Причини та наслідки югославської кризи
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
Зміст
Вступ
Розділ 1. Історичні корені югославської кризи
- Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Національне питання в державі
1.2 Розпад Югославії, громадянська війна і її наслідки
Розділ 2. Інтернаціоналізація та ескалація югославської кризи
2.1 Керівна участь США у вирішенні югославської проблеми
2.2 Погляд Туреччини на балканську кризу
2.3 НАТО як гарант виконання рішень ООН
2.4 Політика російського уряду в контексті політики країн Заходу
Розділ 3. Україна і сучасне балканське питання
3.1 Участь України в регулюванні югославського конфлікту
3.2 Співпраця українського уряду з новоутвореними балканськими країнами
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Останнім часом одна з пріоритетних функцій зовнішньої політики забезпечення національної безпеки набула дещо нового змісту. Сьогодні для будь-якої держави стабільність та безпека в сусідніх державах, на регіональному та на загальносвітовому рівнях дедалі тісніше повязуються з поняттям безпеки національної.
Яскравим прикладом тенденції взаємозвязку та взаємопроникнення факторів національної безпеки та безпеки на більш глобальних рівнях є спроби держав міжнародного співтовариства на базі існуючих міжнародних та регіональних інститутів (ООН, ОБСЄ, НАТО, СНД) в рамках діючого міжнародного права врегульовувати ті складні конфліктні ситуації, з якими вони зіткнулись наприкінці цього століття в різних регіонах світу. Зокрема, в таких, як Таджикистан, Шрі-Ланка, Руанда, Сомалі, Придністровя, Абхазія, Кіпр, Ліван та інших. Одним з прикладів такого роду спроби є дії міжнародного співтовариства в найбільш вибухонебезпечному регіоні сучасної Європи, яким були й залишаються Балкани, особливо з огляду на події, які відбуваються сьогодні у Косово.
У цьому контексті Україна не є виключенням. Вона послідовно виступає за створення всеохоплюючих міжнародних систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них базовим компонентом своєї національної безпеки. Виходячи з свого важливого геостратегічного положення, Україна не може стояти осторонь процесів, які проходять як у регіоні, так і у світі в цілому.
Не маючи можливості вичерпно дослідити генезу політичних процесів на території Югославії, ми ставимо за мету зосередити увагу на вивченні причин та наслідків розпаду колишньої СФРЮ, а також участь України у вирішенні питань, повязаних з розпадом даної держави, а також визначити рівень співпраці українського уряду з урядами новоутворених колишніх югославських республік.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період початку ХХ і до кінця ХХ століття.
Якщо казати про територіальні межі дослідження, то вони, як це видно з вищесказаного, охоплюють територію колишньої союзної республіки Югославія та автономних одиниць Косово та Воєводина.
Якщо вести мову про літературний доробок з даної проблематики, то тут можна зазначити, що при розкритті комплексу питань використовувалась література публіцистичного і наукового характеру, а також сайтів Інтернет.
Зокрема дослідження Каменецького В. безпосередньо присвячене характеристиці політичних процесів в югославському регіоні (Каменецький В. Колишня Югославія конфліктогенний простір // Політична думка. 1995. - №2-3). Важливою також вбачається і праця Волкова В., обєктом дослідження в якій стали етнократичні тенденції в югословянському суспільстві (Волков В. Трагедия Югославии //Вопрси истории. 1992. - №2).
Нараховується ряд статей як наукового, так і публіцистичного змісту, автори яких намагалися дати власну оцінку діяльності українського уряду в регулюванні балканської кризи. Зокрема це статті Денисенко С.( Денисенко С. Україна і сучасне балканське питання //Історія в школі. 1999. №1-2), Сіліної Т. (Украина на Балканах: партнер или бедная родственница //Зеркало недели. 2001. - №30.).
Загальну групу складають дослідницькі розвідки щодо участі збройних сил України в миротворчих операціях ООН на Балканах та співпраці українського уряду з новоутвореними колишніми югословянськими республіками. Зазначимо, що у більшості статей інформативно-публіцистичний характер і наукова цінність їх не визначальна.
Втім саме врахування всього спектру існуючого історіографічного доробку за вивчаємою тематикою дозволить максимально повно і обєктивно розкрити суть дослідження.
Розділ 1. Історичні корені югославської кризи
- Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Національне питання в державі
Південні словяни (хорвати, словенці, чорногорці, македонці) випробовували національний гніт з боку австро-угорського уряду. У роки Першої світової війни різко загострилося питання про майбутній статус словенських і хорватських земель.
20 липня 1917 р. керівники югословянського уряду підписали Корфську декларацію, що передбачала утворення Королівства сербів, хорватів і словенців на югословянських землях Австро-Угорщини, Сербії й Чорногорії. За формою правління нова держава повинне було стати конституційною монархією.
США до ідеї утворення нової держави південних словян віднеслися стримано. В “14 пунктах” В. Вільсона мова йшла тільки про автономні права народів Австро-Угорщини. Англія не хотіла ліквідації імперії Габсбургів.
Катастрофічне положення австро-угорських військ на фронтах у другій