Правовий режим цінних паперів в Україні
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ння чинного, цивільного законодавства про ринок цінних паперів;
Обєктом дослідження виступають правові аспекти функціонування та регламентації ринку цінних паперів, функціонування комплексу правових засобів, які використовуються у цій сфері правового регулювання.
Предметом дослідження є складний і внутрішньо суперечливий комплекс теоретичних та практичних проблем розглядуваних правовідносин, ступінь узгодженості нормативно-правових актів України, що становлять правову основу функціонування ринку цінних паперів.
Теоретичну основу роботи становлять наукові праці відомих цивілістів фахівців у галузі загальної теорії права, торгівельного, підприємницького і банківського права. Були використані роботи, зокрема, М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова, С.С. Алєксєєва, Ю.Г. Басіна, В.А. Бєлова, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Є.А. Васильева, В.М. Гордона, А.С. Довгерта, В.Є. Жеребкіна, С.Ф. Кечекьяна, О.А. Красавчікова, І.Ю. Красько, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, А.В. Майфата, Г.К. Матвєєва, Я.М.Міркіна, Д.В. Мурзіна, І.Р. Назарчука, Н.О. Нерсесова, В.В. Оскольського, Л.І. Петражицького, О.А. Підопригори, А.О. Пушкіна, Б.Б. Рубцова, М.М. Сібільова, К.І. Скловського, І.В. Спасібо-Фатєєвой, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербіни, В.Л. Яроцького.
Розділ І.
Загальна характеристика правового режиму цінних паперів
1.1 Поняття та зміст правового режиму цінних паперів
За своєю правовою природою цінні папери є одним із видів матеріальних обєктів, які мають широке застосування в ринковій економіці. В правовій та економічній науці обґрунтовуються різні погляду як на поняття цінних паперів, так і на перелік документів, які до них відносяться.
Обєкти цивільних прав, як і їх субєкти, мають встановлений актами цивільного законодавства певний правовий стан. Для позначення правового стану субєктів цивільних прав вживається термін правовий статус, який відображає сукупність цивільних прав та обовязків, що їх має особа. Але цей термін не може бути використано для характеристики правового стану обєктів цивільних прав, оскільки вони не наділені правами та обовязками. Щодо обєктів цивільних прав прийнято вживати термін правовий режим.
В теорії права склалося щонайменше три підходи до розуміння поняття правовий режим.
Згідно з першим підходом правовий режим трактується як встановлений порядок існування суспільних відносин.
Термін правовий режим (франц. геgime - порядок, від лат. regimen - управління, керівництво) означає особливий порядок, встановлений для певних сфер відносин чи суспільства в цілому. Загальними ознаками правового режиму є наявність певних правових можливостей та меж їх здійснення. Правовий режим - це нормативно встановлені правила відносно певного обєкта відносин чи ситуації, яких повинні дотримуватись учасники відносин з приводу цього обєкта чи ситуації.
Другий підхід до розуміння суті правового режиму передбачає його ототожнення з особливим порядком правового регулювання.
С. Алексеев визначає правовий режим як порядок регулювання, який виражається у багатогранному комплексі правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобовязань, які створюють особливу спрямованість регулювання [3, с. 47]. На думку М. Матузова, правовий режим - це особливий порядок правового регулювання, що виражається у певному поєднанні юридичних засобів і створює бажаний соціальний стан та конкретний ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів субєктів права.
Відповідно до третього підходу правовий режим обєктів цивільних прав зводиться до можливості або неможливості вчинення щодо них юридичних дій (правочинів).
Як вважає Є. Суханов, значення категорії обєктів цивільних правовідносин (обєктів цивільних прав) полягає в тому, що для них встановлюється відповідний цивільно-правовий режим, тобто можливості чи неможливості вчинення з ними відповідних дій (правочинів), які мають певний юридичний (цивільно-правовий) результат.
Закон "Про цінні папери та фондовий ринок" [1] визначає цінні папери як грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, які визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Розкриття суті цінного паперу через поняття "грошові документи" не зовсім точне, оскільки поняття "цінні папери" значно ширше, ніж "грошові документи". Якщо суть векселя можна визначити через поняття "грошовий документ", то характеризувати акцію, інвестиційний сертифікат, приватизаційні папери як грошові документи неправомірно таке, що не відповідає правовій нормі, лишити невірно.
В різних правових системах цінні папери визначаються по-різному. Приміром, за законодавством США цінні папери це письмові документи, які є дольовими паперами корпорації (акції) або які свідчать про заборгованість (облігації, сертифікати). У