Проблема людини в фСЦлософСЦi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?одив по АфСЦнах СЦ усюди - на площах, на вулицях, в мСЦсцях суспСЦльних зборСЦв, на замСЦському лужку або пСЦд мармуровим портиком - вСЦв "бесСЦди" з афСЦнянами СЦ заiжджими чужоземцями, ставив перед ними фСЦлософськСЦ, релСЦгСЦйно-етичнСЦ проблеми, вСЦв з ними тривалСЦ суперечки, прагнув показати, в чому полягаСФ, на його переконання, дСЦйсно моральне життя, виступав проти матерСЦалСЦстСЦв СЦ софСЦстСЦв, вСЦв невтомну усну пропаганду свого етичного СЦдеалСЦзму.
Розробка СЦдеалСЦстичноi моралСЦ складаСФ основне ядро фСЦлософських СЦнтересСЦв СЦ занять Сократа. Особливе значення Сократ надавав пСЦзнанню СФства чесноти. Етична людина повинна знати, що таке чеснота. Мораль СЦ знання з цСЦСФi точки зору спСЦвпадають; для того, щоб бути добродСЦйним, необхСЦдно знати чесноту як таку, як "загальне", служить основною всСЦх приватних чеснот. ЗадачСЦ знаходження "загального" винен, по думцСЦ Сократа, сприяти його особливий фСЦлософський метод. "СократСЦвський" метод, що мав своСФю задачею виявлення "СЦстини" шляхом бесСЦди, спора, полемСЦки, зявився джерелом СЦдеалСЦстичноi "дСЦалектики". ПСЦд дСЦалектикою розумСЦли в старовинСЦ мистецтво добитися СЦстини шляхом розкриття суперечностей в думцСЦ супротивника СЦ подолання цих суперечностей. В старовинСЦ деякСЦ фСЦлософи вважали, що розкриття суперечностей в мисленнСЦ СЦ зСЦткнення протилежних думок СФ кращим засобом виявлення СЦстини". ТодСЦ як ГераклСЦт учив про боротьбу протилежностей, як про рушСЦйну силу розвитку природи, зосередивши свою увагу, головним чином, на обСФктивнСЦй дСЦалектицСЦ, Сократ, спираючись на елейську школу ( Зенон ) СЦ софСЦстСЦв ( Протагор ), вперше виразно поставив питання про субСФктивну дСЦалектику, про дСЦалектичний спосСЦб мислення. ОсновнСЦ складовСЦ частини "сократического" методу: "СЦронСЦя" СЦ "майСФвтика" - формою, "СЦндукцСЦя" СЦ "визначення" - за змСЦстом. "СократСЦвськСЦй" метод - це перш за все метод послСЦдовно СЦ систематично задаються питань, що мають на своiй метСЦ приведення спСЦвбесСЦдника до суперечностСЦ з самим собою, до визнання власного неуцтва. В цьому СЦ полягаСФ сократСЦвська "СЦронСЦя". Проте Сократ ставив своСФю задачею не тСЦльки "СЦронСЦчне" розкриття суперечностей в затвердженнях спСЦвбесСЦдника, але СЦ подолання цих суперечностей з метою добитися "СЦстини". Тому продовженням СЦ доповненням "СЦронСЦi" служила "майСФвтика" - "повивальне мистецтво" Сократа ( натяк на професСЦю його матерСЦ ). Сократ хотСЦв цим сказати, що вСЦн допомагаСФ своiм слухачам народитися до нового життя, до пСЦзнання "загального" як основи СЦстинноi моралСЦ. Основна задача "сократического" методу - знайти "загальне" в моральностСЦ, встановити загальну етичну основу окремих, приватних чеснот. Ця задача повинна бути дозволена за допомогою своСФрСЦдноi "СЦндукцСЦi" СЦ "визначення".
БесСЦда Сократа виходить з фактСЦв життя, з конкретних явищ. ВСЦн порСЦвнюСФ окремСЦ етичнСЦ факти, видСЦляСФ з них загальнСЦ елементи, аналСЦзуСФ iх, щоб знайти перешкоджаючСЦ iх обСФднанню моменти, що суперечать, СЦ, кСЦнець кСЦнцем, зводить iх до вищоi СФдностСЦ на основСЦ вСЦдшуканих СЦстотних ознак. Таким шляхом вСЦн досягаСФ загального поняття. Так, наприклад, дослСЦдження окремих проявСЦв справедливостСЦ або несправедливостСЦ вСЦдкривало можливСЦсть визначення поняття СЦ СФства справедливостСЦ або несправедливостСЦ взагалСЦ. "СЦндукцСЦя" СЦ "визначення" в дСЦалектицСЦ Сократа взаСФмно доповнюють одна одну. Якщо "СЦндукцСЦя" - це вСЦдшукання загального в приватних чеснотах шляхом iх аналСЦзу СЦ порСЦвняння, то "визначення" - це встановлення пологСЦв СЦ видСЦв, iх спСЦввСЦдношення, "супСЦдрядностСЦ". От як, наприклад, в розмовСЦ з ЕвтСЦдемом, що готувався до державноi дСЦяльностСЦ СЦ бажаючим знати, що таке справедливСЦсть СЦ несправедливСЦсть, Сократ застосував свСЦй "дСЦалектичний" метод мислення. Спочатку Сократ запропонував справи справедливостСЦ заносити в графу "дельта", а справи несправедливостСЦ - в графу "альфа", потСЦм вСЦн запитав ЕвтСЦдема, куди занести брехню. ЕвтСЦдем запропонував занести брехню в графу "альфа" (несправедливостСЦ). Те ж запропонував вСЦн СЦ вСЦдносно обману, крадСЦжки СЦ викрадення людей для продажу в рабство. РСЦвним чином на питання Сократа чи можна що-небудь з перерахованого занести в графу "дельта" (справедливостСЦ), ЕвтСЦдем вСЦдповСЦдав рСЦшучим запереченням. ТодСЦ Сократ задав ЕвтСЦдему питання такого роду: чи справедливий обСЦг в рабство жителСЦв несправедливого ворожого мСЦста. ЕвтСЦдем визнав подСЦбний вчинок за справедливий. ТодСЦ Сократ задав подСЦбне ж питання щодо обману ворога СЦ щодо крадСЦжки СЦ грабежу добра у жителСЦв ворожого мСЦста. ВсСЦ цСЦ вчинки ЕвтСЦдем визнав за справедливСЦ, вказавши, що вСЦн спочатку думав, нСЦби питання Сократа торкаються тСЦльки друзСЦв. ТодСЦ Сократ вказав, що всСЦ вчинки, первинно вСЦднесенСЦ до графи несправедливостСЦ, слСЦд помСЦстити в графу справедливостСЦ. ЕвтСЦдем згодився з цим. ТодСЦ Сократ заявив, що, отже, колишнСФ "визначення" неправильне СЦ що слСЦд висунути нове "визначення": "по вСЦдношенню до ворогСЦв такСЦ вчинки справедливСЦ, а по вСЦдношенню до друзСЦв несправедливСЦ, СЦ по вСЦдношенню до них, навпаки, слСЦд бути якомога справедливСЦшим" [6, 68]. Проте СЦ на цьому Сократ не зупинився СЦ, знову вдаючись до "СЦндукцСЦi", показав, що СЦ це "визначення" неправильне СЦ вимагаСФ замСЦни його СЦншим. Для досягнення цього результату Сократ знову знаходить суперечностСЦ в положеннСЦ, визнаному спСЦвбесСЦдником за СЦстинне, а саме в тезСЦ про те, що вСЦдносно друзСЦв слСЦд говорити тСЦльки правду. Чи прави
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение