Правове регулювання ринків фінансових послуг
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ін є легітимним, законним або правомірним”. Тобто у будь-якому разі поняття легітимації зводиться до надання обєкту чи субєкту ознак легітимності, законності.
Проаналізувавши визначення поняття легітимації, можна запропонувати класифікацію легітимації в залежності від обєкту: легітимація осіб (юридичних або фізичних); легітимація майна (цінних паперів, нерухомого майна); легітимація фактів (узаконення народження дитини). Легітимація юридичних осіб включатиме в себе легітимацію тієї частини діяльності юридичних осіб, що підлягає ліцензуванню.
Темою нашого дослідження є легітимація фінансових установ, тому зупинимось детальніше на такому виді легітимації як легітимація юридичних осіб.
О.А. Беляневич називає термін „легітимація” вдалим і розкриває його сутність для сфери господарського обігу, а саме: „В деяких випадках державна реєстрація субєктів господарювання доповнюються державним ліцензуванням певного виду такої діяльності, без якого неможлива правомірна участь субєктів господарювання в економічному обороті. В силу цього державна реєстрація і ліцензування (у встановлених законом випадках) є елементами легітимації. Ж.А. Іонова зосереджує увагу на тому, що внутрішній взаємозвязок державної реєстрації і ліцензування полягає у виникненні загальної (при державній реєстрації) та спеціальної (при отриманні ліцензії) господарської правоздатності. Одночасно автор називає державну реєстрацію формою легітимації підприємництва.
Тобто, спираючись на думки вказаних авторів державну реєстрацію та ліцензування можна назвати елементами єдиного акту легітимації.
Л. Соловйова вважає легітимацію умовою включення створеного засновниками підприємства в суспільні відносини, державним підтвердженням його (підприємства) у сферу підприємництва. Державна реєстрація в силу прямої вказівки закону, на думку автора, є обовязковою юридичною дією при створенні підприємства. Державна реєстрація свідчить про виникнення правоздатності підприємств. Н.О. Саніахметова розглядає легітимацію субєктів підприємницької діяльності як підтвердження державою законності входження субєктів у відносини у сфері підприємництва. Легітимація субєктів підприємницької діяльності в Україні, з погляду науковця, може включати один елемент державну реєстрацію (для заняття видами діяльності, що не потребують ліцензування або патентування); два елементи державну реєстрацію і ліцензування (для заняття видами діяльності, що потребують ліцензування); три елементи: - державну реєстрацію, ліцензування і патентування (для заняття видами діяльності, що потребують ліцензування і патентування). Автор робить висновок, що для заняття легітимною підприємницькою діяльністю субєкт підприємництва має пройти державну реєстрацію, а для здійснення деяких, зазначених в законодавстві, видів діяльності також ліцензування і патентування.
Таким чином, з нашого погляду, Н.О.Саніахметова найбільш детально аналізує поняття легітимації, привязуючи його саме до субєктів підприємницької діяльності, якими можна назвати і фінансові установи, та обєднує під єдиним терміном „легітимація” дії відповідних органів держави з реєстрації субєктів господарювання в Україні, ліцензування або (та) патентування їх діяльності.
В науковій літературі реєстрація і ліцензування у їх єдності розглядались як засоби державного управління банківською системою: В.Л.Кротюк вважає допуск юридичних осіб до діяльності на ринку банківських послуг шляхом реєстрації та ліцензування напрямами державного впливу на банківську систему. А оскільки управлінський вплив це неодмінний і обовязковий (завжди наявний) компонент управління, то, підсумовуючи сказане вище, вважаємо цілком справедливим розглядати державну реєстрацію та ліцензування діяльності юридичних осіб як єдиний акт легітимації, а, зокрема, і легітимацію фінансових установ, в якості однієї з форм державного управління.
В адміністративному праві виділяють пять ознак державного управління: 1) виконавчо-розпорядчий характер; 2) підзаконність; 3) масштабність і універсальність; 4) ієрархічність; 5) безпосередньо організуючий характер.
Враховуючи ці ознаки, а також думку В.К. Колпакова, який розкриває суть кожної з цих ознак, можна вказати, що легітимація фінансових установ як форма державного управління відповідатиме певним ознакам, що притаманні державному управлінню:
- легітимація фінансових установ завжди здійснюється державним органом, наділеним владними повноваженнями;
- здійснюючи процедуру легітимації фінансових установ, державні органи реалізують приписи законів, які регламентують вказану процедуру. Ця риса характеризує ознаку підзаконності діяльності державних органів з легітимації фінансових установ;
- процедура легітимації фінансових установ здійснюється за схемою, визначеною законодавством залежно від виду фінансової установи, а значить ця процедура є універсальною для кожного виду фінансових установ. Процедуру державної реєстрації та ліцензування операцій зобовязані проходити всі без винятку фінансові установи, тому легітимація фінансових установ є масштабною;
- фінансова установа, що проходить процедуру легітимації, завжди знаходиться у, так би мовити, відносинах вертикального підпорядкування до державного органу, який цю процедуру здійснює. В цьому втілюється ознака ієрархічності;
- безпосередньо організуючий характер легітимації фінансових установ