Проблема виховання в педагогічній та літературній спадщині Сухомлинського і Ушинського
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?іального, і педагогічного, аспектів ідеї всебічного розпитку особистості...[17].
Як бачимо, Сухомлинський визначає три рушійні, сили розвитку і виховання: саму індивідуальність, тобто її природу, спеціально організований соціум, і власну активність людини. Застерігаючи примітивне розуміння сутності цього поняття деякими педагогами, він підкреслював, що ідея всебічного розвитку несумісна з верхоглядством і всезнайством. "Виховання всебічно розвиненої особистості це вміння розібратися у великій кількості найскладніших і немовби непомітних на перший погляд залежностей бути мудрим вихователем означає насамперед розуміти причинно-наслідкові звязки в сьому, що ми повсякденно бачимо, робимо, чого ми чекаємо" В. Сухомлинський висловив виключно важливу ідею, що гармонія виховання визначається чимось провідним, яке впливає на всі інші якості виховання. Цим провідним компонентом є моральність, тому стрижнем всебічнорозвинутої людини є її духовність. Нерівність розумових здібностей розуміється частиною педагогів як перешкода всебічному вихованню. Сухомлинський оптимістично і гуманно розглядає цю проблему як розвиток духовних сил у найслабшого вихованця. Моральність це та сфера, де він може виявити себе. "Цією сферою і є моральний розвиток. Тут жодній людині не закрита дорога до вершин, тут справжня і безмежна рівність, тут кожний може бути великим і неповторним [19] "Усе, що робиться в школі, повинно мати глибокий моральний смисл" [19].
Далі Сухомлинський визначає проблеми цілі виховання. Передусім ставлення учнів до навчання, гармонія особистого щастя і суспільного блага, уміння підкоритися громадському обовязку.
Наступне це виховання потреб, культура бажань. Значною мірою це визначається тим, писав Сухомлинський, як у житті встановлюється гармонія між задоволенням матеріальних потреб і становленням, розвитком потреб духовних.
Василь Олександрович відмічав, що може бути добре налагоджений навчально-виховний процес, а духовного життя по суті немає, тоді відбувається "Збагачення розуму при зубожінні душі".
Засвоєння міцних, глибоких, осмислених знань, вироблення на все життя невикорінного людського бажання знати більше, ніж я знаю сьогодні, така шоста проблема реалізації ідеї всебічного розвитку особистості [23]. Нарешті він вказує, що все виховання вимагає високої педагогічної культури сімї, виховання у дітей моральної зрілості, дорослості.
У працях "Духовний світ школяра", "Народження громадянина", "Як виховати справжню людину" В.Сухомлинський створив ідеал справжньої людини, яка може бути нашим сучасником: відданість рідній землі, рідному народові, обовязок перед ними, любов до рідної мови, повага до старших, любов до матері і батька, бережливе ставлення до природи, доброта, працелюбність тощо.
Ідеал справжньої людини визначений Сухомлинським на засадах загальнолюдських цінностей і народної педагогіки.
1.2 Сухомлинський про розвиток мислення школярів
Школа стоїть на позиціях розвивального навчання і робить багато, щоб підготувати творчу, мислячу особистість. Тому виховання активної життєвої позиції особи органічно повязане з формуванням її мислення, розвитком та удосконаленням усіх якостей розуму.
В.Сухомлинський, зокрема, писав "мислення це дискретна робота мозку: мозок вмить відключається від однієї думки і переключається на іншу, потім знову повертається до першої і т.д." [17]. Ця особливість мозку і є механізмом мислення, вважав він.
В.Сухомлинський рекомендував учителям навчати учня уміння аналізувати свої думки, а також вивчати мислительну діяльність учня, щоб правильно керувати нею. "Це переключення відбувається вмить і від його швидкості залежить здатність зберігати і осмислювати в свідомості обєкт пізнання".
Розумовий розвиток, вважав В.Сухомлинський, був би неможливий без спеціальної його спрямованості та розвитку розумових сил і здібностей дітей. Над цим учителі Павлиської школи розпочинали працювати задовго до вступу дітей до школи. Водночас звертали увагу на те, як міркують діти, як проявляється дискретність роботи їхнього мозку.
Активне формування мислення учнів потребує від учителя глибокого проникнення у взаємозвязки навчання та розвитку дитини, проблемного навчання, оптимізації навчально-виховного процесу. В.Сухомлинський стверджував, що обовязково має бути обєктивний звязок між будовою навчання та характером загального розвитку учня. Упродовж багаторічної праці ним була сконструйована система початкового навчання, високоефективна для загального розвитку школяра. Вона дала змогу успішно формувати особистість молодшого школяра з високим рівнем розвитку мислення, практичних дій, спостережливості.
Дидактика В.Сухомлинського ґрунтується - на тому, що дитину необхідно навчити думати, спостерігати. Так, у роботі Павлиської школи особливе місце займали уроки мислення та уроки серед природи. Як радив великий педагог, перші наукові істини дитина має пізнавати з навколишнього світу, щоб джерелом думки була краса і невичерпні скарби природних явиш. Саме в природі вбачав В.Сухомлинський джерело розвитку дитячого розуму.
На таких уроках учитель звертає увагу на різноманітні обєкти і ставить перед школярами запитання, спонукаючи, їх досліджувати незнайоме [17].
"Якщо думка повязується із спостереженням, : зазначав Василь Олександрович, у дитини виробляється певний стиль розум?/p>