Анатомо-фiзiологiчнi особливостi дихальноi та травноi систем в дiтей
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАРЗНИ
ЛУБЕНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ
РЕФЕРАТ
З ПЕДРЖАТРРЖРЗ
НА ТЕМУ: Анатомо-фiзiологiчнi особливостi дихальноi системи в дiтей. Анатомо-фiзiологiчнi особливостi травноi системи в дiтей
Виконала: студентка групи Ф-31
Сергiiнко Олена
Лубни 2009
Анатомо-фiзiологiчнi особливостi дихальноi системи в дiтей
Дихальнi шляхи подiляють на три вiддiли: верхнiй (нiс, глотка), середнiй (гортань, трахея, бронхи), нижнiй (бронхiоли, альвеоли). До моменту народження дитини iх морфологiчна будова ще недосконала, з чим повязанi й функцiональнi особливостi дихання. Формування органiв дихання закiнчуiться в середньому до 7-рiчного вiку, а в подальшому збiльшуються лише iх розмiри. Усi дихальнi шляхи в дiтей мають значно меншi розмiри та вужчий просвiт, нiж у дорослих. Слизова оболонка бiльш тонка, нiжна, легко пошкоджуiться. Залози недостатньо розвинутi, продукцiя IgA та сурфактанту незначна. Пiдслизовий шар пухкий, мiстить незначну кiлькiсть еластичних i сполучнотканинних елементiв, багато васкуляризований. Хрящовий каркас дихальних шляхiв мякий та податливий. Це сприяi зниженню барiрноi функцii слизовоi оболонки, легшому проникненню iнфекцiйних та атопiчних агентiв у кровяне русло, виникненню передумов до звуження дихальних шляхiв за рахунок набряку.
Нiс i носоглотковий простiр у дiтей раннього вiку мають малi розмiри. Носовi ходи вузькi, раковини товстi (нижнi розвиваються до 4-рiчного вiку), тому навiть незначнi гiперемiя та набряк слизовоi оболонки зумовлюють непрохiднiсть носових ходiв, спричинюють задишку утруднюють ссання. З придаткових пазух до моменту народження iормованi лише гайморовi (розвиваються до 7 рокiв життя). Етмоiдальна, iеноiдальна та двi фронтальнi пазухи закiнчують свiй розвиток до вiку 12, 15 та 20 рокiв вiдповiдно.
Носослiзна протока коротка, розташована близько до кута ока, клапани ii недорозвиненi, тому iнфекцiя легко проникаi з носа в конюнктивальний мiшок.
Глотка вiдносно широка та мала. РДвстахiiвi (слуховi) труби, що зiднують носоглотку та барабанну порожнину, короткi, широкi, прямi й розташованi горизонтально, що полегшуi проникнення iнфекцii з носа до середнього вуха. У глотцi розташоване лiмфоiдне кiльце Вальдеiра-Пирогова, до складу якого входять 6 мигдаликiв: 2 пiднебiннi, 2 трубнi, 1 носоглотковий i 1 язиковий. При обстеженнi ротоглотки застосовуiться термiн зiв. Зiв - це анатомiчне утворення, оточене внизу коренем язика, з бокiв - пiднебiнними мигдаликами та дужками, вгорi - мяким пiднебiнням та язичком, ззаду - задньою стiнкою ротоглотки, спереду - ротовою порожниною.
Надгортанник у новонароджених вiдносно короткий та широкий, може бути причиною функцiонального звуження входу в гортань та виникнення стридорозного дихання.
Гортань у дiтей розташована вище i довша, нiж у дорослих, маi лiйкоподiбну форму з чiтким звуженням у дiлянцi пiдзвязкового простору (у новонародженого 4 мм), яке поступово розширюiться (у 14 рiчному вiцi до 1 см). Голосова щiлина вузька, мязи ii легко стомлюються. Голосовi звязки товстi, короткi, слизова оболонка дуже нiжна, пухка, значно васкуляризована, багата на лiмфоiдну тканину, що легко призводить до набряку пiдслизовоi оболонки при респiраторнiй iнфекцii та виникнення синдрому крупу.
Трахея вiдносно бiльшоi довжини i ширини, лiйкоподiбноi форми, Мiстить 15-20 хрящових кiлець, дуже рухлива. Стiнки трахеi мякi, Легко спадаються. Слизова оболонка нiжна, суха, добре васкуляризована.
До моменту народження дитини бронхiальне дерево iормоване. Розмiри бронхiв iнтенсивно збiльшуються на 1-му роцi життя та в Пiдлiтковий перiод. iх також утворюють хрящовi пiвкiльця, якi в ранньому дитинствi не мають замикальних пластинок, зiднанi фiброзною перетинкою. Хрящi бронхiв дуже еластичнi, мякi, легко змiщуються. Бронхи в дiтей вiдносно широкi, правий головний бронх i майже прямим продовженням трахеi, тому саме в ньому найчастiше виявляються стороннi предмети. Для найдрiбнiших бронхiв характерна абсолютна вузькiсть, чим пояснюiться виникнення обструктивного синдрому саме в дiтей раннього вiку. Слизова оболонка великих бронхiв вкрита миготливим вiйчастим епiтелiiм, який виконуi функцiю очищення бронхiв (мукоцилiарний клiренс). Незавершенiсть мiiлiнiзацii блукаючого нерва та недорозвинення дихальних мязiв сприяють вiдсутностi кашльового рефлексу в маленьких дiтей або дуже слабким кашльовим поштовхам. Накопичений у дрiбних бронхах слиз легко закупорюi iх i призводить до виникнення ателектазiв та iнфiкування легеневоi тканини.
Легенi в дiтей, як i в дорослих, мають сегментарну будову. Сегменти роздiленi мiж собою тонкими сполучнотканинними перетинками. Основна структурна одиниця легенi - ацинус, але термiнальнi Його бронхiоли закiнчуються не китицею альвеол, як у дорослих, а Мiшечком (sacculus), з мереживних краiв якого поступово формуються новi альвеоли, кiлькiсть яких у новонароджених у 3 рази менша, нiж у дорослих. З вiком збiльшуiться i дiаметр кожноi альвеоли. Паралельно наростаi життiва iмкiсть легень. РЖнтерстицiальна тканина легень пухка, багата на судини, клiтковину, мiстить мало сполучнотканинних та еластичних волокон. У звязку з цим легенева тканина в дiтей перших рокiв життя бiльш насичена кровю, менш повiтроно