Аналіз особливості емоційного компоненту Я-концепції співзалежності батьків
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
1. Теоретичний аналіз особливості емоційного компоненту Я-концепції співзалежності батьків
1.1 Поняття Я-концепції в дослідженнях вітчизняних науковців
Звертаючись до теоретичного аналізу проблеми суті і феномена Я-концепції як наукової категорії, слід зазначити, що багато аспектів є обєктами міждисциплінарних напрямів: медико-біологічних, психолого-педагогічних, мистецтвознавчих і суспільних наук. Складність і багатоаспектність проблеми Я-концепції множинність підходів до розуміння її суті, природи, структури, а також до методів її вивчення.
У науці існують різні підходи до вивчення Я-концепції: функціональний, когнітивний, гуманістичний, вітчизняній психології та інші. Таке різноманіття підходів, з одного боку, дозволяє зясувати різні її компоненти, а з іншою, утрудняє визначення конкретного змісту даного поняття.
Як наукове поняття, Я-концепція увійшло до ужитку порівняно недавно, але це не означає, що реальність цього психічного утворення особи раніше не вивчалася. Історичний аспект аналізу проблеми дозволив встановити, що дослідження Я-концепції беруть свій початок у філософських працях (Р.Гегель, Р.Декарт, І.А. Ільін, І. Кант, А.Камю, А.Ф.Лосев, B.C. Соловїв, І.Г. Фіхте, Д.Юм і ін.).
Істотно підкреслити, що в науковій літературі, як вітчизняній, так і зарубіжній, немає єдиного трактування поняття Я-концепція. До цих пір не вироблено цілісного, пояснювального і описового терміну, адекватно того, що розкриває науковий вміст самого феномена Я-концепція в різних галузях наукового знання. При цьому, феномен Я-концепції зазвичай виражається в таких генетично споріднених нею термінах як самосвідомість, самопізнання, самооцінка, образ Я, ідентичність. Хоча всі вони взаємозвязані, їх співвідношення і значущість в різних наукових підходах неоднакові.
У сучасних вітчизняних дослідженнях проблеми Я-концепції наголошується, що різні теоретичні конструкції і методологічні підходи до вивчення Я-концепції не співвідносяться один з одним, оскільки учені, відправляючись в своїх дослідженнях від різних цілей і завдань, приходять до суперечливих поглядів на дану категорію, її структурні і змістовні складові. Зіставлення поглядів різних наукових шкіл дозволило нам синтезувати зарубіжні і вітчизняні дослідження і виявити сутнісний звязок між ними. На підставі цього можна сказати, що в психології вивчалося:
1) зміст образу Я категорії, в яких індивід усвідомлює свої особливості, наявність або відсутність у себе тих або інших рис (Б.Г.Ананьєв, Р. Берні, B.C. Мерлін, А.Г. Спіркін і ін.);
2) структурні компоненти Я-концепції, куди входять: Я-реальне, Я-ідеальне і тому подібне;
3) походження Я-концепції, яке розглядається як результат спілкування дитини з дорослим;
4) регулятивна функція Я-концепції, яка була виявлена.
При цьому можна відзначити, що як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники рахують стан вирішення проблеми в цілому незадовільним (Л.С.Виготський, А.Н.Леонтьев, А.Г. Спіркін, Р. Уайлі і ін.). Наприклад, А.Н.Леонтьев, що характеризував проблему як проблему високого життєвого значення, що вінчає психологію особи, розцінював в цілому як невирішену, таку, що вислизає від науково-психологічного аналізу. Це думка, на наш погляд, актуально і в сучасних дослідженнях.
Що стосується вітчизняної науки, те вивчення проблеми Я концепції склалося на рубежі XIX і XX століть і повязано з аналізом свідомості і самосвідомості. Вже тоді росіяни учені А.І. Галич, Д.А. Дріль, С.С.Корсаків, І.А.Сикорський розглядали проблему усвідомлення особою себе в нерозривній єдності субєкта і обєкту, вважаючи, що усвідомлення людиною свого найближчого середовища і усвідомленням ним самого себе здійснюється в один і той же час, тобто людина відразу виступає і як Я, і як не Я.
Очевидно, що обговорення вітчизняних концепцій, повязаних з самосвідомістю особи, неможливе без звернення до робіт класиків психологічної думки, таких як Б.Г.Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, В.Н.Мясшцев, Б.Ф.Лом, Л.І. Божовіч, Л.С.Виготський, І.С.Кон. Істотно підкреслити, що основним методологічним принципом, що визначає дослідження самосвідомості особи у вітчизняній психології, є концепція Б.Г.Ананьєва про комплексний, цілісний підхід до особи, якої ми дотримуємося. Цілісний підхід до вивчення особи простежується філософсько-теоретичних роботах С.Л.Рубінштейна, Л.І. Анциферової. При цьому в методологічних дослідженнях Б.Ф.Ломова про системний підхід до особи центральним напрямом є уявлення про розвиток особи як про багаторівневий, багатошаровий, багатоаспектний процес.
ПрацямиВ.М.Бехтерева, А.Ф.Лазурського, В.Н.Мясищева закладені концептуальні основи теорії діяльності мозку і теорії відносин, теорії розвитку особи. Для нас цінність ідей В.Н.Мясищева в тому, що достатня опрацьованість теорії відносин дозволяє досліджувати Я-концепцію особи студента в контексті реальних життєвих відносин субєкта, соціальних ситуацій його розвитку, за якими коштують мотиви і потреби.
Зокрема, Мясищев В.Н. виділяє у відносинах емоційну, оцінну і конативну (поведінкову) сторони. У його трактуванні, емоційний компонент сприяє формуванню емоційного відношення особи до обєктів середовища, людям і самому собі. Оцінний компонент сприяє сприйняттю і оцінці (усвідомленню, розумінню, поясненню) обєктів середовищ