Правовий режим цінних паперів в Україні
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
овані. Це необхідно для захисту як прав інвесторів, так і інтересів емітентів і підтверджує необхідність існування інституту цінних паперів.
Стаття 4 Закону Про цінні папери та фондовий ринок передбачає поділ акцій на класи або види. Юридична суть класу (виду, серії) полягає в тому, що акції одного класу дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі у товаристві.
За ознакою класу закон визначає, по-перше, привілейовані і прості акції. По-друге, залежно від передбачених статутами обмежень прав відчуження (трансферт), розрізняють також іменні акції та акції на предявника (предявницькі).
Простими іменними закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обовязкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни.
Режим іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, в принципі, вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил.
Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобовязане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою - субєктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні) [44, c. 126-127].
Поступово в Україні формуються умови для повноцінного функціонування ринку іпотечних інструментів (тобто механізму іпотечного кредитування) іпотечних цінних паперів. Основне завдання, яке покликані виконувати іпотечні цінні папери, рефінансування довгострокових іпотечних кредитів. Цей інструмент не тільки сприяє залученню ресурсів для кредитування, а й забезпечує взаємодію субєктів іпотечного кредитування, а саме кредиторів, позичальників, фінансових посередників та інвесторів, тобто формує цілісність системи іпотечного кредитування.
В Україні іпотечні цінні папери зявилися після прийняття і введення в дію низки законодавчих актів, зокрема Законів України Про іпотеку, Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати та Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю. А саме Закон України Про іпотеку передбачив новий вид цінних паперів заставні та обумовив їх обіг, форму та зміст. Згідно зі ст. 20 цього Закону, заставна це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право власника на отримання від боржника виконання за основним зобовязанням, за умови, що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а в разі невиконання основного зобовязання право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна, як зазначає Д. Журавльов, являє собою глобально новий інститут і новий вид цінних паперів і може впливати на ринок цінних паперів і надати йому нових обертів, створюючи реальні можливості іпотекодержателю (власнику заставної) рефінансування власної діяльності [3, c. 9899].
Цікавим є питання щодо віднесення заставної до того чи іншого виду цінних паперів. Варто наголосити на тому, що згідно із Законом України Про іпотеку заставні не є іпотечними цінними паперами: вони визначені як окремий вид цінних паперів, хоч і забезпечених іпотекою. Відповідно до ст. 20 цього Закону заставна це борговий цінний папір. І тут ми бачимо чітку невідповідність цієї норми нормам загального Закону України Про цінні папери та фондовий ринок, оскільки у ст. 3 Цінні папери та їх класифікація заставна віднесена до групи іпотечних цінних паперів, а серед групи боргових цінних паперів вона не фігурує. Таку суперечність між цими нормами необхідно усунути шляхом внесення змін до ч. 1 ст. 20 Закону України Про іпотеку, виклавши її у такій редакції: Заставна це іпотечний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобовязанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобовязання - право звернути стягнення на предмет іпотеки.
У ст. 1 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати дано визначення іпотечного сертифікату: Іпотечний сертифікат це іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. У ст. 15 цього ж Закону передбачено два види іпотечних сертифікатів: сертифікати з фіксованою дохідністю і сертифікати участі. Відповідно до ст. 23 цього Закону сертифікати з фіксованою дохідністю це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: а) право на отримання номінальної вартості у передбачені умовами випуску сертифікатів терміни; б) право на отримання процентів за сертифікатами на умовах інформації про випуск сертифікатів; в) право на задоволення вимог у разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобовязань з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю, переважно перед іншими кредиторами емітента.
Відповідно до ст. 24 цього Закону сертифікат участі є іменним цінним папером. Сертифікати участі це сертифікати, які відповідно до цього Закону забезпечені іпотеками та посвідчують