Проблема виховання в педагогічній та літературній спадщині Сухомлинського і Ушинського
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
батька й матері синівська невдячність, байдужість сина, дочки до того, як відбивається на здоровї батьків їхня праця, поведінка... Бережіть здоровя батьків.
До кінця днів своїх людина мусить залишатися сином... навіть тоді, коли вже немає серед живих його матері і батька... Будь здатним посиновньому ставитися до людей, які є твоїми батьками й матерями. Вмій відчувати найтонші душевні рухи матері й батька.
На мій погляд, жоден педагог світу не сказав так мудро і переконливо про сімейне виховання, про роль батька і матері у ньому, як Василь Олександрович Сухомлинський. Велику справу зробила б Українська держава для виховання майбутніх поколінь, якби "Батьківська педагогіка" В. О. Сухомлинського стала надбанням кожної української сімї.
Сучасні вчені теж займаються питаннями сімейного виховання. принципи національного виховання юних поколінь дають можливість надати процесу роботи з батьками наукового штибу, виявляють свою роль у спрямуванні всієї навчально-освітньої і виховної системи на засвоєння дітьми національної духовної культури, активізації на цій основі організації педагогічної просвіти батьків.
Ідеал родинного щастя в українській народній педагогіці яскраво висловив великий наш поет І. Котляревський:
Де згода в сімействі,
Де мир і тишина
щасливі там люди,
блаженна сторона...
Вдумаймося в оце велике й багатогранне поняття згода в сімействі. У чому вона полягає? "У глибокому благородстві, красі людських взаємовідносин", - писав В.О. Сухомлинський. "Ще в ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці відносини найголовніше моральне багатство сімї".
"На моральному здоровї сімї будується педагогічна мудрість школи", відзначав великий педагог.
У процесі родинного виховання потрібна правильна і цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. А тому В.О.Сухомлинський не тільки проповідував потребу педагогічної освіти батьків, а й практично її здійснював.
А щоб по-справжньому організувати виховання в родині, треба максимально використовувати кращі здобутки народної педагогіки.
"Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сімя: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності", писав В.Сухомлинський.
А справжнє виховання приходить з належним оволодінням батьками сучасних педагогічних знань, вивчення власних родоводів, традицій своєї родини.
З метою підвищення ефективності занять в школі слід використовувати бесіди і відкриті уроки, куди запрошуються батьки, бабусі, дідусі. Інші члени родини. "Всі шкільні проблеми стоять і перед сімєю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сімю".
В.Сухомлинський був переконаний, що успіху у вихованні поколінь можна досягнути тільки спільними зусиллями сімї і школи.
На уроках тихого читання, де присутні батьки і діти, необхідно звертати увагу на особливості поетичного мовлення, на багатозначність слова сімя. Сімя це "сім я", і фантазувати з дітьми на тему семи, цих своєрідних "родин" у природі: семи барв веселки, семи днів у тижні, семи нот у музиці і т.д., складаю з дітьми міні-твори, казочки, оповідання.
Все на світі народжується з маленького зерняти, з насінини. І наша сімя народжується з малого сімячка. Це любов моїх тата і мами. Вони кажуть, що я для них найдорожчий, бо найменший, а мені дорогі всі сім "я" в нашій родині дідусь та бабуся, тато, мама, мій братик і сестричка.
Семеро добрих людей, що люблять одне одного, разом дружно трудяться. А ще памятають, що всі ми одного роду. Бо на одній землі народилися, одним рідним словом освятилися.
Розмову про сімю, родину, родинні традиції, любов і повагу між її членами не завершую на уроках, а продовжую на родинних зустрічах і святах.
Родинне свято подія в класі. Це підсумок великої роботи усіх членів родини: батьків, матерів, бабусь і дідусів, дітей і вчителя. Якщо ми хочемо, щоб наші діти виростали справжніми людьми, вміли відчувати найтонші душевні рухи рідних людей, їх потрібно виховувати ще змалку, "З перших днів перебування дитини в школі ми пробуджуємо в неї добрі почуття сердечність, чуйність до внутрішнього світу іншої людини. Чим менша дитина, тим легше пробудити в неї добрі почуття", писав В.О. Сухомлинський.
Особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки!
"Найближчою людиною в роки ранньої юності, згадував В.О. Сухомлинський, була для мене бабуся Марія чудова людина, якій я зобовязаний усім, що увійшло в мою душу гарного, чесного, мудрого".
На святі "Літа на зиму повернули" бабусі й дідусі діляться з онуками своїми секретами кулінарії, народної медицини, розповідають їм легенди, бувальщини, бабусі-поетеси пишуть для них вірші. А діти, у свою чергу, дарують їм пісні, танці, ніжні й теплі слова.
Згадали і тих дідусів і бабусь, які пішли у вічність. Вшанували їх память хвилиною мовчання. "Треба утверджувати в дитячих серцях не тільки життєрадісні почуття, а й почуття печалі. Навчити радіти і насолоджуватися щастям справа неважка. Набагато складніше виховати чуйність до горя, печалі. А без цієї чуйності не може дорожи?/p>