Geum.ru


Постановочний план вистави за птАЩСФсою Степана Васильченка "На першСЦ гулСЦ"

Дипломная работа - Культура и искусство

Другие дипломы по предмету Культура и искусство



о так нСЦби це вСЦдбуваСФться з ними особисто, беручи до уваги характери персонажСЦв запропонованСЦ автором.

2.4 Режисерське трактування ролей

Савка батько Оленки, голова родини, чоловСЦк лСЦт вСЦд 40.

Савка про себе:

  1. Я наробився! Я натрудився за день дайте менСЦ хоч раз у тиждень доспати!
  2. Тепер лубя, а колись було голубя.
  3. тАж я тобСЦ кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би!
  4. тАжщо трапиться обох СЦз дому виженутАж
  5. Наше минулося.

РЖншСЦ про Савку:

Василина: Батько не пустить.

  1. Дивись, що вигадав, старе лубя.
  2. Ой ти, старий та бородатий.
  3. А ти батько!

ТимСЦш: - Ой СЦ хитрСЦ ж ви, дядьку, тСЦльки не на того напали.

Савка вирСЦшуСФ всСЦ родиннСЦ справи СЦ проблеми, його слово головне. ВСЦн людина твердих переконань, впевнений в собСЦ, в правильнСЦсть своiх вчинкСЦв, але не злобливий. Без його дозволу мати не наважуСФться вСЦдпустити Оленку на вечорницСЦ. РЖз-за його твердого рСЦшення СЦ закручуються подСЦi пСФси. Савка простий селянин, звик працювати з ранку до вечора. В цей вечСЦр, наробившись, вСЦн хоче вСЦдпочити, але подСЦi складаються не так, як йому хотСЦлось би, не так як завжди. За турботами вСЦн не помСЦтив, як виросла дочка, як покохала. Дещо вСЦн запСЦдозрив, коли вночСЦ обмацувала тАЬпримаратАЭ схожа на Тимора. Але, вважаючи Оленку ще малою, гадаСФ що iй рано на дСЦвування, ще прийде ii час. тАЬКоли вона у нас СЦще зовсСЦм дитинатАж УспСЦСФ ще! РЖ нашумуСФться, й награСФтьсятАжтАЭ говорить вСЦн про дочку. Савка любить свою дочку СЦ дружину, вСЦдчуваСФ вСЦдповСЦдальнСЦсть за iх долю. Тимора вСЦн вважаСФ не достойним його дочки, за веселу вдачу вважаСФ його легковажним, тому стСЦйко опираСФться, не хоче щоб дочка йшла на вечорницСЦ сама з Тимошем. Але доля повернулася СЦнакше.

Надзавдання Не пустити Оленку на вечорницСЦ.

НаскрСЦзна дСЦя ВиганяСФ Тимора з двору.

Зерно кремСЦнь.

Василина мати Оленки.

Василина про себе:

  1. РЖ не ворожка, а вгадала.
  2. СвоСФ минулося, то й забулося.
  3. РЖще менСЦ самСЦй теСФ дСЦвування перед очима: не згледСЦлась, як СЦ дочка виросла.
  4. Дурна була.
  5. Люблю, як хто хороше танцюСФ.
  6. Та довСЦку цього не буде, щоб я сама дочку гулять до парубка посилала.

РЖншСЦ про неi:

Савка: - Шкода вже нам молодСЦти, старенька моя!

  1. Отак-то, моя мила!
  2. Сама ти ради не даси? Ти ж якась мати.
  3. А ти й рада! РЗй смСЦшки!

Оленка: - Мамонько, голубонько, пустСЦть.

  1. Мамо, навчСЦть мене чарувати.
  2. Мати вхопили рогач та побСЦгли будити батька!
  3. Мамо! Що ба вир робите! Сорому вам немаСФ! Зчинили отаке серед ночСЦ!

Василина веселоi вдачСЦ, вСЦддана своiй родинСЦ, слухняна дружина без поради чоловСЦка не приймаСФ рСЦшень: тАЬЩе побачимо, що батько скажетАЭ. Василина любить свою дочку, розумСЦСФ, вСЦрить iй, вСЦрить, що вихована в добрСЦ СЦ слухняностСЦ дочка не зробить недостойних вчинкСЦв: тАЬВона у нас сумирнатАЭ. В конфлСЦктСЦ пСЦдтримуСФ чоловСЦка, хоча спСЦвчуваСФ ОленцСЦ: тАЬТСЦльки ж того й свята заживеш, тСЦльки й розкошСЦв зазнаСФш, що в тому дСЦвуваннСЦтАЭ. ПодСЦi, що розгортаються в iхньому дворСЦ веселять Василину; дуже часто по вСЦдношенню Василини автор вживаСФ ремарки: тАЬВасилина смСЦСФтьсятАЭ, тАЬздержуючи посмСЦшкутАЭ, тАЬне витерпСЦвши смСЦСФтьсятАЭ, тАЬнесподСЦвано жартСЦвливотАЭ, тАЬрегочетАЭ вона сприймаСФ iх з гумором СЦ перша вСЦдправляСФ Оленку на вечорницСЦ, коли Савка здаСФться перед напором Тимора.

Надзавдання Не пустити Оленку на вечорницСЦ.

НаскрСЦзна дСЦя ПСЦдтримуСФ Савку в його намаганнСЦ вСЦднадити Тимоша.

Зерно образа: мати цим все сказано.

Оленка

Юна дочка Савки СЦ Василини.

Сама про себе:

  1. тАЬтАжпарубки починають з мене смСЦятися. Кажуть, що мене СЦ досСЦ кашею годують молошноютАЭ.
  2. тАЬодчепСЦться од мене з своiми парубками: вони менСЦ потрСЦбнСЦ дужетАжтАЭ
  3. тАЬЗавтра з хати увесь день нСЦкуди не пСЦду, нСЦ iсти, нСЦ пити не будутАЭ.
  4. тАЬщо ж робити маю, коли мене йсон не беретАЭ.
  5. Чи я ж у вас неслухняна, а чи я лСЦнива?
  6. За плугом ходити не мала, а на вулицю погуляти малатАж
  7. Мабуть, уже менСЦ така судилася доля, щоб мСЦй вСЦк молодий проминув марно.

РЖншСЦ про неi:

Василина: - В ПетрСЦвку оце, мабуть, вСЦсСЦмнадця пСЦдетАж О цСЦй порСЦ я вже дСЦвувала, а ти, мабуть думаСФш, що ти маленька?

  1. НашСЦй дСЦвцСЦ, бач, притьмом забажалося на колодкутАж
  2. А я так гадаю: стала на порСЦ хай дСЦвуСФ, хай своСФ одгуляСФ.
  3. Вона в нас сумирна.
  4. Що це вона, обцСЦлована у мене, чи як?
  5. РЖди, дурна, поки не бита!

Савка: - ТСЦльки почала з печСЦ злазити, вже парубкСЦв принаджуСФш?

  1. Коли ж вона у нас СЦще зовсСЦм дитина; ти поглянь на неi: рученята як цСЦвки; сама ,як скрипка, а почне ще на вулицю ходити, то й зовсСЦм знидСЦСФ.
  2. УспСЦСФ ще! РЖ пошумуСФться, й награСФтьсятАж
  3. тАж щоб СЦз того запалу воно бСЦди собСЦ не набСЦгало.
  4. Воно ж ходить тепер як щалене, себе не почуваСФ.
  5. А ти не цвСЦринчи там, вилупок! Розумна яка вишукалася! Ти вже велика? Ти вже дСЦвувати хочеш? Ти вже розумнСЦша за батька?

ТимСЦш: - Бачите, якСЦ тепер слухнянСЦ дСЦти!

Оленка виросла в добрСЦй, роботящСЦй родинСЦ. Савка СЦ Василина на все життя зберегли своСФ кохання, в коханнСЦ СЦ дочку виростили. Оленка добра, роботяща дСЦвчина, ймовСЦрно, що з дитинства вона допомагаСФ батькам по господарству: СЦ корову заганяСФ, СЦ навСЦть, за плугом ходить; вСЦд мами упадкувала веселу вдачу. РЖ ось вже тАЬтАж стала на порСЦтАЭ зустрСЦла своСФ кохання, а батьки СЦ досСЦ вважають ii малою: тАЬтАж вона ж у нас ще зовсСЦм дитинатАжтАЭ, а так хочеться зустрСЦтись з коханим, погуляти на вечорницях, тим бСЦльше зСЦбралася вся молодь ii однолСЦтки