Проблема людини в фСЦлософСЦi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В°нСЦ Сократом, такСЦ: монархСЦя, тиранСЦя, аристократСЦя, плутократСЦя СЦ демократСЦя.
МонархСЦя, з погляду Сократа, тим вСЦдрСЦзняСФться вСЦд тиранСЦi, що спираСФться на законнСЦ права, а не на насильне захоплення влади, а тому СЦ володСЦСФ моральним значенням, вСЦдсутнСЦм у тиранСЦi. АристократСЦю, яка визначаСФться як влада небагатьох знаючих СЦ моральних людей, Сократ вважаСФ за краще всСЦм СЦншим державним формам, особливо направляючи вСЦстря своСФi критики проти античноi демократСЦi як неприйнятноi СЦз його точки зору аморальноi форми державноi влади.
Сократ - супротивник афСЦнськоi демократСЦi. На мСЦсце питання про космос, питання про людину зСЦ всСЦма його звязками вСЦн ставить антропопозитивСЦзм. Сократ претендував на роль просвСЦтителя. ВСЦн же ворог вивчення природи (втручання в справу богСЦв). Задача його фСЦлософСЦi - обТСрунтовування релСЦгСЦйно-етичного свСЦтогляду, пСЦзнання природи - безбожна справа. По Сократу, сумнСЦв веде до самопСЦзнання, потСЦм до розумСЦння справедливостСЦ, маСФ рацСЦю, закону, зла, добра. ВСЦн же сказав, що пСЦзнання людського духу - ось головне. СумнСЦв веде до субСФктивного духу (людина), а потСЦм веде до обСФктивного духу (бог). Знову ж таки по Сократу, особливе значення маСФ пСЦзнання СФства чесноти. ВСЦн поставив питання про дСЦалектичний метод мислення. ВСЦн же переконав, що СЦстина - це моральнСЦсть. А СЦстинна моральнСЦсть це знання того, що хороше. РЖ елСЦтарнСЦсть знання веде до чесноти.
Сократ був цСЦльною людиною, для якоi власне життя було фСЦлософською проблемою, а найважливСЦшим з проблем фСЦлософСЦi було питання про значення життя СЦ смертСЦ. Не вСЦддСЦляючи фСЦлософСЦi вСЦд дСЦйсностСЦ, вСЦд всСЦх СЦнших сторСЦн дСЦяльностСЦ, вСЦн ще менше повинний в якому б то не було розчленовуваннСЦ самоi фСЦлософСЦi. Його свСЦтогляд був таким же цСЦльним, земним, життСФвим, таким же повним СЦ глибоким виразом духовного життя СЦ античного миру.
Для бесСЦд Сократа головним було дотримання логСЦчного принципу, щоб у бесСЦдСЦ чи промовСЦ наступне випливало з попереднього. Про одну з прекрасних промов ЛСЦсСЦя Сократ, проаналСЦзувавши ii, сказав: тАЬВсе в цСЦй промовСЦ накидано як попало; вСЦн прагне до того, щоб його мСЦркування пливло не з початку, а з кСЦнця, на спинСЦ назадтАЭ. Сократ вважав, що будь-яка промова маСФ бути побудована, нСЦби жива СЦстота, у неi повинно бути тСЦло з головою СЦ ногами, до того ж тСЦло СЦ кСЦнцСЦвки мають пСЦдходити одне до одного СЦ вСЦдповСЦдати цСЦлому (дСЦалог тАЬФедртАЭ).
Останнього року свого життя вСЦн був звинувачений у безбожництвСЦ та розбещеннСЦ молодСЦ. На судСЦ проти Сократа виступили три обвинувачСЦ. Один СЦз них сказав: тАЬСократ учив своiх спСЦврозмовникСЦв нехтувати встановленими законами. ВСЦн говорив, що нерозумно посадових осСЦб у державСЦ вибирати за допомогою бобСЦв, адже нСЦхто не хоче мати обраного бобами керманича, теслСЦ, флейтиста й СЦнших, хоча iх помилки в роботСЦ приносять набагато менше шкоди, нСЦж помилки в державному управлСЦннСЦ. Промови Сократа збуджують у молодСЦ презирство до встановленого державного ладу СЦ схильнСЦсть до насильницьких дСЦйтАЭ. ОбвинувачСЦ хотСЦли змусити Сократа залишити АфСЦни. Але вСЦн вСЦдмовився вСЦд цього СЦ був засуджений на смерть. ФСЦлософ випив чашу цикути.
Сократ запамятався нащадкам великим скептиком. Будучи наймудрСЦшою людиною свого часу, вСЦн не побоявся сказати: тАЬЯ знаю, що нСЦчого не знаютАЭ. Це тСЦльки Сократ змСЦг думку про те, що людину можна пСЦзнати через ii мову, що мова СФ СЦнтелектуальним портретом людини, вмСЦстити в афоризмСЦ: тАЬЗаговори, щоб я тебе побачивтАЭ. ЗСЦ спогадСЦв сучасникСЦв вСЦдомо, що Сократ був бСЦдним, не маючи взуття, ходив босий, носив бСЦдняцький одяг, але грошСЦ за навчання не брав. Платний учитель нагадував йому продажну жСЦнку, яка зобовязана дарувати кохання тому, хто заплатив. Сократ не хотСЦв витрачати час на платних учнСЦв, вСЦн бесСЦдував лише з тими, у кого бачив ознаки тАЬдушевноi вагСЦтностСЦтАЭ, в кого тАЬпрацювалитАЭ душа й розум.
Основою фСЦлософСЦi СЦ етики Сократа стали доброчеснСЦсть СЦ благо та засудження зла. ВСЦн вважав iх пСЦдТСрунтям людського буття. Навчання СЦ пСЦзнання свСЦту через освСЦченСЦсть це пошук доброчесностСЦ СЦ блага. тАЬЛюдей достойних СЦ чесних чоловСЦкСЦв СЦ жСЦнок я зву щасливими, несправедливих СЦ дурних - нещаснимитАЭ, - так говорить Сократ у дСЦалозСЦ Платона тАЬГоргСЦйтАЭ. СлСЦд зазначити, що головним жанром Сократа були уснСЦ бесСЦди. Сократ нСЦчого не писав, тому мудрСЦсть його вчення успадкувалася нащадками через тексти дСЦалогСЦв його учня Платона тАЬГоргСЦйтАЭ СЦ тАЬПротагортАЭ та тАЬАпологСЦi СократатАЭ. Платон познайомився з Сократом за вСЦсСЦм рокСЦв до загибелСЦ останнього, коли Сократу було вже за шСЦстдесят, СЦ зустрСЦч ця викликала революцСЦю в душСЦ вСЦдомого фСЦлософа. Платон СЦ написав тАЬАпологСЦю СократатАЭ, з якоi можна дСЦзнатися про деякСЦ аспекти сократСЦвськоi фСЦлософСЦi. тАЬАпологСЦя СократатАЭ являСФ собою промову Сократа, яка була виголошена ним на афСЦнському судСЦ в 399 роцСЦ до н. е..
ФСЦлософСЦя в розумСЦннСЦ Сократа це вчення про те, як варто жити. Метод Сократа сформувався в ходСЦ диспутСЦв СЦ бесСЦд, учасником яких вСЦн був. Його цСЦкавив насамперед змСЦст теми, вСЦн уникав зовнСЦшнСЦх ефектСЦв СЦ в той же час прагнув пСЦдкорити супротивника субСФктивнСЦй дСЦалектицСЦ своiх мСЦркувань.
Сократ умСЦв переконати будь-кого СЦз своiх спСЦврозмовникСЦв. РозмСЦрковуючи з ФеСФтетом про науку, вСЦн залишив того божественно одухотвореним. Говорячи про благочестя з РДвтифроном, який подав на батька в суд за вбивство гостя, вСЦн вСЦдмовив його вСЦд цього задуму. Сократ умСЦв знаходити докази в тому, що вСЦдбуваСФться. ВСЦн переконав батька Платона Главкона, який хотСЦв зайнятися державними справами, що той для такоi с
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение