Аналіз особливості емоційного компоненту Я-концепції співзалежності батьків
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?і вони існують злито. Так само образ Я і самооцінка піддаються лише умовному концептуальному розрізненню, оскільки в психологічному плані вони нерозривно взаємозвязані. Образ і оцінка свого Я привертають індивіда до певної поведінки; тому глобальну Я-концепцію ми можемо розглядати як сукупність установок індивіда, направлених на самого себе. Проте ці установки можуть мати різні ракурси і модальності.
Більшість авторів при вивченні Я-концепції враховують ці модальні відмінності. Нерідко підкреслюється, що думки, дії, жести інших людей, що відносяться до індивіда, виступають для нього як основне джерело даних про саме собі. Як ми побачимо надалі, розглядаючи генезис Я-концепції у індивіда, реальне Я і соціальне Я повинні бути, узгоджені за змістом. З іншого боку, між змістом реального Я і змістом ідеального Я можуть спостерігатися істотні розбіжності, які піддаються обєктивному вимірюванню.
1.3.1 Самооцінка
Самооцінка, елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків; важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з тими, що оточують, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток його особи. Самооцінка тісно повязана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою ставить. Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різної трудності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній світ особи, спотворює її мотиваційна і емоційно-вольова сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку.
Самооцінка складається, по-перше, під впливом тих оцінок, які дають людині інші люди. Людина схильна оцінювати себе так, як, на його думку, він оцінюється оточуючими. Зневага до такого роду зовнішньої оцінки рідко буває щирою, людина так чи інакше її враховує. По-друге, самооцінка формується в результаті зіставлення образу реального Я (якою людина бачить сама себе) з образом ідеального Я (якою людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу між цими утвореннями відповідає гармонійному душевному складу особи. Самооцінка залежить також від того, якою мірою людина відчуває себе таким, що належить до значущої для нього соціальної групи.
У формуванні самооцінка на ранніх ступенях розвитку дитини велику роль грають оцінки тих, що оточують, оскільки на аналіз власної діяльності вона ще не здатний. Покладе, оцінки з боку дорослих є важливою умовою збереження дитиною емоційного благополуччя. Надалі, у міру накопичення досвіду все більше значення в поведінці починає набувати оцінка результатів власної діяльності. Стійка самооцінка, що постійно формується, певною мірою звільняється від оцінок тих, що оточують, стає самостійним регулятором поведінки дитини. Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінками з боку тих, що оточують. Якщо ці оцінки вищі за самооцінку, то розбіжність між ними може стати чинником, стимулюючим розвиток особи, коли людина прагне досягти рівня оцінки тих, що оточують.
1.3.2 Самоповага
У психології самоповага або самооцінка є субєктивною оцінкою людиною себе як внутрішньо позитивного або негативного до якогось ступеня.
Разом з самоповагою існують дві повязані з ним протилежності негативного сенсу: недооцінка себе, свого роду, звільнення себе від необхідності самореалізації, яка підміняється ухильністю і виверткістю з метою отримання визнання і підтвердження цього визнання, здобутого без реальних зусиль плідної діяльності.
Самоповага і визнання себе іншими це два різних, багато в чому протилежних відчуття себе. Чим спокійніше і впевненіше за чоловік поважає себе самого, тим менше він потребує визнання іншими людьми. І навпаки: чим сильніше за чоловік жадає визнання, чим відчайдушніше хвалиться своїми досягненнями, своїм майном або звязками, тим більше убогою стає його самоповага.
1.3.3 Уявлення про себе
Майже всі люди хочуть думати про себе добре, тому що позитивна думка про себе приносить віру в те, що ми успішні тобто можемо досягати своїх цілей. По-друге, відношення до самих собі показує, наскільки добре йдуть справи в наший соціальному життю.
Небагато з нас можуть з повним правом заявити, що вони ніколи не піддаються бажанню розглядати себе з позитивного боку, думати про себе з схваленням. Більшість людей повідомляють про те, що вони володіють високою самоповагою, оптимістично бачать свої перспективи на майбутнє і що у них більше сприятливих характеристик і здібностей, чим у середньої людини. Простіше кажучи, майже всі люди хочуть думати про себе добре.
Ми хочемо бачити себе в позитивному світлі принаймні по двох причинах. По-перше, позитивна думка про себе приносить віру в те, що ми успішні тобто можемо досягати своїх цілей, і ця віра допомагає нам акумулювати енергію, необхідну для того, щоб цих цілей досягти. З цієї точки зору позитивний погляд на себе веде нас до успіху. Таким чином, якщо ви знайдете спосіб підвищити свою думку про себе, то це поліпшить в якійсь мірі вашу здатність справлятися з важливими завданнями. По-друге, відношення до самих собі показує, наскільки добре йдуть справи в наший соціальному життю. Не дуже висока думка про себе часто говорить нам про те, що ми повинні переглянути і виправити свої відносини з іншими люд