Аналіз структури джерел коштів та єфективності їх використання
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
ство може використовувати без витрат для кредиторів.
Коефіцієнт фінансової залежності (Kфз):
, (1.3)
де ПК позиковий капітал;
ЗК загальний капітал.
Він характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу. Оптимальним значенням його є 0,4 (40%).
Плече фінансового важеля, або коефіцієнт фінансового ризику (Кфр):
, (1.4)
Він свідчить про фінансову незалежність підприємства від залучених позикових коштів і показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу. Оптимальне його значення 0,3 0,5. Критичним значенням його вважається 1. Економісти вважають, що при високих показниках оборотності обігових коштів, критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без особливих наслідків для ринкової стійкості.
Багато вчених-економістів відносять перераховані вище коефіцієнти до показників фінансової стійкості.
Крім цих показників, при аналізі структури джерел коштів використовуються окремі показники, що відбивають різні тенденції у зміні структури деяких груп джерел.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кдз):
, (1.5)
де ДЗ довгострокові зобовязання.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості (Kкз), що характеризує частку короткострокових зобовязань підприємства у загальній сумі зобовязань:
, (1.5)
де ЗСЗ загальна сума зобовязань.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших поточних зобовязань (Kкзп):
, (1.6)
де КЗ кредиторська заборгованість;
ІПЗ інші поточні зобовязання.
Коефіцієнт капітального покриття (ККП) співвідношення власного капіталу та активів:
, (1.7)
Власний капітал мас становити не менш ніж 30% вартості активів.
Коефіцієнт участі акціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування (використовується у закордонній практиці) (Ка):
, (1.8)
де СК статутний капітал; ВБ валюта балансу. Потім даємо оцінку цим коефіцієнтам.[23]
Показники структури капіталу мають призначення показувати ступінь вірогідного ризику банкрутства підприємства у звязку з використанням позикових фінансових ресурсів. Дійсно, коли підприємство не використовує позикові фінансові ресурси взагалі, то ризик банкрутства підприємства дорівнює нулю. При збільшенні частини позикового капіталу збільшується ризик банкрутства, тому що зростає обєм зобовязань підприємства. Дана група фінансових коефіцієнтів в першу чергу цікавить існуючих і потенціальних кредиторів компанії. Керівництво компанії і власник оцінюють підприємство як неперервно діючий господарський обєкт. У кредиторів двоякий підхід. Кредитор зацікавлений в тому, щоб фінансувати діяльність успішно діючого підприємства, розвиток якого буде відповідати очікуванням. Наряду з цим вони повинні враховувати можливість негативного розвитку подій і можливість наслідку непогашення заборгованості і ліквідації компанії. Від успішної роботи компанії кредитори не отримують ніяких переваг: просто своєчасно відбувається виплата відсотків і погашення капітальної суми боргу. Тому вони повинні ретельно проаналізувати ризики, що існують для погашення заборгованості у повному обсязі, особливо якщо позика надається на тривалий термін. Частина цього аналізу є в тому аби визначити наскільки вагомим буде вимога про погашення заборгованості якщо компанія буде перебувати у скрутному становищі. [24]
Як правило, заборгованість звичайних кредиторів погашається після виплати податків, погашення заборгованості по заробітній платі і задоволення претензій кредиторів по забезпеченим позиках, які надавались під конкретні активи, наприклад, будівля або обладнання.
Який би коефіцієнт ми не обрали з тих, що характеризують структуру капіталу, аналіз частки позикового капіталу, по суті, зостається статичним і не приймає до уваги динаміку операційної діяльності компанії та зміни її економічної вартості. Аналіз цілком полягає на даних балансу, який є статичною характеристикою фінансового стану компанії на певний момент часу. По цій причині дані показники не дають повного уявлення про платездатність компанії і її здатності виплачувати проценти та основну суму боргу в обумовлені строки, тобто обслуговувати борг.
Показник забезпеченості процентів використовується для характеристик і можливості компанії забезпечувати борг. Для розрахунку використовується відношення чистого прибутку (виручки) до виплати процентів (Р1) і податків до суми процентів по боргу, які підлягають оплаті в даному звітному періоді (Р2). Розрахунок проводиться за формулою:
(1.9)
При розрахунку цього коефіцієнту виходять з допущення, що основним джерелом коштів для обслуговування боргу буде прибуток від операційної діяльності компанії, і будь-яке значне відхилення у цьому співвідношенні може слугувати сигналом можливих ускладнень. Але значне коливання розміру прибутку це лиш один вид ризику. Не буває чітко вироблених критеріїв, яким повинно бути це співвідношення. За звичай кредитори вимагають включення у договір про надання суди умови, що оговорює у скільки раз прибуток повинен покривати суму підлягаючих сплаті процентів.
Показник забезпеченості процентів і капітальної суми боргу більш в повному обсязі характеризує здатність компанії обслуговувати борг. При розрахунку показника розраховується не тільки сума процентних платежі