Правовий режим цінних паперів в Україні
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?і папери акції, облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, які виглядають як сукупність майнових прав, що належать інвестору та мають при цьому високий ступінь ризику.
Друга група комерційні цінні папери векселі, чеки, коносаменти документи технічного характеру, які необхідні для оформлення майнових правовідносин.
Третя група державні цінні папери державні облігації, казначейські зобовязання, а також приватизаційні цінні папери. Вони, як уже зазначалося, гарантуються державою.
Подібна класифікація обумовлюється і особливостями правового режиму різного роду цінних паперів, їх обігоздатності та місцем в системі економічних відносин України.
Крім вказаної класифікації РЦП поділяється на певні сегменти:
за територіальною ознакою - світовий, регіональний, національний:
за категоріями емітентів - ринки цінних паперів підприємств, державних цінних паперів та ін.);
за термінами випуску - ринки безтермінових цінних паперів, термінових із встановленим терміном обігу та без такого терміну та ін.);
за видами (категоріями) цінних паперів - - ринки акцій, облігацій, векселів та ін.);
за принципом повернення фінансових активів - ринки боргових зобовязань та інструментів власності.
Скасування в 70-х роках XX ст. обмежень на переміщення капіталу в розвинених країнах світу зумовила виникнення міжнародного РЦП і відбило одну з основних тенденцій - глобалізацію світового господарства та процес інтеграції країн. Так, тільки з 1980 по 1990 р. частка міжнародних операцій з цінними паперами у ВВП США зросла з 9 до 93 %, Німеччини з 8 до 58 %, Японії з 7 до 119 %. Майже 40 % світового РЦП припадає на США, понад 20 % - на Японію.
Існують також цінні папери „другого порядку", до яких відносять:
1. Право підписки на акції. Це переважне право на придбання акціонерами нового тиражу цінних паперів пропорційно наявній процентній частці їхніх акцій.
2. Опціон, що представляє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників здобуває право чи покупки право продажу якоїсь кількості цінних паперів за визначеною ціною протягом певного часу. Власник опціону має право здійснити операцію чи відмовитися від неї, заплативши за це премію.
3. Варрант свідоцтво, яке видається разом з цінним папером, що дає право на додаткові пільги її власнику після закінчення визначеного терміну[46, c. 78-80].
Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, характеризується наявністю попиту, пропозиції і їхньої рівноважної ціни. Попит формують так звані інвестори - організації і громадяни, що мають вільні грошові заощадження і готові використовувати їх для покупки цінних паперів.
Пропозицію забезпечують акціонерні товариства, що випускають акції й інші цінні папери з метою залучити кошти для фінансування своїх програм, а також держава, що мобілізує кошти шляхом випуску в обіг облігацій державних позик і інших видів цінних паперів.
Випуску цінних паперів повинне передувати опублікування спеціального проспекту емісії, що містить достовірну і повну інформацію про характер діяльності емітента, його керівництво, капітал, доходи, заборгованості й інші показники його фінансового стану. У проспекті емісії вказується також якість цінних паперів, що випускаються, їхні види і скільки з випущених паперів емітент має намір продати. Продаж здійснюється на первинному ринку, за участю дилерів, організацій-гарантів. Первинний ринок це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.
В останні роки йде процес інтернаціоналізації ринків цінних паперів, у тому числі і первинного. Інституціональні інвестори, прагнучи диверсифікувати свої вкладення, виявляють зацікавленість до цінних паперів інших країн, їхня головна вимога - значний потенціал приросту вартості.
Однією з найважливіших є сегментація за ознаками класифікації витрат інвесторів, тобто поділ субєктів купівлі цінних паперів. Тут виокремлюють такі групи інвесторів:
1) індивідуальні інвестори, представниками яких є індивідуальні вкладники;
2) інституційні інвестори, деякі фінансові інститути: банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні союзи, інвестиційні фонди та компанії.
Залежно від цілей діяльності інвесторів можна поділити таким чином:
1) консервативні, мета безпека вкладень;
2) помірно агресивні, мета безпека плюс дохідність;
3) агресивні, мета дохідність плюс зростання вкладень;
4) досвідчені, мета дохідність плюс збільшення вкладень плюс ліквідність;
5) витончені, мета максимальний дохід.
За психологічною стійкістю інвесторів розрізняють як:
1) нестійкі навіювані (схильні до паніки);
2) стійкі навіювані;
3) стійкі аналітичні [53, c. 44-45].
На міжнародному ринку цінних паперів обертається велика кількість різноманітних видів цінних паперів. Їх можна поділити на три види: акції, облігації та похідні від них деривативи.
Акція цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь її власника у капіталі акціонерної компанії. Власники акцій на правах співласності акціонерної компанії, мають право на одержання частин прибутку компанії пропорційно своїй участі (частики), а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерної компанії.
Дохід, що одержує акціонер на акції називається девідендом, розмір якого залежить від маси прибутку, виду і кількості акцій та інвестиційної політики акціонерної компа