Причини та наслідки югославської кризи
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
и, викладені в резолюції №1199 Ради Безпеки ООН, зокрема, виведення регулярних збройних сил та контингентів спец поліції СРЮ з Косово, створення умов для повернення албанських біженців у місця їх постійного проживання дозволило уникнути застосування сили.
Україна також бере активну участь у спробах мирного врегулювання цього конфлікту та запобігання спроби його вирішення за допомогою сили.
Зокрема, Верховна Рада України у своїй заяві від 6 жовтня 1998 р. з приводу подій у Косово наголосила, що всупереч прагненням миролюбної світової громадськості вирішити проблему Косово політичним шляхом, на засадах міжнародно-правових норм, які стверджують недоторканість суверенних держав, певні сили вперто намагаються застосувати зброю на Балканах.
Парламент України закликав сербську владу і лояльних представників албанської общини Косово зупинити розбрат і вирішити проблему автономії на мирному, цивілізованому грунті. Водночас Верховна Рада звернулася до парламентарів та урядів Європи, до всього світового товариства із закликом уникнути застосування сили у вирішені даної проблеми. Того ж дня начальник управління політичного аналізу та планування МЗС України на брифінгу заявив, що Україна, безумовно, підтримуватиме рішення Ради Безпеки ООН про силові дії проти Югославії, якщо таке рішення буде прийняте. Водночас він наголосив на тому, що Україна незмінне зацікавлена в розвязанні проблеми Косово політичними засобами з використанням багатосторонніх механізмів.
У цілому ж офіційна позиція України чітко окреслена в заяві МЗС України, опублікованій 17 жовтня 1998 р. В ній, зокрема, зазначається, що Україна схвально ставиться до зусиль, спрямованих на політичне врегулювання ситуації навколо Косово, підтримує досягнення домовленості щодо розташування у Косово контингенту міжнародних спостерігачів під егідою ОБСЄ з метою моніторингу виконання рішень Ради Безпеки ООН.
Україна наголошує, що основою мирного врегулювання і надалі повинно залишатись збереження територіальної цілісності СРЮ з наданням широкої автономії Косово. Вона також підтверджує готовність направити своїх представників до складу контингенту міжнародних цивільних спостерігачів у Косово і взяти при цьому на себе головну роль.
Таким чином, зовнішня політика України щодо врегулювання кризових явищ у цілому і, зокрема, в Балканському регіоні в першу чергу ґрунтується на використанні міжнародне правових інститутів як бази для врегулювання кризових явищ у рамках діючого міжнародного права шляхом мирного їх врегулювання з запобіганням застосування силових методів.
3.2 Співпраця українського уряду з новоутвореними балканськими країнами
Македонія
23 липня 1993 року Україна визнала державну незалежність Колишньої Югославської Республіки Македонія (назва, під якою країну прийнято до 00Н). 20 квітня 1995 року шляхом обміну нотами між Україною і Республікою Македонія (КІОРМ) встановлено дипломатичні відносини.
Офіційні контакти між двома країнами започатковано у травні 1996 року візитом делегації України на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В. Пустовойтенком.
34 червня 1997 року відбувся офіційний візит до Македонії Міністра закордонних справ України Г. Удовенка.
У вересні того ж року під час роботи 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент України Л. Кучма зустрівся з Президентом Македонії К. Глігоровим.
14 березня 1998 року в Україні з офіційним візитом перебувала делегація Республіки Македонія на чолі з Міністром закордонних справ Б. Ханджнийскі. Під час переговорів досягнуто домовленості про визнання Україною цієї держави під її конституційною назвою Республіка Македонія.
16 17 грудня 1998 року відбувся офіційний візит Президента України Л. Кучми до Республіки Македонія, в ході якого підписано Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Македонія.
30 липня 1999 року в рамках проведення саміту Пакту стабільності для країн Південно-Східної Європи у Сараєві (Боснія і Герцеговина) відбулася зустріч Президентів двох держав Л. Кучми і К. Глігорова.
Договірно-правова база між нашими країнами перебуває в стадії формування. Підписано низку міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод. 25 лютого 1999 року македонська та 11 січня 2000 року українська сторони ратифікували Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Македонія.
Македонія, з огляду на її геостратегічне положення, темпи оновлення господарської інфраструктури та потребу індустріалізації господарства, є перспективним економічним партнером України в Балканському регіоні.
Словенія
11 грудня 1991 року Скупщина Республіки Словенія визнала державну незалежність України. Цього ж дня Україна першою з великих європейських країн визнала державну незалежність Республіки Словенія. 10 березня 1992 року між Україною і Словенією встановлено дипломатичні відносини.
28 січня 1994 року відбувся офіційний візит в Республіку Словенія Міністра закордонних справ України А. Зленка. Було підписано Протокол про співробітництво між МЗС України і МЗС Республіки Словенія. Під час офіційного візиту в Словенію Міністра закордонних справ України Г. Удовенка 11 13 травня 1997 року укладено Угоду про співробітництво в галузі освіти, науки та культури.
11 12 вересня 1997 року Республіку Словенію відвідав Премєр-міністр України В. Пустовойтенко. Він узяв участь У Щорічному саміті глав урядів країн учасниць ЦЕФТА У місті Порторож. 25 26 лис