Аналіз психофізіологічних особливостей поведінки пілота в екстремальних умовах

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

адків несприятливих психофізичних змін:

1. Тремор тремтіння тіла чи кінцівок.

2. Крайня втомленість, знесилення.

3. Мязева "зажатість", мимовільне сильне напруження мязів.

4. Оціпеніня.

5. Втрата координації рухів.

6. Сильний біль від отриманих пошкоджень.

7. Говолокружіння, тошнота, рвота, втрата свідомості.

8. Мимовільне чи часте сечовипускання.

Під впливом усіх обставин екстремальних ситуацій і несприятливих функціональних змінах психічної діяльності виникають й цілісні важкі психічні стани, які ускладнюють здійснення нормальної активності. До осоновних відносяться стани:

  • психологічної заглушеності
  • підсвідомого автоматизму
  • фрустрації

Стан психологічної заглушеності стан ускладеного функціонування свідомості людини. При всіх труднощах він характеризується, тим не менше, збереженням у своїй основі всідомого контролю та регуляції поведінки і дій. Головні достоїнства особистості людини, позитивні мотивації (патріотизм, відповідальність, мораль честь та ін.) продовжують регулювати поведінку та дії. Однак, в ситуації швидко, бурхливо та небезпечно протікаючих подій сприйняття та розуміння оточуючого стає смутним: те, що відбувається бачиться ніби через туман, а зусилля свідомості в основному затрачаються на стримання різких негативних реакцій, які "виринаються назовні" і забезпечення безпеки дій. Все це несприятливо відбивається на успіху вирішення задач, що стоять перед людиною.

Стан підсвідомого автоматизму втрата свідомого контролю за своїм станом, поведінкою та діями; їх регуляція опускається на підсвідомий рівень. Стимули та цінності, ідеї та ідеали, які лежать за межами безпосередньо тієї обстановки, яка сприймається, починають оцінювати як далекі, нереальні та не маючі на даний момент значення. Усвідомлюване тимчасово стає невеликим острівцем на полі підсвідомості, яке його оточує, де функціонують автоматизми. Людина переходить до рефлексування, миттєвими машинальними відповідями на фактори, відповідаючи в рерговий раз на той, який до нього блище і здається найбільш небезпечним. Замість строго розрахованих і відповідаючих специфіці подій, вчинків та дій всі більшу і більшу роль починають грати імпульсивні, автоматичні механізми та дії. Активність набуває характер функціонування людини-машини, автомата, хоча доречність дій на примітивному рівні зберігається.

В такому важкому психічному стані основою надійної поведінки слугують професійні навики і глибоко прониклі у свідомість та підсвідомість, ставші міцною звичкою та потребою соціальні норми поведінки. Якщо таких базових основ регуляції поведінки у даного індивіда немає, то він втрачає будь-яку можливість мінімальної успішної поведінки в екстремальній ситуації, він частіше впадає в інший стан фрустрація.

Фрустраційний стан (фрустрація) стан, який виникає при зіткненні людини з непереможною перепоною (складністю) на шляху до досягнення цілі, задоволення сильного бажання чи потреби. Це невип=рішений психологічний конфлікт між дуже бажаним результатом та можливостями його досягнення.

Фрустрація, будучи нездоланною, розрушає доречну діяльність і приводить до підміни її адекватними ситуаціями "замінниками":

  • агресією. Вона може виражатися в словесній формі чи фізичній. Вона також може спонукати до відчайдушної сміливості;
  • фіксацією повторенням неефективних способів поведінки (по типу повторного "наступання на граблі");
  • відмовою свідомим чи вимушеним переходом до інших форм реагування на ситуацію втечею у власні переживання, самокопання; стимуляцією, спасінням втечею, переходом до загальмованої чи істеричної поведінки, фантазіям та мріям, зрадництву, а іноді і втечі з життя (суїцид);
  • активація механізмів психологічного захисту спроби зняття чи зниження нестерпних для свідомості психологічних навантажень: раціоналізація підбір пояснення свого невисокого стану чи поведінки; проекція приписування іншим людям тих же недоліків в стані та поведінці, які й має сама людина; витіснення забування, "викидання" з думок та памяті подій неприємного характеру, які виводять людину з норми; компенсації прагнення отримати задоволення в чомусь іншому, побічному по відношенню до невдалих ситуацій та дій.

 

2. Діяльність оператора в особливих умовах

 

Діяльність оператора зазвичай протікає в умовах, які предявляють до нього завищені вимоги. Такі вимоги називаються особливими (ускладненими, унікальними). До ряду таких умов відносяться: наявність фактору ризику, висока психологічна "ціна" діяльності, ускладнені функції оператора, розширення діапазону швидкостей процесів, якими управляють, збільшення темпу діяльності, монотонність роботи в умовах очікування сигналу до дії, співставлення різних за ціллю дій в одній діяльності, переробка великих обємів та потоків інформації (перенавантаження інформацією), дифіцит часу на виконання необхідних дій, складна динаміка зміни функціональних станів, виникнення аварійних ситуацій, недостатність інформації (сенсорний голод), обмеження рухової активності (професійна гіпокінезія) та ін.

Особливі умови предявляють завищені вимоги до оператора, часто являються причиною помилок та зривів в його роботі, несприятливо впливають на працездітністю та стан здоровя. особливі умови завжди повязані з впливом екстремальних факторів чи виникненням ектренних ситуацій,. В залежності від ступеню часто?/p>