Постановочний план вистави за птАЩСФсою Степана Васильченка "На першСЦ гулСЦ"
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
класах брудно й вогко, в шкСЦльнСЦй бСЦблСЦотецСЦ лише кСЦлька застарСЦлих пСЦдручникСЦв. Молодий педагог, сповнений творчого завзяття СЦ енергСЦi, з ентузСЦазмом береться за справу. ВСЦн не тСЦльки дбаСФ про всебСЦчний розвиток учнСЦв, але й органСЦзовуСФ вечСЦрнСЦ класи для дорослих, керуСФ аматорським драматичним СЦ хоровим гуртками.
Вчителювання в сСЦльських школах даСФ Васильченку багатий життСФвий матерСЦал. ЛСЦтературна дСЦяльнСЦсть розпочалася в часи вчителювання на КиiвщинСЦ. ПСЦсля нелегкого трудового дня вечорами при свСЦтлСЦ каганця вСЦн занотовуСФ до щоденника своi спостереження, звСЦряСФ на його сторСЦнках своi радощСЦ СЦ печалСЦ. Письменник гаряче виступаСФ на захист селян вСЦд знущань мСЦсцевоi влади. За тАЬкрамольнСЦтАЭ записи в щоденнику його звСЦльняють з посади вчителя.
Першим твором Васильченка була написана росСЦйською мовою, поема тАЬРазбитая бандуратАЭ. В 1904 роцСЦ в газетСЦ тАЬКиевская почтатАЭ зявляСФться друком перше оповСЦдання тАЬПросвещениетАЭ. ОповСЦдання справило на вчителСЦв з народу велике враження в ньому вони побачили власне життя. Згодом Васильченко пише цСЦлий цикл оповСЦдань з життя сСЦльських учителСЦв, де правдиво показуСФ важке матерСЦальне СЦ моральне становище його колег, протестуСФ проти ганебноi залежностСЦ вчителСЦв вихСЦдцСЦв з народу, вСЦд обмежених СЦнспекторСЦв, мСЦсцевих багатСЦiв.
СлСЦд пСЦдкреслити, що в своiх творах, спрямованих проти реакцСЦйноi полСЦтики росСЦйського самодержавства в системСЦ освСЦти, Васильченко постСЦйно вимагав вСЦд народного вчителя активноi участСЦ в громадському життСЦ, неодноразово говорив про необхСЦднСЦсть боротьби проти деспотизму й насильства. Показовим щодо цього СФ образ Максима СЦз тАЬЗаписок вчителятАЭ.
Протестуючи проти гнСЦтючоi дСЦйсностСЦ, гостро викриваючи ii в своiх творах, Васильченко висловив прагнення передовоi СЦнтелСЦгенцСЦi до свободи, ii впевненСЦсть у майбутньому. В боротьбСЦ за краще майбутнСФ письменник-демократ вбачав сенс людського життя.
Значну роль у формуваннСЦ СЦдейно-художнСЦх поглядСЦв Васильченка вСЦдСЦграло посилення революцСЦйного руху в РосСЦi напередоднСЦ подСЦй 1905 року. в цей час Васильченко був студентом ГлухСЦвського учительського СЦнституту, до якого вступив в 1904 роцСЦ. Разом з СЦншими студентами вСЦн бере активну участь у загальномСЦських виступах та демонстрацСЦях. ПСЦд впливом революцСЦйних подСЦй у краiнСЦ Васильченко вирСЦшуСФ залишити навчання СЦ знову повернутися до народу, сподСЦваючись на вСЦльну працю. Проте мрСЦях Васильченка не судилось здСЦйснитись.
Згодом, бажаючи ближче познайомитись з тАЬживим СЦ шумким шахтарським життямтАЭ СЦде вчителювати в село ЩербанСЦвку на ДонбасСЦ. Тут його заарештовують СЦ кидають до Бахмутськоi вязницСЦ, звинувативши в участСЦ у горлСЦвському повстаннСЦ шахтарСЦв. Перебуваючи за ТСратами пише поезСЦi в прозСЦ, цикл осетинських казок.
ПСЦзнСЦше на матерСЦалСЦ тюремних вражень створюСФ ряд новел з життя вязнСЦв - тАЬПетрунятАЭ, тАЬПацаноктАЭ, тАЬСпасениктАЭ, тАЬЗа мурамитАЭ. ПотСЦм хворого на шиф Васильченка випускають з вязницСЦ СЦ вСЦн повертаСФться до рСЦдноi РЖчнСЦ. Тут вСЦн цСЦлком вСЦддаСФться лСЦтературнСЦй роботСЦ, пише оповСЦдання тАЬНа чужинутАЭ, тАЬМужицька арифметикатАЭ, тАЬУ панСЦвтАЭ, тАЬВолошкитАЭ.
Неможна без хвилювання читати оповСЦдання тАЬДоматАЭ про тяжке життя сирСЦт з яких знущаСФться мачуха. СлСЦд сказати, що дитяча тематика у творах Васильченка посСЦдаСФ одне з чильних мСЦсць. Значну художню цСЦннСЦсть у цьому планСЦ становлять твори письменника з життя школярСЦв тАЬЦиганкатАЭ, тАЬПСЦд школоютАЭ, тАЬОксанатАЭ. ВасильченковСЦ належить ряд психологСЦчно-побутових новел на дитячу тематику, забарвлених мяким гумором тАЬБасурментАЭ, тАЬСвекортАЭ, тАЬМужицький ангелтАЭ.
ТрагСЦчну СЦсторСЦю молодоi вчительки Тетяни, що мала чарСЦвний голос СЦ неабиякСЦ акторськСЦ здСЦбностСЦ, змальовано в повСЦстСЦ тАЬТаланттАЭ.
Велику пСЦзнавальну цСЦннСЦсть мають твори Васильченка, в яких вСЦн змалював новСЦ зрушення на селСЦ викликанСЦ революцСЦСФю 1905-1907 рокСЦв. З великою силою художнього узагальнення Васильченко зумСЦв показати настроi селян у новелСЦ тАЬМужицька арифметикатАЭ. Тема революцСЦйного пробудження села знайшла своСФ вСЦдображення також у новелах тАЬОсСЦннСЦй ескСЦзтАЭ, тАЬЧайкатАЭ, тАЬНа калиновСЦм мостСЦтАЭ. ЛСЦтературна та педагогСЦчна дСЦяльнСЦсть Васильченка у дожовтневий перСЦод характеризуСФ його як невтомного трудСЦвника на нивСЦ украiнськоi культури. КращСЦ твори письменника пройнятСЦ щирою любовю до трудящих мас, до рСЦдноi землСЦ: вони свСЦдчать про те, що в украiнську лСЦтературу прийшов справжнСЦй художник-реалСЦст, який поставив за мету активно втручатися в життя.
ПСЦсля перемоги Великоi Жовтневоi соцСЦалСЦстичноi революцСЦi Степан Васильченко весь свСЦй талант СЦ знання, всю енергСЦю вСЦддаСФ справСЦ культурного розвитку звСЦльненого вСЦд багатовСЦкового рабства рСЦдного народу.
ВлСЦтку 1920 року Васильченко вирушаСФ в подорож з хоровою капелою тАЬДнипро-союзутАЭ (тепер тАЬДумкатАЭ) по мСЦстах СЦ селах ЛСЦвобережноi Украiни. Своi враження вСЦн занотовуСФ у щоденнику СЦ згодом на його основСЦ створюСФ ряд творСЦв.
Приiхавши до КиСФва Васильченко вирСЦшуСФ повернутись до вчителювання. Спочатку працюСФ директором дитбудинку, а потСЦм викладаСФ в школСЦ. Велика радСЦсть охоплювала його, коли вСЦн бачив потяг радянськоi молодСЦ до знань, до культури. Його мета виховати всебСЦчно-розвинену людину. Подорож по УкраiнСЦ та праця в школСЦ дають багатий матерСЦал для лСЦтературноi творчостСЦ, вСЦн створюСФ ряд нових творСЦв: тАЬПриблудатАЭ, тАЬЧервоний вечСЦртАЭ, тАЬАвСЦацСЦйний гуртоктАЭ, тАЬОливяний перстеньтАЭ.
Васильченко закликаСФ своiх товаришСЦв по перу служити СЦнтересам трудового народу. Про себе писав: тАЬМоя