася робити й говорити все що завгодно.
Уникнути смертСЦ неважко, афСЦняни, а от що набагато важче - це уникнути зСЦпсованостСЦ: вона наздоганяСФ швидше смертСЦ. РЖ от мене, людини повСЦльного й старого, наздогнала та, що наздоганяСФ не так стрСЦмко, а моiх обвинувачСЦв, людей сильних СЦ моторних, - та, що бСЦжить швидше, - зСЦпсованСЦсть. Я йду звСЦдси, присуджений вами до смертСЦ, а моi обвинувачСЦ йдуть, викритСЦ правдою в злодСЦйствСЦ й несправедливостСЦ. РЖ я залишаюся при своСФму покараннСЦ, СЦ вони при своСФму. Так воно, мабуть, СЦ повинне було бути, СЦ я гадаю, що це правильно.
А тепер, афСЦняни, менСЦ хочеться пророчити майбутнСФ вам, що осудили мене. Адже для мене вже настав той час, коли люди бувають особливо здатнСЦ до передбачень, - тодСЦ, коли настав час вмерти. РЖ от я стверджую, афСЦняни, мене що умертвили, що негайно за моСФю смертю осягне вас кара важче, клянуся Зевсом, тСЦСФi смертСЦ, який ви мене покарали. Зараз, зробивши це, ви думали позбутися вСЦд необхСЦдностСЦ звСЦтувати у своСФму життСЦ, а трапиться з вами, говорю я, зворотне: бСЦльше зявиться у вас викривачСЦв - я дотепер iх стримував. Вони будуть тим обтяжливСЦшСЦ, чим вони молодшСЦ, СЦ ви будете ще бСЦльше обурюватися. СправдСЦ, якщо ви думаСФте, що, вбиваючи людей, ви змусите iх не судити вас за те, що ви живете неправильно, те ви помиляСФтеся. Такий спосСЦб самозахисту й не цСЦлком надСЦйний, СЦ не гарний, а от вам спосСЦб СЦ самий гарний, СЦ найлегший: не затикати рота СЦншим, а самим намагатися бути набагато кращими. Пророчивши вам це, тим, хто мене засудив, я залишаю вас.
А з тими, хто голосував за моСФ виправдання, я б охоче поговорив про те, що трапилось, поки архонти зайнятСЦ СЦ я ще не вСЦдправився туди, де я повинен умерти. Будьте СЦз мною цей час, друзСЦ моi! НСЦщо не заважаСФ нам поговорити один з одним, поки можна. Вам, раз ви менСЦ друзСЦ, я хочу показати, у чому змСЦст того, що зараз мене осягло. РЖз мною, суддСЦ, - вас-то я по справедливостСЦ можу назвати моiми суддями - трапилося щось разюче. СправдСЦ, адже ранСЦше увесь час звичайний для мене вСЦщий голос мого генСЦя чувся менСЦ постСЦйно й утримував мене навСЦть у маловажливих випадках, якщо я мав намСЦр зробити що-небудь неправильне, а от тепер, коли, як ви самСЦ бачите, СЦз мною трапилося те, що всякий визнав би - так воно й вважаСФться - найгСЦршим лихом, божественне знамення не зупинило мене нСЦ вранцСЦ, коли я виходив з будинку, нСЦ коли я входив у будинок суду, нСЦ пСЦд час всСЦСФi моСФi промови, щоб я не збирався сказати. Адже колись, коли я що-небудь говорив, воно нерСЦдко зупиняло мене на пСЦвсловСЦ, а тепер, поки йшов суд, воно жодного разу не стримало мене вСЦд жодного вчинку, вСЦд жодного слова. Яка ж тому причина? Я скажу вам: мабуть, все це вСЦдбулося менСЦ на благо, СЦ, м
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение