Право на самовизначення як один з головних принципСЦв мСЦжнародного права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
а самовизначення, тому що навряд чи хтось збираСФться вСЦдповСЦдати за руйнСЦвнСЦ результати його послСЦдовного застосування. Таким чином, право на самовизначення СФ правом народСЦв СЦз суворими межами застосування.
ВСЦдокремлення як засСЦб самовизначення далеко не завжди СФ обСФктивно плСЦдним СЦ для етносу, що самовизначаСФться, СЦ для народСЦв держави, вСЦд якого вСЦн вСЦдокремлюСФться. Це пояснюСФться тим, що вСЦдбуваСФться розрив економСЦчних та культурних звязкСЦв, виникають суперечки про територСЦю та кордони, якСЦ супроводжуються мСЦжнацСЦональними конфлСЦктами. В СЦснуючих умовах СФ два шляхи: або через двостороннСЦ переговори створити умови для максимального забезпечення прав етносу, що самовизначаСФться в межах СЦснуючоi державностСЦ, або реалСЦзацСЦСФю права на самовизначення створити атмосферу вСЦйн та конфлСЦктСЦв. З цього виходить мСЦжнародне право, яке не заохочуСФ право на вСЦдокремлення. Навряд чи найближчим часом ця позицСЦя мСЦжнародного спСЦвтовариства буде змСЦнена, так як важко розробити СФдинСЦ унСЦверсальнСЦ критерСЦi правомСЦрностСЦ вСЦдокремлення в тСЦй чи СЦншСЦй ситуацСЦi.
Тема, що дослСЦджуСФться, стикаСФться з проблемою мСЦжнародноi та нацСЦональноi безпеки, тероризму. В РСЦшеннСЦ Римськоi зустрСЦчСЦ Ради тАЮНБСРД СЦ нова РДвропа - наша безпечнСЦсть неподСЦльнатАЭ (1993 р) було помСЦчено, що ростуть прояви агресивного нацСЦоналСЦзму, такСЦ, як територСЦальний експансСЦонСЦзм, а також расизм, шовСЦнСЦзм, ксенофобСЦя СЦ антисемСЦтизм, що такСЦ явища можуть привести до проявСЦв насилля, намагання вСЦдокремлення з використанням сили СЦ до розладСЦв на етнСЦчному ТСрунтСЦ та пСЦдривають мСЦжнародну стабСЦльнСЦсть [18]. На зростання таких тенденцСЦй у РДвропСЦ звертають увагу численнСЦ публСЦкацСЦi захСЦдних вчених, громадських дСЦячСЦв, журналСЦстСЦв [19].
ОднСЦСФю з причин терористичних проявСЦв СФ загострення мСЦжнацСЦональних вСЦдносин на ТСрунтСЦ придушення прав малого народу з боку домСЦнуючоi нацСЦi. Якщо перша половина ХХ ст. стала ерою деколонСЦзацСЦi, то з другоi половини столСЦття отримав широкий розвиток рух меншин з нацСЦональноi, релСЦгСЦйноi, етнСЦчноi та СЦсторичноi приналежностСЦ. ДеякСЦ з них вели СЦ ведуть боротьбу проти нацСЦональних, расових СЦ етнСЦчних переслСЦдувань СЦ обмежень, за надання або розширення автономСЦi, а СЦнодСЦ за утворення незалежноi держави або за обСФднання з народом незалежноi держави, частиною якого вони колись були.
Так, наприклад, у ВеликобританСЦi давно СЦснуСФ тАЮРЖрландська РеволюцСЦйна армСЦя", яка пСЦдняла нову хвилю терору в 1970 р. СЦ переслСЦдуСФ мету тАЮвСЦдокремлення вСЦд АнглСЦi та створення незалежноi соцСЦалСЦстичноi республСЦкитАЭ; в РЖспанСЦi в 1950 р. була сформована партСЦя баскСЦв тАЮЕТА", що використовуСФ як СЦдеологСЦчнСЦ, так СЦ терористичнСЦ методи боротьби за вСЦдокремлення вСЦд РЖспанСЦi Краiни БаскСЦв та створення незалежноi держави СЦз частини СЦспанських СЦ французьких територСЦй, населених басками та спорСЦдненими з ними народами; у ФранцСЦi з 1967 р. дСЦСФ тАЮАсоцСЦацСЦя корсиканських патрСЦотСЦв" (до 1975 р. називалась тАЮАсоцСЦацСЦя корсиканських революцСЦонерСЦвтАЭ), яка веде боротьбу за надання корсиканцям прав автономСЦi; також у ФранцСЦi СЦснуСФ ще одна терористична органСЦзацСЦя тАЮФронт визволення БретанСЦ - Бретонська нацСЦональна армСЦя" (виникла внаслСЦдок обСФднання нацСЦоналСЦстичних угруповань СЦ провела свою першу акцСЦю у 1966 р), яка маСФ на метСЦ тАЮвизволення вСЦд французького гнСЦту та створення незалежноi БретанСЦ" [20].
Практика показуСФ, що мСЦжнароднСЦ органСЦзацСЦi не в змозСЦ зупинити конфлСЦкти, а заходи у боротьбСЦ з тероризмом не дають вагомих результатСЦв. Це повязано з тим, як пише А. Беттлер, що ООН, НАТО, АПЕК, МВФ та СЦн. мСЦжнароднСЦ органСЦзацСЦi слугують не стСЦльки СЦнтересам мСЦжнародноi безпеки, як СЦнтересам тих держав, що iх фСЦнансують. Як вважав К. Маркс, коли зустрСЦчаються два рСЦвних права, вирСЦшуСФ сила [21]. ЗахСЦднСЦ дослСЦдники (У. ГуттерСЦдж, Г. Уордлоу) вважають, що головною перешкодою на шляху створення глобальноi стратегСЦi боротьби з тероризмом СФ те, що коли однСЦ називають акцСЦi терористСЦв мСЦжнародним тероризмом, другСЦ квалСЦфСЦкують iх як визвольницькСЦ вСЦйни, а також тому, що немаСФ чСЦткого визначення понять самовизначення СЦ тероризму [22].
Не можна побудувати механСЦзм захисту вСЦд терористичноi небезпеки, не вивчивши ii природи, генези. Спроби лСЦквСЦдувати таке складне явище як тероризм простими (напр., вСЦйськовими) методами недоцСЦльнСЦ. Не припустима однобСЦчно репресивна реакцСЦя держави на тероризм. НеобхСЦдним СФ ретельний аналСЦз причин терористичних проявСЦв СЦ прийняття заходСЦв щодо iх лСЦквСЦдацСЦi.
Основними причинами загострення мСЦжнацСЦональних вСЦдносин СФ ущемлення нацСЦональноi гСЦдностСЦ малих нацСЦй з боку домСЦнуючоi нацСЦональноi бСЦльшостСЦ, вСЦдсутнСЦсть збалансованоi, стратегСЦчно орСЦСФнтованоi полСЦтики в полСЦнацСЦональнСЦй державСЦ, прийняття непродуманих рСЦшень органами влади, розширення прав одних етнонацСЦональних груп СЦ утруднення можливостСЦ реалСЦзацСЦi прав СЦнших. Все це провокуСФ рСЦзнСЦ форми протесту, в тому числСЦ екстремСЦстського СЦ терористичного характеру.
ДослСЦдник А.Н. Кузьмищев вважаСФ, що причинами, якСЦ збуджують людей рСЦзних нацСЦй СЦ народностей пСЦднСЦмати стяги автономСЦзму, федералСЦзму СЦ сепаратизму, СФ расовСЦ, нацСЦональнСЦ СЦ регСЦональнСЦ вСЦдмСЦнностСЦ з глибоким СЦсторичним корСЦнням, незадовСЦльненСЦ амбСЦцСЦi етносу. Особливо вони поглиблюються, якщо СЦснуСФ економСЦчний СЦнтерес СЦ соцСЦальна нерСЦвнСЦсть [23].
Для того, щоб виключити можливСЦсть виникнення екстремСЦзму СЦ тероризму на ТСрунтСЦ мСЦжнацСЦональних зСЦткнень, деякСЦ дослСЦдники пропонують, щоб важливСЦ полСЦтичнСЦ, соцСЦальнСЦ, економСЦчнСЦ та СЦншСЦ рСЦшення ще на ста