Geum.ru

Правовий режим цінних паперів в Україні

Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство

Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство

°нь функціонування фондового ринку;

  • організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів субєктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;
  • підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;
  • узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;
  • узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів [8].

    • Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:

    • податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;
    • регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;
    • зовнішньоекономічна політика регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;
    • гарантії держави по позиках приватного сектора;
    • вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.

    Інакше кажучи, поряд із загальним напрямом лібералізації економіки України набирає силу тенденція до більшої деталізації нормативної та понятійної бази в сфері державного регулювання ринку цінних паперів, а також збільшення ролі державного впливу на зазначену сферу.

    Правове регулювання ринку цінних паперів має на меті впорядкування всіх видів діяльності на фондовому ринку з метою узгодження інтересів усіх його субєктів. Правове регулювання поділяється на державне регулювання і саморегулювання. Воно є системою, що включає в себе:

    органи, що регулюють ринок;

    законодавчі та підзаконні акти;

    етику фондового ринку;

    традиції та звичаї.

    Залежно від співвідношення елементів системи існують національні моделі правового регулювання ринку цінних паперів. Полярними з них є моделі, що засновані:

    на детальних правилах і процедурах, які визначені державою (США);

    наявності, крім правил і процедур, значного впливу традицій, рекомендацій тощо (Великобританія).

    Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України передбачено, що національна система правового регулювання ринку має виконувати такі функції:

    визначення ключових напрямів фондового ринку та ролі учасників цього ринку;

    створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого оточення;

    створення перешкод та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції та омани інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами, в тому числі по довірчих операціях [33, c. 52-54].

    Ступінь впливу держави та її роль у впорядкуванні та контролі за діяльністю на ринку цінних паперів не завжди є однаковою. На сучасному етапі актуалізується питання призначення державного регулювання, основних меж його впливу та співвідношення державного регулювання з державним управлінням цією діяльністю.

    Науковими дослідженнями в даному напрямі займаються фахівці як у галузі економіки, так і права В. Аверянов, І. Андрущенко, Ю. Битяк, О. Мозговий та ін.

    Необхідність конкретизації та додаткового уточнення зазначеного питання викликана як теоретичними, так і практичними проблемами, оскільки діяльність щодо належної організації державного регулювання ускладнюють випадки неефективного розподілу, дублювання повноважень органів державного управління на ринку цінних паперів. Як наслідок, неоднозначність прийнятих рішень гальмує процеси розвитку ринку цінних паперів. Незважаючи на наявність нормативних актів, що регламентують здійснення державного регулювання та контролю на ринку цінних паперів і надають значний обсяг повноважень державним органам, про ефективність правового регулювання та організації державного регулювання на ринку цінних паперів говорити поки що передчасно.

    Зазначимо, що межі державного управління, його мета та зміст, перебувають у повній залежності від домінуючих економічних та соціальних відносин. Піддавши аналізу стан їх розвитку, можна дійти висновку щодо появи та розвитку процесів, які свідчать про зменшення функцій державного управління деякими сферами життя суспільства. На цьому підґрунті проявляються тенденції до становлення системи державного регулювання, коли безпосереднє втручання апарату управління в діяльність обєктів зменшується, а управлінський вплив повязується із самостійністю тих чи інших структур. Це ніскільки не принижує ролі виконавчої влади в державному управлінні, тим більше, що між державним управлінням та державним регулюванням принципова відмінність відсутня, оскільки мета їх одна. Управляючи, органи виконавчої влади здійснюють регулювання, а регулюючи управління. Відмінність полягає у ступені впливу керуючого на керованого та рівні підлеглості або відсутності підлеглості.

    Термін державне регулювання почали широко вживати, починаючи з середини 90-х років XX ст. у наукових дослідженнях, присвячених втручанню держави в ринкову економіку. Тим самим акцентувалась увага на особливості цього явища в ринковій економіці та відмінність його від існуючого в радян?/p>