Проблема людини в фСЦлософСЦi Сократа
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В»ьно поступить воСФначальник, питаСФ Сократ, якщо вСЦн, для того, щоб пСЦдняти дух вСЦйська, збреше своiм вСЦйнам, нСЦби наближаються союзники. ЕвтСЦдем погоджуСФться, що подСЦбного роду обман друзСЦв слСЦдуСФ занести в графу "дельта", а не "альфа", як це передбачаСФться попереднСЦм "визначенням". РСЦвним чином, продовжуСФ "СЦндукцСЦю" Сократ, чи не справедливо буде, якщо батько обдурить свого хворого сина, не охочого приймати лСЦки, СЦ пСЦд виглядом iжСЦ примусить його цСЦ лСЦки прийняти, СЦ тим самим своСФю брехнею поверне сину здоровя. ЕвтСЦдем погоджуСФться, що СЦ такого роду обман слСЦдуСФ визнати за справу справедливу. ТодСЦ Сократ питаСФ його, як назвати вчинок тСЦСФi людини, яка, бачивши свого друга в станСЦ вСЦдчаю СЦ боячись, як би вСЦн не кСЦнчив життя самогубством, вкраде або просто вСЦднСЦме у нього зброю. Цю крадСЦжку, або цей грабСЦж, ЕвтСЦдем також вимушений занести в графу справедливостСЦ, порушуючи знову попереднСФ "визначення" СЦ приходивши до висновку, що пСЦдказав Сократом, що СЦ з друзями не у всСЦх випадках треба бути правдивими. ПСЦсля цього Сократ переходить до питання про вСЦдмСЦннСЦсть добровСЦльного СЦ недобровСЦльного вчинку, продовжуючи свою "СЦндукцСЦю" СЦ добиваючись нового, ще бСЦльш точного "визначення" справедливостСЦ СЦ несправедливостСЦ. Зрештою виходить визначення несправедливих вчинкСЦв як тих, якСЦ скоюються вСЦдносно друзСЦв з намСЦром iм нашкодити. РЖстина СЦ моральнСЦсть для Сократа - поняття спСЦвпадаючСЦ. " МСЦж мудрСЦстю СЦ моральнСЦстю Сократ не робив вСЦдмСЦнностСЦ: вСЦн визнавав людину разом СЦ розумним СЦ етичним, якщо людина, розумСЦючи, в чому полягаСФ прекрасне СЦ хороше, керуСФться цим в своiх вчинках СЦ, навпаки, знаючи, в чому полягаСФ етично потворне, уникаСФ його...
СправедливСЦ вчинки СЦ взагалСЦ всСЦ вчинки, заснованСЦ на чеснотСЦ, прекраснСЦ СЦ хорошСЦ. Тому люди, що знають, в чому полягають такСЦ вчинки, не схочуть вчинити нСЦякого СЦншого вчинку замСЦсть нього, а люди, що не знають, не можуть iх вчинити СЦ, навСЦть якщо спробують зробити, впадають в помилку. А оскСЦльки справедливСЦ СЦ взагалСЦ всСЦ прекраснСЦ СЦ хорошСЦ вчинки заснованСЦ на чеснотСЦ, то з цього виходить, що СЦ справедливСЦсть СЦ всяка СЦнша чеснота СФ мудрСЦсть".
РЖстинна справедливСЦсть, по Сократу, це знання того, що добре СЦ чудово, разом з тим СЦ корисно людинСЦ, сприяСФ його блаженству, життСФвому щастю.
Трьома основними чеснотами Сократ вважав:
1. ПомСЦрнСЦсть (знання, як приборкувати пристрастСЦ)
2. ХоробрСЦсть (знання, як подолати небезпеки)
3. СправедливСЦсть (знання, як дотримувати закони божественнСЦ СЦ людськСЦ). ТСЦльки "благороднСЦ люди" можуть претендувати на знання. А "землероби СЦ СЦншСЦ робСЦтники дуже далекСЦ вСЦд того, щоб взнати самих себе... адже вони знають тСЦльки те, що маСФ вСЦдношення до тСЦла СЦ служить йому... А тому, якщо пСЦзнання самого себе СФ ознака розумностСЦ, нСЦхто з цих людей, не може бути розумним через одне своСФ ремесло". РобСЦтнику, ремСЦснику, землеробу, тобто всьому демосу (не говорячи вже про рабСЦв), неприступне знання.
Сократ був непримиренним ворогом афСЦнських народних мас. ВСЦн був СЦдеологом аристократСЦi, його вчення про непорушнСЦсть, вСЦчностСЦ СЦ незмСЦнностСЦ моральних норм виражаСФ СЦдеологСЦю саме цього класу. Сократовськая проповСЦдь чесноти мала полСЦтичне призначення. ВСЦн сам говорить про себе, що пСЦклуСФться, щоб пСЦдготувати якомога бСЦльше осСЦб, здатних взятися за полСЦтичну дСЦяльнСЦсть. При цьому полСЦтичне виховання афСЦнського громадянина велося iм в такому напрямСЦ, щоб пСЦдготувати вСЦдновлення полСЦтичного панування аристократСЦi, повернутися до "заповСЦтСЦв батькСЦв".
По Ксенофонту, Сократ захоплюСФться "найстародавнСЦшими СЦ самими утвореними державами СЦ народами", тому що вони "найпобожнСЦшСЦ". БСЦльше того: " ...вСЦн думаСФ, що йому не соромно буде узяти за зразок персидського царя", тому що персидський цар рахуСФ землеробство СЦ вСЦйськове мистецтво найблагороднСЦшими заняттями. Земля СЦ вСЦйськове мистецтво - вСЦдвСЦчна приналежнСЦсть "благородних панСЦв", родовоi землевласницькоi аристократСЦi. Сократ, по Ксенофонту, оспСЦвуСФ землеробство. ВСЦн даСФ можливСЦсть обСЦцяти "хорошСЦ обСЦцянки рабам" СЦ "приохочувати робСЦтникСЦв СЦ схиляти iх до слухняностСЦ". ССЦльське господарство - мати СЦ годувальниця всСЦх мистецтв, джерело життСФвих потреб для "для благородного пана", краще заняття СЦ краща наука. Воно повСЦдомляСФ тСЦлу красу СЦ силу, спонукаСФ до хоробростСЦ, даСФ вСЦдмСЦнних СЦ самих зраджених загальному благу громадян. При цьому сСЦльське господарство противополагается мСЦським заняттям, ремеслам як таким, що шкодять справСЦ СЦ руйнуючим душу. Сократ на сторонСЦ вСЦдсталого села проти мСЦста з його ремеслами, промисловСЦстю СЦ торгСЦвлею. Такий СЦдеал Сократа. Треба було виховати адептСЦв цього СЦдеалу. ЗвСЦдси невпинна, безперервна, день за днем ведеться пропагандистська дСЦяльнСЦсть Сократа. Сократ розмовляСФ про хоробрСЦсть, розсудливСЦсть, справедливСЦсть, скромнСЦсть. ВСЦн хотСЦв би бачити в афСЦнських громадянах людей хоробрих, але скромних, не вимогливих, розсудливих, справедливих у вСЦдносинах до своiх друзСЦв, але зовсСЦм не до ворогСЦв. Громадянин повинен вСЦрити в богСЦв, приносити iм жертви СЦ взагалСЦ виконувати всСЦ релСЦгСЦйнСЦ обряди, сподСЦватися на милСЦсть богСЦв СЦ не дозволяти собСЦ "зухвалостСЦ" вивчати мир, небо, планети. Словом, громадянин повинен бути смирним, богобоязливим, слухняним знаряддям в руках "благородних панСЦв". СлСЦд, нарештСЦ, згадати, що Сократ намСЦтив так само класифСЦкацСЦю державних форм, виходячи з основних положень свого этико-полСЦтичного навчання. ДержавнСЦ форми, згадув
Copyright © 2008-2014 geum.ru рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение